Незважаючи на останні досягнення у дитячій хірургії, гастрошизис (ГШ) залишається однією з найтяжчих вад розвитку, яка потребує проведення оперативного лікування дитини одразу після народження та пов’язана зі значним рівнем летальності (рис. 1). Ця вада розвитку потребує мультидисциплінарного підходу у лікуванні, а особливості пренатальної діагностики, антенатального та постнатального лікування вивчені недостатньо.
При типовому ГШ має місце наскрізний дефект передньої черевної стінки, розміщений праворуч від пуповини. Через зазначений дефект в оплодневу рідину виходять органи черевної порожнини (тонка та товста кишка, шлунок тощо), які можуть бути незміненими або можуть мати різний ступінь запального процесу – помірний або виражений (рис. 2–4). Патологічні зміни евентрованих органів при ГШ є предметом сучасних світових досліджень, оскільки останні призводять до ускладнень перебігу післяопераційного періоду, зростання летальності та впливають на тактику оперативного лікування цих пацієнтів.
За даними відділу хірургічної корекції природжених вад розвитку дітей ДУ «ІПАГ НАМНУ», у пацієнтів з вираженими змінами евентрованих органів встановлено достовірне збільшення: терміну появи активної перистальтики, відходження самостійного стільця, досягнення повного ентерального харчування, частоти розвитку респіраторного дистрес-синдрому, сепсису, серцево-судинної та поліорганної недостатності, тривалості перебування у стаціонарі, частоти ускладнень та летальності.
Крім того, після дослідження впливу змін евентрованих органів на розвиток вісцеро-абдомінальної диспропорції (ВАД) встановлено, що при виражених патологічних змінах евентрованих органів достовірно частіше спостерігається виражена ВАД.
коментарів