Вакцинація вагітних проти грипу

 «Хворобу легше попередити, ніж лікувати»

Гіппократ

Сучасний стан проблеми

Грип є одним з частих інфекційних захворювань, що виникають у вагітних. Розвиток грипу на тлі вагітності підвищує ризик виникнення таких ускладнень, як передчасні пологи, пневмонія, гострий респіраторний дистрес-синдром і збільшує показники материнської та малюкової смертності. Згідно з результатами пандемії вірусу грипу А (H1N1) у 2009 році, вагітні жінки були віднесені до групи ризику щодо виникнення грипу та його ускладнень [18, 21].

Аналіз показників смертності від грипу та його ускладнень (2009 рік) продемонстрував, що до 13% випадків припадало на вагітних пацієнтів [12, 36]. Фактори, які сприяли більш важкому перебігу грипу у вагітних, були пов'язані з фізіологічними змінами організму при вагітності: супресивними змінами імунної системи, підвищенням споживання кисню, зменшенням всіх резервних об'ємів легень, зниженням компенсаторних властивостей дихальної системи та іншими [12, 34].

Спалахи грипозної інфекції описуються і у новонароджених [28]. Клінічні та наукові дослідження, проведені у США та Гонконзі, показали високий рівень госпіталізації серед новонароджених з грипом, особливо у віці до 6 місяців життя [11, 24, 29].

Рівень смертності новонароджених від грипу та його ускладнень був вище у віці до 6 місяців життя і склав 88 випадків на 100 000 пологів [5]. Це пов'язано з тим, що всі зареєстровані протигрипозні вакцини дозволено використовувати тільки після 6 місяців життя [14].

У Сполучених Штатах Америки вакцинація вагітних жінок проти грипу проводиться протягом десятиліть, але стандартизовані підходи до даного питання були розроблені лише на початку 2000-х років [8, 16].

На початку 21-го століття відсоток вакцинованих вагітних жінок становив менше 20% від загальної кількості вагітних. Після аналізу результатів пандемії грипу H1N1, відсоток вакцинації вагітних проти грипу склав 50% від загальної кількості вагітних, дані показники не змінилися і на сьогоднішній день [10, 26].

Не дивлячись на результати десятирічних досліджень, які підтверджують безпеку вакцинації для вагітної, плода та новонародженого, основною причиною відмови від вакцинації є страх можливого негативного впливу на плід [9].

Застосування протигрипозних вакцин знижує показники захворюваності на грип в 1,4–1,7 рази, а серед захворілих пом'якшує клінічну картину, зменшує тривалість перебігу хвороби, попереджає розвиток важких ускладнень і летальних випадків [27]. Вакцинація проти грипу у вагітних жінок знижує ризик захворюваності на грип на 70% [35].

Згідно з деякими дослідженнями, вакцинацію вагітних проти грипу можливо проводити у будь-якому терміні гестації. Під час вагітності дозволено використовувати лише інактивовану протигрипозну вакцину. Жива ослаблена протигрипозна вакцина, у вигляді назального спрею, не використовується у вагітних і дозволена для використання тільки в післяпологовому періоді [7, 15, 17].

Безпечність протигрипозної вакцини для вагітної і плода

Безпечність інактивованої протигрипозної вакцини у вагітних була підтверджена багатьма багатоцентровими дослідженнями [6, 13, 23, 33, 37].

Клінічні дослідження, проведені у США, продемонстрували, що у вагітних, вакцинованих проти грипу, не було встановлено підвищення ризику розвитку акушерських ускладнень, кількості кесарських розтинів і передчасних пологів. Не було також виявлено тератогенних ефектів інактивованих протигрипозних вакцин. Продемонстровано зниження рівня захворюваності на грип та гострі вірусні респіраторні інфекції у вагітних і новонароджених у групі вакцинованих [6, 33].

Ще одне дослідження було проведено в Шотландії, в період 2009–2010 рр. і включало в себе 3754 вакцинованих проти грипу (H1N1) вагітних жінок у 2 і 3 триместрах вагітності. У результаті дослідження не було виявлено різниці в результатах вагітності, стані новонароджених і наявності вроджених вад розвитку у новонароджених в обох групах [22].

Імунізація вагітних жінок проти грипу є ефективним захистом також і новонароджених. Даний захисний ефект пов'язаний з виробленням материнських антитіл, які надходять до дитини через плаценту (IgG) і з грудним молоком (IgА). Тривалість пасивного імунного захисту новонародженого залежить від концентрації антитіл у пуповинній крові та в грудному молоці, які зберігаються до перших 6 місяців життя і більше [13, 25].

Імунізація вагітних протигрипозними вакцинами демонструє високу ефективність (92%) і в профілактиці госпіталізації з грипом новонароджених протягом перших 12 місяців після пологів [4]. Ризик госпіталізації новонароджених через грип і його ускладнення зменшується на 45–48% [30]. У випадках захворюваності на грип дітей, народжених від вакцинованих матерів, перебіг захворювання був у вигляді більш легких форм і його тривалість була значно коротшою, ніж у дітей, народжених від матерів без вакцинації [19, 31, 32].

Всі інактивовані протигрипозні вакцини відносяться до категорій ризику В і С згідно Американського управління контролю за ліками та харчовими продуктами – FDA (Food and Drug Administration) і можуть використовуватись у вагітних [3].

При вакцинації в організмі відбувається активізація клітинного та гуморального імунітету.

Основна роль в клітинному імунітеті відводиться Т-лімфоцитам (Т-хелпери (CD4), T-кілери (CD8)), Natural Killer cells, макрофагам, які забезпечують пряму нейтралізацію і елімінацію патологічних агентів.

Гуморальний імунітет представлений В-лімфоцитами, які відповідальні за синтез антитіл (імуноглобуліни A, M, G). Антитіла є специфічними факторами протигрипозного імунітету, які зв'язуються з вірусом і нейтралізують його за допомогою активації системи комплементу. Пік секреції специфічних антитіл розвивається через 14–28 днів після вакцинації. Тривалість поствакцинального імунітету становить 6–12 місяців [1, 2, 20].

Вакцинацію проводять у період найбільшого ризику виникнення вірусної епідемії, за 3–4 тижні до передбачуваного її початку. Імунізація повинна здійснюватися з урахуванням щорічних рекомендацій ВООЗ за складом протигрипозних вакцин на даний епідемічний сезон, оскільки у кожен сезон змінюється спектр циркулюючих штамів вірусу грипу. Вакцинація проводиться відповідно до інструкцій із застосування препаратів. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду, при відсутності медичних протипоказів та за наявності письмової згоди пацієнтки [1, 2].

Таким чином, на сьогодні вакцинація є одним із основних методів боротьби з епідеміями грипу, який поєднує в собі безпеку, високу специфічність, ефективність і економічність.

Враховуючи результати численних досліджень, присвячених імунізації вагітних жінок проти грипу, відсутність тератогенних ефектів вакцин на плід і несприятливого впливу на вагітність, можна зробити висновок, що вакцинація є безпечним і надійним інструментом в профілактиці захворюваності на грип вагітних і новонароджених. Для імунізації повинна використовуватися лише інактивована протигрипозна вакцина.

Більшість досліджень, присвячених протигрипозній вакцинації у вагітних, містять дані пацієнток, що були вакциновані у другому та третьому триместрах вагітності.

З огляду на недостатню кількість інформації про безпечність протигрипозної вакцинації у першому триместрі вагітності, та особливості перебігу даного триместру вагітності (закладка органів і систем), питання про доцільність і безпеку вакцинації в цей період потребує подальшого вивчення.

Повний перелік літератури знаходиться у редакції.