Нейроендокринологія – це перетворення швидких сигналів електричної природи, які генеруються і обробляються головним мозком, у гормональні сигнали, які відповідають за гомеостаз і репродуктивну функцію. Така трансмісія відповідає за адекватне реагування організму у мінливих умовах зовнішнього середовища, а з іншого боку — пристосовує зовнішню активність організму до його внутрішніх можливостей

 

Репродуктивна функція вкрай важлива для виживання виду, однак її реалізація є розкішшю, що потребує ідеальних внутрішніх і зовнішніх умов. Ідеальний, як годинник, менструальний цикл є мрією жінки, однак насправді механізми регуляції часто зміщують цикл в «субоптимальний режим». Крім природних реакцій на зовнішні впливи, тут мають значення ще й індивідуальні особливості, успадковані або утворені de novo мутації. Ці мутації спричинюють поліморфізми або дефекти різноманітних білків, які беруть участь у складній регуляторній функції. Можна без перебільшення стверджувати, що кожен гінекологічний розлад має нейроендокринну складову.

Що таке нейроендокринна регуляція?

Термін «нейроендокринна регуляція» описує участь центральної нервової системи у регуляції функції ендокринних залоз. Традиційно ця сфера зосереджується на участі у процесі такої регуляції гіпоталамуса. Різні групи нейронів гіпоталамуса мають свою спеціалізацію та продукують особливі пептиди — так звані рилізинг-фактори, які впливають на функцію усіх залоз внутрішньої секреції. Такими пептидами є кортикотропін-рилізинг-гормон, тиротропін-рилізинг-гормон та гонадотропін-рилізинг гормон. Цей останній керує функцією статевих залоз. Пульсаційне виділення гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ) в гіпоталамусі керує секрецією лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів гіпофіза, які у жінок впливають на яєчники.

Утворення ГнРГта ритми його виділення у свою чергу залежать від складного впливу аферентних імпульсів із вищих відділів мозку. Такі імпульси зосереджуються на нейронах, що утворюють кіспептин, нейрокінін В та динорфін, а вже ці речовини безпосередньо пливають на секрецію ГнРГ. Сигнали зворотного зв’язку, які поєднують функцію гонад та інші відділи гомеостазу організму з нейрорегуляцією ГнРГ, утворюють складну, скоординовану систему зворотного зв’язку [2].

Важливу роль у нейроендокринній регуляції відіграють і нейрогліальні клітини, які представляють собою близько 90% популяції нервових клітин ЦНС. Хоча клітини нейроглії – астроцити, епендимальні клітини, олігодендроцити та ін. – не генерують безпосередньо активні потенціали, вони виконують трофічну функцію і підтримують нейрони у стабільному стані, перешкоджаючи невпорядкованому поширенню імупльсів. Крім того, нейроглія формує гематоенцефвалічний бар’єр, який забезпечує вибіркову проникність як для біологічно активних природних речовин, так і для ліків [1, 2].

 

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю