Гостра кишкова непрохідність у вагітних

Гостра кишкова непрохідність (ГКН) – поняття, що об’єднує низку захворювань, загальним для яких є порушення прохідності по просвіту кишки. Частота гострої кишкової непрохідності неухильно зростає, особливо спайкової, внаслідок високої хірургічної активності. За останні 50 років частота цього захворювання збільшилася приблизно у 25 разів. Під час вагітності частота гострої кишкової непрохідності збільшилася у 2–3 рази, виникає переважно у III триместрі [1]

Кишкова непрохідність у вагітних характеризується труднощами діагностики і несприятливим прогнозом для матері і плода. Летальність хворих з кишковою непрохідністю становить 3–18%, у вагітних вона збільшується до 35–50%. Прогноз для життя дитини ще гірший: переривання вагітності досягає 60%. Особливістю вагітних пацієнток є те, що вони пізно потрапляють у поле зору хірурга [2].

Для кишкової непрохідності у вагітних характерні всі етіологічні фактори, властиві цьому захворюванню і поза вагітністю: спайки, зрощення запального характеру і післяопераційні (тому особливо уважним потрібно бути до хворих, у яких в анамнезі є вказівки на операції), ненормальна довжина брижі, вроджені патологічні кишені, внутрішні грижі, аномалії розвитку органів шлунково-кишкового тракту, стінок черевної порожнини, новоутворення. В 6–15% випадків матка зі зростаючим в ній плодом є причиною розвитку непрохідності кишечника.

З цієї точки зору для гострої кишкової непрохідності три періоди стають критичними: 1-й – вихід матки з порожнини малого тазу догори (3–4-й місяці вагітності), 2-й – опущення голівки плода наприкінці вагітності, 3-й – раптове зменшення матки після пологів зі швидкою зміною внутрішньочеревного тиску.