Попри сумні демографічні показники, існуюча система гінекологічних профілактичних оглядів лишається орієнтованою переважно на виявлення онкозахворювань. Про репродуктивний потенціал прийнято згадувати радше ретроспективно, у контексті його погіршення зі збільшенням віку породіль та втручанням у цей процес допоміжних репродуктивних технологій з їх суперечливими висновками щодо наслідків вагітностей. Змінити принаймні цей напрямок можна, якщо не розподіляти пацієнтів жіночих консультацій лише на категорії «вагітні–невагітні» та «планує – не планує вагітність». Будь-яка жінка репродуктивного віку має бути розглянута з позицій можливої подальшої вагтності, навіть якщо вона не замислюється про неї або вже мала пологи.

Для цього оцінка індивідуального репродуктивного потенціалу має бути зрозумілою будь-якому лікарю жіночої консультації.

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю