Однією з тем, яку розглядали 8 червня на «СХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗУСТРІЧАХ ПРОФЕСІОНАЛІВ: акушерство та гінекологія», була проб­лема дефіциту різних елементів та його вплив на перебіг і результати вагітності. У №5/2018 «З турботою про Жінку» опубліковано матеріал про залізодефіцитну анемію при вагітності, в якому мова йшла про ризики для плода та вагітної при нестачі заліза, вплив на результати пологів і менеджмент пацієнток при надії з анемією. На «ЗУСТРІЧАХ ПРОФЕСІОНАЛІВ» у фокусі була нестача ще одного елементу, йоду, про яку говорила Ольга Гончарова, д. мед. н., професор кафедри ендокринології та дитячої ендокринології ХМАПО

 

Як зазначила спікер, йододефіцит – проблема, що залишається актуальною попри масову профілактику (збагачення йодом води, солі, олії та ін.). Так, нестача цього елементу призводить до проблем під час пологів; викликає хронічну стимуляцію щитоподібної залози як у жінки, так і у плода з наступним формуванням зобу; провокує ендокринні порушення у вагітної та аномалії розвитку у плода.

У період вагітності та грудного вигодовування потреба організму жінки у йоді збільшується через підвищену потребу у тироксині (Т4) для підтримки нормального метаболізму у матері, перенос Т4 і йоду до організму плода, а також через втрати йоду завдяки збільшенню ниркового кліренсу. У зв’язку з цим експертна група ВООЗ та ЮНІСЕФ рекомендує добову дозу йоду для вагітних на рівні 200–250 мкг на добу (але не більше 500 мкг на добу – передозування може викликати гіпо­тиреоз плода). При цьому для матерів, що годують груддю, ця норма ще вища – 225–350 мкг на добу, адже за день із грудним молоком організм матері передає від 75 до 200 мкг йоду дитині.

Україна належить до йододефіцитних зон, а тому українським пацієнткам особливо важливо слідкувати за рівнем йоду в організмі при плануванні та під час вагітності. До ІІІ триместру запаси йоду в організмі жінки, що проживає у йододефіцитній зоні, майже повністю виснажуються. При цьому, наголосила спікер, діагностувати дефіцит за допомогою визначення екскреції йоду в сечі вагітних не можна через підвищений рівень виведення йоду під час вагітності та суттєві коливання концентрації протягом дня.

Дослідження, проведені Стокгольмською академією медицини у 2009 році, показали, що ризик розвитку гіпотиреозу у новонародженого збільшується вп’ятеро, якщо протягом останнього триместру дефіцит йоду у матері становив понад 25% від добової норми.

Проблема йододефіциту полягає ще й у тому, що терапія монопрепаратами йоду часто не є ефективною. Як наголосила Ольга Гончарова, до середини минулого століття вважалось, що ендемічні форми патології щитоподібної залози зумовлені монодефіцитом йоду і, відповідно, для уникнення патологій достатньо поповнювати лише запаси йоду в організмі.

Однак дослідження стверджують, що нестача цього елементу в організмі, як правило, супроводжується недостатньою кількістю й інших елементів – заліза, селену, міді, цинку, кальцію та магнію, вітамінів. Без цих мікронутрієнтів – «синергістів йоду» – монопрепарати йоду будуть малоефективні.

Дефіцит заліза призводить до зниження рівнів тиреоїдних гормонів – Т3 на 43%, Т4 на 67% (Bastian T. W., 2010), супроводжується зниженням інтенсивності гормональної відповіді на різке переохолодження.

У дослідженні за участю 365 вагітних у ІІІ триместрі 40% жінок демонстрували виснаження депо заліза, 16% мали низькі рівні Т4 (Zimmermann M., 2007). Якщо порівняти з жінками із нормальним станом депо заліза, відносний ризик гіпотиреозу був у вісім разів вищим у жінок із критично зменшеними запасами заліза.

Дефіцит міді негативно впливає на метаболізм йоду, про що свідчать численні дослідження. Доведено, що поєднання недостатнього забезпечення йодом, міддю та кобальтом протягом 2,5 місяців викликає порушення йодного, вуглеводного та білкового обміну при порівнянні з контрольною групою, учасники якої мали в анамнезі лише йододефіцит (Marsakova N. V., 1990).

Для метаболізму тиреоїдних гормонів важливе також поєднання «йод + селен», оскільки йод потрібен як будівельний матеріал для тиреоїдних гормонів (Т4, Т3), а селен має важливе значення для синтезу селенопротеїнів (дейодинази), що беруть участь у метаболізмі гормонів щитоподібної залози. Ольга Гончарова зазначила, що у світовій ендокринології мова вже давно йде про комплексне визначення йодо-селенодефіцит, а не про дефіцитні стани ізольованих мікроелементів. На жаль, карти селено­дефіциту Украї­ни немає – наразі кафедра ендокринології ХМАПО проводить дослідження для її створення. За вже отриманими даними селенодефіцит у жінок Харківської області зустрічається у 98% обстежених, Одеської – 73%, Дніпропет­ровської – 69%, Сумської – 67%. Ці ж області належать і до йододефіцитних регіонів. Результати геобіохімічного зонування дозволяють припустити, що причиною розвитку ендемічного кретинізму ново­народжених є нестача йоду і селену. Крім того, селен – антагоніст важких металів, таких як ртуть, кадмій та миш’як, що є токсичними для організму людини. Призначення мікродоз селену може нівелювати канцерогенний та генотоксичний ефекти цих важких металів.

Дефіцит хрому особливо критичний, якщо в організмі вже є нестача йоду. Хром разом із інсуліном регулює рівень цукру в крові, допомагає перетворювати надлишок вуглеводів у жири, регулює роботу серцевого м’яза та впливає на виведення з організму токсинів, солей і важких металів. Синтез нуклеїнових кислот неможливий без хрому. Цей елемент відповідальний за структуру ДНК і РНК, допомагає зберігати незмінною спадкову інформацію в генах. При дефіциті йоду в організмі хром частково виконує його функції. А при нестачі цих обох мінералів розвивається гіпофункція щитоподібної залози.

Окрім балансу мінералів, при вагітності важливо підтримувати баланс вітамінів. При вагітності та грудному годуванні потреба жіночого організму у вітамінах зростає у два-чотири рази. Багато фізіологічних процесів не можуть відбуватись без взаємодії вітамінів і мінералів – більшість вітамінів є коферментами, що прискорюють ферментативну реакцію, становлячи небілкову частину ферментів. А от макро- та мікроелементи – це активний центр ферментів.

Вітамін D регулює кальцій-фосфорно-магнієвий гомеостаз, процеси мінералізації кісткової тканини та запальні процеси. Дефіцит цього вітаміну в організмі вагітної може призвести до розвитку рахіту та інших захворювань кісток у дитини, до зниження щільності клітин та до змін морфології мозку новонародженого. Натомість його надлишок інгібує активність аденілатциклази у клітинах щитоподібної залози. Тому дозування вітаміну D під час вагітності має дотримуватись норми.

Вітамін E – антиоксидант, що захищає організм від негативного впливу вільних радикалів, сприяє зміцненню імунітету. Він впливає безпосередньо на тканини щитоподібної залози, а його нестача може призвести до руйнування тканин органа і розвитку гіпотиреозу. Крім того, вітамін E особливо важливий для недоношених дітей – його дефіцит здатен викликати порушення зору і гемолітичну анемію.

Також, як зазначила Ольга Гончарова, дуже небезпечним під час вагітності є дефіцит вітамінів групи В. При нестачі вітамінів цієї групи порушується метаболізм йоду, може відбуватися неправильна закладка органів і виникати відхилення у роботі центральної нервової системи малюка. Дефіцит, наприклад, В2 провокує плацентарну та церебральну недостатність, а ризик розвитку дефектів кінцівок при цьому збільшується вдвічі.

Для здоров’я жінки та плода важливо слідкувати за рівнем йоду, мінералів і вітамінів, дефіцит яких значно знижує ефективність лікування йододефіциту. Особлива увага має приділятися харчуванню вагітної, а за потреби усі ці елементи повинні додаватися в раціон штучно за допомогою комплексних препаратів. Спеціально розробленим для вагітних є комплекс «ПреМама Дуо», що сприяє дотриманню балансу вітамінів і мікроелементів для здорового розвитку плода та підтримання здоров’я жінки. Склад «ПреМама Дуо» створено з урахуванням синергізму компонентів та адекватного забезпечення організму вагітної добовою потребує всіх необхідних нутрієнтів.