Ендометріоз – це захворювання, яке характеризується наявністю ендометріальних залоз і строми поза межами порожнини матки. Вважають, що це захворювання може траплятися у 75% жінок із гінекологічною симптоматикою, при цьому звичайною є гіподіагностика

Hirsch M, Duffy J, Davis CJ, Nieves Plana M, Khan KS Diagnostic Accuracy of Cancer Antigen 125 for Endometriosis: A Systematic Review and Meta-analysis. BJOG. 2016;123:1761-1768

Золотим стандартом діагностики ендометріозу є гістологічне дослідження, однак воно потребує хірургічного втручання, що у свою чергу, зумовлює відтермінування діагнозу. За цей час захворювання прогресує, що погіршує стан пацієнтки, викликає потребу об’ємніших хірургічних втручань та зростання ризиків, асоційованих з ендометріозом, зокрема, кардіологічного (див. ЗТЖ №5/2016). Через це суттєвою допомогою клініцисту були б неінвазивні тести, які давали би змогу виявити ендометріоз на ранньому етапі.

З метою неінвазивної діагностики енометріозу запропонували різні біохімічні маркери, із яких виділяють як найінформативніші ракові антигени 235 (CA 125) та 19-9 (СА 19-9), антиендометріальні антитіла (anti-endometrial Abs), інтерлейкін 6 (іnterleukin-6 (IL-6).

На жаль, раніші дослідження діагностичної точності цих біохімічних маркерів – як самих собою, так і в поєднанні один з одним або із іншими дослідженнями, наприклад, ультрасонографічним – не дали можливості рекомендувати їх для практичного застосування.

У цьому дослідженні автори поставили за мету виявити діагностичну точність рівня СА-125 в діагностиці ендометріозу у тих випадках, коли діагноз пізніше підтверджували гістологічно.

Методи та результати

Автори відібрали 24 публікації із бібліотек EMBASE, MEDLINE і Web of Science, які з’явилися до січня 2016 року. Ці публікації охоплювали дані про близько 4 тисячі пацієнток із гістологічно підтвердженим ендометріозом. Стадії захворювання визначали згідно класифікації American Fertility Society. Із цих публікацій 14 були включені в мета-аналіз.

Точність у передбаченні ендометріозу визначали при пороговому значенні СА-125 30 МО/мл. При цьому чутливість загалом становила 52% (95% ДІ 37,9–66,4), а специфічність 93% (95% ДІ 89,4–95,1).

При помірному ендометріозі чутливість цього порогового значення СА-125 була нижчою та становила 24% (95% ДІ 18,8–32,1), а при поширеному ендометріозі набагато вищою – 63% (95% ДІ 47,2–76,5).

При застосуванні інших порогових значень СА-125 чутливість і специфічність коливалися у широких межах, що не давало можливості рекомендувати ці порогові значення для практичного застосування (рис. 1).

Сильні та слабкі моменти дослідження

У цьому дослідженні вперше застосували послідовну стратегію відбору даних, чітку методологію і статистичну обробку. Усі дослідження, які увійшли в цей огляд, мають як кінцеву точку гістологічну верифікацію діагнозу. Крім того, автори досліджень, які увійшли в цей огляд, виключали стани, які можуть також спричинити підвищення рівня СА-125: рак яєчників, фіброміому матки та запальні захворювання тазових органів.

Натомість у раніших дослідженнях були методологічні недоліки, які випливали із відбору досліджень типу випадок-контроль та недоліків діагностики ендометріозу, яка базувалася головним чином на візуальній оцінці при лапароскопії.

Слабкими моментами цього дослідження є визначення рівня СА-125 різними методиками.

Висновки

Автори вважають, що рівень СА-125 30 МО/мл і вище є корисним критерієм «включення». Це означає, що при першому звертанні пацієнтки з тазовим болем чи неплідністю дослідження рівня цього маркера дає змогу запідозрити ендометріоз і виконати глибше дослідження для підтвердження чи заперечення цього діагнозу. Це допомагає уникнути затримки в діагностиці, раніше розпочати лікування та обрати тактику, яка буде найвідповіднішою для кожної конкретної пацієнтки.

Водночас негативне значення цього тесту не дає змоги виключити захворювання, оскільки у 49% жінок із ендометріозом рівень СА-125 не досягає порогового значення.

На практиці це означає, що підвищення рівня СА-125 вище порогового значення 30 МО/мл дає змогу відібрати пацієнток, які потребують глибшого обстеження. У решти пацієнток, які звертаються із відповідною симптоматикою, не можна виключити ендометріоз, однак можна спочатку обрати емпіричне лікування, після чого вирішувати про подальшу тактику.

Щоб звести до мінімуму кількість хибно негативних результатів, автори наголошують на доцільності обмежитися визначенням рівня СА-125 лише у пацієнток із відповідною симптоматикою. Доцільність такої рекомендації полягає в тому, що саме симптоматика, з якою звертаються пацієнтки, змушує шукати способи лікування, і саме такі жінки будуть мати найбільшу користь у прийнятті рішення про наступний крок.

Водночас доцільним є вивчення інших біохімічних маркерів, які б давали більшу точність у неінвазивній діагностиці ендометріозу. Такими маркерами можуть стати НЕ-4 та miRNA.

Скорочений виклад

Зореслави Городенчук.