Метаболічний синдром, про який згадують тепер у сучасній медичній літературі чи не найчастіше із усіх станів, насправді має довгу історію. Перші згадки про нього з’явилися більш ніж сто років тому у працях, авторами яких були віденсь кі автори Karl Hitzenberger та Martin Richter-Quittner. Ці медики проаналізували залежність між метаболічними розладами, артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом. Далі різні автори намагалися пояснити часте спів існування гіпертензії з цукровим діабетом 2 типу, а також підвищеними рівнями сечової кислоти, тригліцеридів, інсулінорезистентністю, тромбофілією, а також такими видимими проявами як надмірна вага та центральне ожиріння [1].

У 1988 році Gerald M. Reaven висловив припущення, що першопричиною названих розладів є інсуліно резистентність. Він об’єднав усі ці прояви у так званий «синдром X», наголошуючи на остаточно не вивчених його механізмах. Цей автор наголосив на високому ризику атеросклерозу в осіб із описаним ним синдромом та висловив припущення, що в основі його можуть лежати як вроджена, так і набуті (низька фізична активність та надмірна вага) чинники [2]. Саме з іменем Геральда Рівена асоціюється поняття «метаболічний синдром» у сучасному його розумінні.

Купите номер журнала, чтобы прочитать статью полностью