Термінологія, яка використовується для характеристики недоношених дітей [1]:

  • Гестаційний вік (ГВ) – вік плода з точки зору тривалості вагітності в тижнях, вимірюється з першого дня останнього менструального циклу (або час, який пройшов між першим днем останнього менструального циклу і днем пологів).
  • «Хронологічний» (чи «постнатальний» вік) – час, який пройшов після народження (дні, тижні місяці, роки).
  • «Постменструальний вік» – час, що минув між першим днем останнього менструального періоду та поточним днем (гестаційний вік плюс час після народження).
  • «Скоригований вік» описує недоношених дітей до трьох років і являє собою вік дитини з очікуваної дати пологів (розраховується шляхом віднімання з хронологічного віку кількості тижнів, яких недоставало дитині до народження в 40 тижнів вагітності).
  • «Передчасні пологи», «недоношеність» – народження до завершення 37 тижнів вагітності або менше 259 днів з моменту першого дня останнього менструального циклу матері.
  • «Пізні недоношені, late preterm» – це діти, народжені в гестаційному віці від 34 до <37 тижнів (передчасно народжені діти з гестаційним віком 340/7–366/7 тижнів).
  • «Помірно недоношені, moderate preterm» – діти, народжені в терміні вагітності від 32 до <34 тижнів.
  • «Дуже/глибоко недоношені, very preterm»– діти, народжені в терміні вагітності від 28 до <32 тижнів вагітності.
  • «Надзвичайно/екстремально недоношені, extremely preterm»– діти, народжені в терміні вагітності менше 28 тижнів.
  • «Дуже мала маса при народженні, ДММТ, VLBW» – маса при народженні менше 1500 г.
  • «Екстремально мала маса при народженні, ЕММТ, ЕLBW» – маса при народженні менше 1000 г.

Недоношеність є причиною понад 75% смертей дітей у неонатальному періоді і другою за значущістю причиною смерті дітей у віці до п’яти років. Є чіткі докази того, що чим меншим є гестаційний вік недоношеної дитини, тим більше проблем зі станом здоров’я вона має протягом подальшого життя. Незважаючи на медичні досягнення останніх років, діти з екстремально малою масою при народженні мають ризик смертності 30–50%, а ризик захворюваності у тих, що вижили, становить 20–50% [1–4].

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю