Перлина Чорного моря. IІ-й міжнародний конгрес з гемостазіології, анестезіології та інтенсивної терапії «Black Sea Pearl»

Одеса відома своїми культурними традиціями і дивовижною архітектурою. За однією з легенд, перший мер міста, Дюк Рішельє, розбудовуючи місто, мріяв, що воно стане кращим за Париж. Одесити пишаються тим, що багато художників, письменників і вчених жили саме в їхньому місті: Мечников, Пирогов, Менделєєв, Пушкін, Бунін. Сьогодні це справжній науковий центр європейського значення. Тому не дивно, що одна з найвидатніших подій у професійній діяльності анестезіологів традиційно відбувається саме в Одесі.

Організатор IІ-й міжнародного конгресу з гемостазіології, анестезіології та інтенсивної терапії «Black Sea Pearl» – відомий лікар, чудова людина, д. мед. н., проф. Олег Олександрович Тарабрін – разом зі своєю потужною командою створив 21–23 травня справжнє свято науки.

В роботі конгресу приймали участь провідні фахівці з України, Росії, Молдови, Німеччини, Франції. Чудова організація, професійне товариство, можливість спілкування на актуальні теми, мальовниче місце (Аркадія) – ось завдяки чому конгрес справді пройшов вдало. Цікавим видалось те, що саме в цей час в Одесі проходили наукові конференції офтальмологів, хірургів та репродуктологів! Таку концентрацію науковців, академіків, професорів побачиш не щодня!

Температура води спонукала учасників конгресу не відволікатись думками про море. Під час конгресу було прочитано більше п’ятдесяти лекцій та доповідей, проводились цікаві майстер-класи та воркшопи. Кожний з учасників міг обрати особисто йому цікаву тему, прослухати її та прийняти участь у дискусії. Конгрес проходив в санаторії «Аркадія» з гарно розвинутою інфраструктурою та сучасними лекційними залами.

Розпочався конгрес декількома лекціями на тему безпеки в анестезіології, анестезіологічного ризику та медикаментозних помилок. Цій темі багато уваги присвятили проф. Є. Д. Чумаченко (Париж) та професор К. М. Лебединський (Санкт-Петербург). Було чітко показано, що кожній «аварії» передують інциденти, які потрібно ретельно аналізувати. Помилка без її аналізу обов’язково повториться! Близько 50% медикаментозних помилок пов’язані з відсутністю маркування шприців з ліками (коли вводиться не той препарат). У Європі використовується стандартне кольорове маркування для певних груп ліків, а також для катетерів (наприклад, тільки епідуральний катетер буде з жовтим ковпачком та відповідно з жовтою наклейкою).

Також цікаві та змістовні доповіді стосовно сучасних принципів післяопераційного знеболення зробили проф. Ю. Ю. Кобиляцький (Дніпропетровськ), доктор С. Шандру (Кишинів). Проф. Давид Ксавьє (директор інституту болю, Париж) прочитав сучасну лекцію щодо проблеми гострого болю в анестезіології. Він наголосив, що чим вища інтенсивність болю у післяопераційному періоді, тим більша вірогідність її хронізації. Всі автори підкреслювали важливість впровадження в практику принципів мультимодального підходу до знеболення. Неординарна лекція, яка викликала жваву дискусію, була прочитана проф. Є. Д. Чумаченком на тему: «Анестезия без опиоидов: шутка, реальность или необходимость?». У доповіді йшлося про парадокс опіоїдів:

• опіоїд – одночасно анальгетик та гіпералгетик;

• високі дози опіоїдних агоністів, які вводяться пацієнту під час анестезії, викликають гостру толерантність до них, і як наслідок: післяопераційну гіпералгезію, недостатнє післяопераційне знеболення та хронізацію болю.

Позиція професора Чумаченка щодо наркотичних анальгетиків – цікава і безперечно науково обґрунтована. Впевнений, що ми ще далеко не все знаємо про біль та дію різних препаратів на нього.

Великим блоком доповідей були представлені проблемні питання гемостазу. Один з фахівців, що займається цією темою в Україні, – проф. О. О. Тарабрін, який разом з колегою проф. І. І. Тютріном (Томськ) поділились своїм досвідом роботи з тромбоеластографом. Завдяки сучасним приладам у нас є можливість «on line» діагностувати проблеми гемостазу, що однозначно пришвидшить надання допомоги та безперечно покращить її якість.

Також змістовні доповіді як українських, так і зарубіжних професорів були присвячені темі сепсису та антибіотикотерапії, кровотечам та дитячій анестезіології.

Особисто мене цікавила тема анестезіології в акушерстві та гінекології. Приємним було те, що для неї виділили окрему секцію. Разом з анестезіологами у залі були присутні акушери-гінекологи, які на чолі з проф. С. Р. Галич зробили секцію живою та особливо цікавою. Кожна доповідь супроводжувалась питаннями та дискусією, що було дуже корисним для слухачів – як анестезіологів, так і акушерів.

Першу доповідь прочитав проф. О. О. Тарабрін на тему: «Тромбонебезпечність у гінекології та акушерстві. Шляхи діагностики, профілактики та комплексної терапії». Він підкреслив значимість проблеми тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії, які зустрічаються 700 000 та 400 000 на рік у країнах ЄС. Небезпека полягає в тому, що гинуть молоді жінки. Використання низькочастотної вібраційної п’єзоелектричної гемовіскозиметрії дозволяє швидко та достовірно оцінити кінетику тромбоутворення від початкової в’язкості і до утворення згустку та його фібринолізу, а відповідно, – виявити гемокоагуляційні розлади до, під час та після операції, що дозволяє своєчасно проводити профілактику і комплексну корекцію, а також контролювати дію про- та антикоагулянтів.

Проф. Р. О. Ткаченко детально висвітлив тему: «Комплексна інтенсивна терапія кровотечі в акушерстві». Незважаючи на успіхи сучасної медицини, проблема акушерських кровотеч залишається актуальною. За даними ВОЗ, від кровотечі щорічно гине 125 000 жінок. Особливістю акушерських кровотеч є їх раптове виникнення та масивність, через що важкий геморагічний шок не є рідкістю. Руслан Опанасович, посилаючись на роботи A. Mebazaa, наголосив, що рівень лактату понад 2 ммоль/л (норма 1,4–1,6 ммоль/л) є високоінформативним для діагностики шоку. Також було сказано, що масивні кровотечі супроводжуються ДВС-синдромом, а його діагностика повинна бути максимально швидкою. Була представлена авторська шкала діагностики ДВС-синдрому (при 5 та більше балах – ДВС-синдром) (табл. 1).

Руслан Опанасович наголосив, що використання свіжозамороженої плазми повинно бути чітко аргументоване та в адекватній дозі, а це 15–20 мл/кг на добу за 4–6 введень. Також доцільно (замість плазми) використовувати Октаплекс (концентрат протромбінового комплексу) у дозі 20 Од/кг. Якщо рівень фібриногену – <1,0 г/л, обов’язково до лікування включається кріопреципітат, 1 доза на 10 кг. Доповідь професора Ткаченка була, як завжди, інформативною та практично орієнтованою.

Проф. Ю. Ю. Кобиляцький доповідав на досить цікаву тему «Доказові підходи до анестезії та аналгезії в акушерстві». Мова йшла про вибір методу реґіонарної анестезії при кесаревому розтині. Були чітко зазначені переваги кожного методу анестезії при різних акушерських ситуаціях. Було детально висвітлено матеріал з комбінованої спіно-епідуральної анестезії, яка вже сьогодні є досить популярною серед акушерських анестезіологів. Приємно було бачити розуміння у наших колег гінекологів щодо питання переваги реґіонарних методів знеболення (як пологів, так і кесаревого розтину) над системними анальгетиками та загальним наркозом. Незважаючи на те, що у деяких клініках широко використовують наркотичні анальгетики для знеболення пологів, є надія, що з часом, завдяки спільним конференціям анестезіологів та акушерів, ця ганебна практика припиниться назавжди.

Цікавою була доповідь проф. С. Р. Галич на тему: «Транспортування породіль після масивних акушерських кровотеч: проблеми та раціональні підходи». В Одесі працює обласний центр екстреної та планової акушерсько-гінекологічної допомоги, в якому акушери та анестезіологи цілодобово готові надати допомогу в масштабі одеської області. Було зазначено, що рішення про транспортування пацієнтки приймає анестезіолог, враховуючи стан та обставини.

Одеські лікарі мають досвід транспортування вагітної пацієнтки з тромбоемболією легеневої артерії в Київ до центру серця, яку спочатку розродили шляхом кесаревого розтину, а потім кардіохірурги виконали тромбектомію. У результаті мати і дитина живі. Було багато сказано про історію розвитку акушерства та анестезіології на Одещині.

Море питань та жваву дискусію викликала доповідь проф. Є. Д. Чумаченка (Париж) «Рання реабілітація після кесаревого розтину». Євген Дмитрович поділився досвідом роботи пологового відділення за системою «fast track program». Середній час перебування у стаціонарі після кесаревого розтину становить 48 годин.

Існує певний протокол, за яким породілля потрапляє до програми швидкої реабілітації. Це жінки, яким проведений неускладнений плановий чи ургентний кесарів розтин, за ASA І чи ІІ під спінальною чи епідуральною анестезією. Більшість оперативних втручань проводяться під спінальною анестезією з використанням 10 мг гіпербаричного бупівакаїну з додаванням 0,1 мг морфіну та 2,5–5 мкг суфентанілу. Така анестезія передбачає довготривалу післяопераційну аналгезію. Харчування та піднімання з ліжка відбувається через 6 годин після закінчення операції.

Така тактика спочатку негативно сприймалась деякими акушерами та середнім медичним персоналом, але зараз вона є пріоритетною.

Мене цікавило питання призначення утеротоніків (окситоцину) у післяопераційному періоді (традиційно у багатьох пологових стаціонарах України призначається окситоцин 5 Од в/м 2–3 рази на добу протягом 3 діб). Відповідь — однозначне «Ні!». Лише за потребою, але така жінка автоматично вийде з програми швидкої реабілітації. Під час кесаревого розтину вводиться окситоцин в/в 5 Од, або одноразово Пабал (CARBETOCINE) (частіше використовують карбетоцин). Також доповідач наголосив, що сечові катетери забирають до 12 годин після операції. Доповідь була надзвичайно цікавою, було багато коментарів та питань, і якби не ліміт часу, дискусія тривала би до вечора.

Також було ще багато доповідей, серед яких я доповідав про сучасні принципи післяопераційного знеболення у гінекології. Мені також вдалось побувати на декількох майстер-класах (приємно було те, що вхід на будь-який сателіт, круглий стіл, майстер-клас та воркшоп були безкоштовні). Одним з самих цікавих (суто моя думка) був круглий стіл, який проводив проф. К. М. Лебединський (Санкт-Петербург). До речі, він є членом Комітету європейської анестезіологічної освіти (СЕЕА). Круглий стіл тривав дві години без перерви, було дуже пізнавально та цікаво! Тема: «Незрозумілий» пацієнт у відділенні реанімації». Виходячи з аудиторії, я зрозумів – доктор Gregory House існує і він тут! У доповіді було розказано про німецьку концепцію диференціальної діагностики «Leitsymptom». Доповідач пояснив, чому ми опиняємось у ступорі, коли не можемо поставити діагноз, яких помилок припускаємось та як знайти істину. Наведу декілька причин помилок при постановці діагнозу:

• нездатність розпізнати справжню мету звернення до лікаря;

• невміння ясно визначити поняття;

• невміння критично оцінити достовірність отриманих відомостей;

• неувага до невербальної інформації;

• небажання переглянути свій вибір/діагноз.

Ієрархія достовірності отриманих даних, з доповіді професора Лебединського, саме така: об’єктивні дані – скарги – візуалізація (КТ, МРТ, УЗД) – лабораторні данні – інші інструментальні дані.

Ну і звичайно – дружня вечеря, що проходила у чудовому ресторані неподалік від моря. Зібрались майже всі учасники конгресу. У неформальній обстановці можна було обговорити всі насущні питання, поділитись досвідом, перейняти щось нове. Вечеря проходила під гарну музику, зі смачними стравами та різноманітними напоями. З часом вечеря перейшла у веселу вечірку з танцями та караоке. Було дуже весело, у справжньому Одеському дусі.