Вступ

Діагностика та корекція порушень коагуляції у пацієнток з післяпологовою кровотечею (ППК) завжди займала місце десь між наукою, практикою та шаманством. Одвічний брак швидких та достовірних лабораторних показників системи згортання крові змушує лікарів в ургентних ситуаціях розвивати надчуттєве пізнання, прислухатися до інтуїції, заходити в астрал у пошуках будь-якої інформації, яка б дозволила визначитись з кількісними та якісними параметрами гемостатичної терапії, та врятувати життя пацієнтки.

За відсутності коагуляційних тестів, валідних у випадку активної кровотечі, лікування гіпокоагуляції та гіперфібринолізу зазвичай має емпіричний характер та реалізується за принципом: «послідовне і суб'єктивне застосування наявних компонентів і препаратів крові, допоки кровотечу не буде зупинено».

За останні 5–7 років клінічні та наукові здобутки, отримані в країнах з гарним ресурсним забезпеченням, дозволили сформулювати нові рекомендації щодо діагностики та корекції коагуляційних порушень у пацієнток з ППК. Однією з головних передумов прогресу було широке впровадження у клінічну практику ротаційної тромбоеластометрії (ROTEM). Головною перевагою ROTEM є швидке отримання інформації щодо стану системи згортання (вже через 5–10 хвилин від початку тестування) безпосередньо в місці надання допомоги (point-of-care testing). 

Деякі особливості патофізіології

Купите номер журнала, чтобы прочитать статью полностью