Метформін (диметилбігуанід) походить від алкалоїду гуанідину, виділеного з козлятника лікарського (Galega officinalis) – рослини із групи бобових. Родинним ареалом її є Північна Африка (Алжир та Марокко), Пакистан, Південна і Центральна Європа. Улюбленими для козлятника лікарського є суглинисті і деградовані грунти на берегах річок, по чагарниках, на вологих місцях і узліссях. В Україні цю рослину можна знайти на плавневих солонцях у пониззі Дніпра, зрідка — на півдні Лісостепу і в степових районах Правобережжя, у горах Криму

Історія

У медицині козлятник лікарський використовували віддавна, про що свідчать згадки в давніх медичних джерелах. Про застосування Galega officinalis  згадують у письмових джерелах часів єгипетських фараонів, наприклад, у трактаті Еберса, а також у європейських середньовічних трактатах. Траву цієї рослини використовувати, зокрема, для лікування поліурії, яка звичайно трапляється у хворих на цукровий діабет.

Наприкінці 19 століття із козлятника виділили алкалоїд гуанідин, який ефективно знижував рівень цукру у крові, однак він був занадто токсичним для практичного застосування. У офіційній медицині кар’єра похідних гуанідину починається із 1922 року, коли ірландські вчені Еміль Альфонс Вернер та Джеймс Белл синтезували диметилбігуанідин, або метформін. У 1950-х роках французький діабетолог Жан Стерн у лікарні Сальпетріер вперше запровадив метформін для довготривалого лікування діабету 2 типу та дав цьому препарату назву «глюкофаж» («пожирач глюкози»).

До кінця другого тисячоліття метформін поступово завоював перше місце серед засобів для лікування діабету 2 типу. Однак цим його застосування не обмежилося. Почали з’являтися дані про корисні ефекти метформіну при багатьох інших клінічних станах, зокрема, при надмірній вазі та метаболічному синдромі. Як виявилося, цей препарат позитивно впливає на вуглеводний і ліпідний профілі, полегшує нормалізацію маси тіла. Починаючи з 1970-х років, звернули увагу ще й на позитивні ефекти метформіну щодо регуляції менструального циклу у жінок із надмірною масою тіла, що започаткувало застосування його в гінекологічній практиці (Lawson et al., 1970). Можливі механізми дії метформіну представлені у таблиці 1.

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю