Вельмишановні колеги! У №3 (96)/2019 вашій увазі був представлений огляд даних сучасних досліджень щодо пірексії та антипіретичної терапії в акушерстві. В останній (четвертій) частині нашої публікації з питань менеджменту акушерського сепсису пропонуємо ознайомитися з рекомендаціями Королівського коледжу акушерів-гінекологів, Товариства акушерів-гінекологів Австралії і Нової Зеландії, Американського коледжу акушерства та гінекології, Товариства материнської фетальної медицини щодо тактики розродження/контролю джерела інфекції, вибору анестезії, а також подальшої підтримувальної терапії у пацієнток цієї категорії

Проблема

Рішення щодо можливості і доцільності пролонгування вагітності залежить від ряду факторів, серед яких: важкість стану матері, локалізація джерела інфекції, гестаційний термін та життєздатність плода, наявність хоріоамніоніту [1, 2]. Однак, слід пам’ятати, що спроби розродження пацієнток із тяжкою серцево-судинною недостатністю на тлі сепсису можуть збільшити ризик смерті, як матері, так і плода, якщо джерело інфекції знаходиться позаматково [3]. Рішення відносно розродження таких вагітних мають приймати акушери-гінекологи, однак, думка анестезіологів-реаніматологів щодо стану матері є вкрай важливою. Велике значення має також комунікація та обговорення цієї проблеми з неонатологами, мікробіологами і самою пацієнткою. Таким чином, вирішення питань розродження у будь-якому випадку повинно бути мультисциплінарним.

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю