20–21 вересня у Києві проходив Пленум Асоціації акушерів-гінекологів України та науково-практична конференція з міжнародною участю «Репродуктивне здоров’я України: тенденції, досягнення, виклики та пріоритети». Протягом року відбувається безліч подій, науково-практичних конференцій, конгресів, симпозіумів та інших професійних заходів, які допомагають лікареві бути в курсі останніх подій, і цей щорічний форум – традиційно одна з головних подій для медичної спільноти акушерів-гінекологів нашої країни

Цього року Пленум було присвячено до 90-річчя академіка В. І. Грищенка. І це відразу надало заходу особливої інтонації.

  По-перше, урочисте відкриття було не тільки урочистим, а й по-справжньому зворушливим. І спогади про нашого видатного вченого (а у залі було чимало людей, які мали щастя особисто знати академіка, вчитися у нього), і відеофільм про батька – щирий подарунок для учасників від дочки Валентина Івановича, професора Ольги Валентинівни Грищенко, – все це налаштувало присутніх, з одного боку, на невимушене по-родинному тепле спілкування, а з іншого – змусило якось підібратися, вирівняти спину і бути готовим поринути у роботу. Адже, поряд із такою постаттю інакше і бути не може!

  Тим більше, що роботи попереду було чимало. Але наукова програма Пленуму була складена з великим професіоналізмом, тож делегатам не було необхідності робити складний вибір на кшталт: «послухати лекцію когось з сучасних світил медицини (а під час цього форуму щільність саме таких дуже висока), чи бігти на секційне засідання або майстер-клас». Загалом, все встигалося, тим більше, що лікарі вже виробили свою методологію роботи під час таких масштабних форумів. Тож обидва дні Пленуму пройшли без метушні, у суто робочій атмосфері.

 

Преконгрес

Напередодні відкриття Пленуму відбувся преконгрес – клінічний майстер-клас «Оперативні вагінальні пологи та дистоція плечиків».

  Цей захід відбувсяся на базі ЦЕСИМЕН (Центр сімуляційніх методів навчання НМАПО ім. П. Л. Шупика). У ньому взяли участь наші колеги з Латвії професори Даце Резеберг і Анна Міскова, а також проф. В. В. Камінський, проф. О. К. Толстанов.

  У програмі майстер-класу обговорювалися такі теми як безпечність оперативних вагінальних пологів, використання ультразвуку для визначення просування передлеглої частини плода та прогресу пологів, акушерська допомога при дистоції плечиків плода, вибір і використання інструментів для проведення оперативних вагінальних пологів.

  Звичайно ж, учасники охоче скористалися можливістю попрацювати з манекенами, при цьому фактично без обмежень, адже всі учасники були розділені між клінічними станціями для відпрацювання практичних навичок: використання вакуум-екстрактора, акушерських щипців, дистоція плода (симуляція).

  По закінченню майстер-класу лікарі отримали відповідні сертифікати.

  У ході першого пленарного засідання президент Української Асоціації репродуктивної медицини (УАРМ), проф. О. М. Юзько окреслив у своєму виступі сьогоднішній стан справ у цьому напрямку, говорив про досягнення вітчизняних вчених, лікарів, які присвятили своє життя цій важливій галузі медицини. Чимало справжніх «проривів», причому світового масштабу, у репродуктології відбулося саме завдяки українським науковцям і лікарям. Цим успіхом, на думку Олександра Михайловича, ми маємо завдячувати, у першу чергу, саме академіку Валентину Івановичу Грищенку, який присвятив проблемам репродукції людини значну частину свого життя. Перша дитина, яка народилася в Україні завдяки застосуванню методів ДРТ – досягнення колективу, очолюваного професором Грищенком.

  Це відбулося у 1991 році. Відтоді багато чого змінилося і в українській медицині, і в репродуктології, зокрема. Не змінилося тільки, на думку президента УАРМ, ставлення керівництва країни до цієї соціально важливої, особливо в сучасних демографічних умовах, галузі. Ця сфера, на жаль, дуже мало підтримується державою, змушений констатувати професор.

 

Зазирнемо у майбутнє

Цікаву тему висвітлила в своїй доповіді проф. Кіара Бенедетто.

  Прецизійна медицина (від англ. Precise – точна) – це розмова про розробку і впровадження індивідуальних методів лікування для кожного пацієнта з урахуванням генетики, способу життя, навколишнього середовища тощо. На переконання професора, рано чи пізно до такого підходу прийдуть всі системи охорони здоров’я у світі, адже ніхто не має сумнівів у його ефективності. Інша справа, що прецизійна медицина належить до високотехнологічного напрямку, а це, зрозуміло, великі капіталовкладення…

Епігенетичний паспорт

Епігенетичний паспорт – шлях до персоналізованої терапії гіперплазії ендометрію. Так вважає проф. В. О. Потапов (м. Дніпро) і, власне, цій темі була присвячена одна з його доповідей на Пленумі.

  Під час Першого пленарного засідання, проф. Т. Ф. Татарчук представила доповідь «Предиктори порушення репродуктивного здоров’я». Як і зазвичай, влучно і лаконічно вона сформулювала визначальні фактори, які можуть впливати на жіноче репродуктивне здоров’я і їх обов’язково має враховувати лікар-гінеколог. Адже акушер-гінеколог – «головний менеджер» жіночого здоров’я, зокрема, репродуктивного.

  Чимало новітньої інформації презентували в своїх виступах запрошені закордонні спікери.

  Про сучасні можливості неінвазивної діагностики та запобігання внутрішньоутробної загибелі плода при двійнях говорила у своїй доповіді проф. Асма Халіл, яка є автором і співавтором майже усіх сучасних гайдлайнів та настанов ISUOG, RCOG, NICE з материнсько-фетальної медицини та багатопліддя; проф. Франк Льовен присвятив свій виступ проблемам ожиріння у вагітних, його причинам та перинатальним наслідкам; проф. Вольфганг Хольцгреве висвітлив деякі питання генетики та використання стовбурових клітин.

  Отже, як бачите, традиції не порушуються і цей щорічний форум, який фахівці з усіх напрямків охорони здоров’я жінок і дітей з усієї України відвідують от уже 20 років поспіль, з лихвою виправдав очікування, адже і ці 3 вересневі дні 2018 року, у які проходив Пленум, стали для його учасників справжнім інтенсивом з підвищення кваліфікації, розширення ерудиції лікаря.

 

 «І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь...»

Мабуть, ця цитата з великого Кобзаря могла б бути доречним епіграфом до науково-практичних заходів. У рамках форуму звучало величезне розмаїття актуальних тем, які на часі в галузі акушерства-гінекології, медицини плода, репродуктології і інших напрямків медицини. Всі ці теми, безумовно, об’єднують для пошуку спільних рішень лікарів, вчених-клініцистів, викладачів медичних вишів з різних країн. Адже ми вчимося один у одного, обмінюємося досвідом. Власне, для цього і створюються такі платформи– науково-практичні конференції, конгреси тощо. Загалом, під час Пленуму питання медичної освіти (як додипломної, так і післядипломної) звучало досить часто. Зокрема, проф. Юрій Владіміроф (Juriy Wladimiroff), Голова постійно діючого комітету з навчання й акредитації EBGOG, у вступній доповіді говорив про можливі варіанти стандартизації навчання, зокрема, підготовки акушерів-гінекологів. У своїй презентації він докладно розповів про спеціалізацію з материнсько-плодової та перинатальної медицини у Європі.

 

Аби наблизити теорію до практики

Надважливі аспекти практичної підготовки майбутніх лікарів були обговорені під час секційного засідання «Сучасні тенденції розвитку вищої медичної освіти. Проблеми та шляхи їх вирішення». Зокрема, йшлося про симуляційне навчання в акушерстві. Досвідом впровадження цього інноваційного напрямку у додипломну і післядипломну медичну освіту в Латвії поділилася Анна Міскова.

  Чи готова Україна до таких нововведень? Що ми маємо в цьому відношенні на сьогоднішній день, а що належить зробити першочергово, а головне – чим може обернутися зволікання із впровадженням сучасних методів навчання для нашої системи охорони здоров’я ? Ці та інші питання розглянув у своїй доповіді професор Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова Д. Г. Коньков.

  У цій сесії виступали також колеги з Києва, Полтави, Тернополя, Запоріжжя, Одеси, Івано-Франківська, Луцька і Чернівців. Всі учасники, звичайно, мають власні погляди на те, які саме моделі практичного навчання і як потрібно впровадити у вітчизняну систему вищої медичної освіти. Разом з тим, всі учасники дискусії висловили згоду з тим, що за сучасних умов марно сподіватися, що випускник медичного вишу отримає всі необхідні навички тільки під час проходження інтернатури. Зрештою, навіть добре засвоєна теорія не робить вчорашнього студента лікарем. А відсутність клінічних навичок обертається потім дуже дорогою ціною. Особливо в акушерстві, де мова йде про щонайменше двох пацієнтів. Крім того, сучасна медицина – високотехнологічна галузь, тож чи може процес підготовки спеціалістів для неї бути інакшим? Сперечатися з такою думкою мало хто візьметься, тим більше, що досвід інших європейських країн її підтверджує.

  Докладніше про симуляційне навчання в акушерстві, досвід, який вже вдалося набути і перспективи розвитку у цьому напрямку, ми обіцяємо розповісти нашим читачам у наступному номері нашого видання.

  Тож, не пропустіть, буде цікаво!

 

Підготувала Тетяна Стасенко