Вельмишановні колеги! У №1 (94) за січень-лютий 2019 року вашій увазі були представлені нові дефініції та клінічні критерії сепсису та септичного шоку згідно з прийнятим Третім міжнародним консенсусом (Sepsis-3), а також дані сучасних досліджень і рекомендації провідних медичних організацій: Всесвітньої організації охорони здоров’я, Королівського коледжу акушерів та гінекологів Великoї Британії та Товариства акушерів та гінекологів Австралії і Нової Зеландії з питань особливостей оцінки органної недостатності в акушерських пацієнтів, факторів ризику та етіології материнського сепсису. У продовження цієї теми пропонуємо огляд останніх рекомендацій щодо лікування сепсису/септичного шоку та особливостей менеджменту цих загрозливих станів в акушерстві.

Проблема

Протягом останніх п’яти років три великі рандомізовані контрольовані дослідження ранньої спрямованої терапії (EGDT) сепсису [1–3] продемонстрували покращення виживаності пацієнтів у разі раннього впровадження терапевтичного протоколу, незважаючи на те, що останній не бездоганно відповідав оригінальному протоколу EGDT. Що це має означати для практичного лікаря? По-перше, перегляд концепції на користь того, що сепсис є такою ж самою екстреною медичною ситуацією, як і політравма, гострий інфаркт міокарда або інсульт, коли раннє виявлення та відповідне негайне – у перші години розвитку – лікування покращують виживаність. По-друге, стає зрозумілим, чому окремо від Кампанії «Пережити сепсис» (Surviving Sepsis Campaign – SSC) розробляється та регулярно оновлюється так званий Sepsis bundle (SB) – дослівно «септичний пучок» або «септичний комплект» (далі «комплект допомоги»). Адже «комплект допомоги» – це не стільки скорочена версія основних рекомендацій із лікування сепсису, скільки опис групи заходів, котрі мають бути запроваджені у конкретний термін після діагностики сепсису. Останнє, на думку авторів, формує розуміння пріоритетності реалізації окремих елементів терапії протягом певного часового проміжку.

Королівський коледж акушерів і гінекологів (RCOG) рекомендує починати терапію акушерського сепсису відповідно до «Комплектів допомоги» [4], оскільки існують докази того, що виживаність при сепсисі поліпшується у разі дотримання цього керівництва [5]. І хоча жодних модифікацій «Комплектів допомоги» для акушерських пацієнтів не запропоновано, слід пам’ятати, що майже всі докази, котрі використовувалися для розробки керівних принципів лікування сепсису, ґрунтуются на рандомізованих дослідженнях, у яких вагітність була критерієм виключення. Як наслідок, наразі немає широкомасштабних рандомізованих досліджень із терапії сепсису в акушерській популяції, насамперед, у зв’язку з етичними проблемами при проведенні таких випробувань у вагітних і породіль. Тому принципи терапії материнського (акушерського) сепсису в значній мірі екстраполюються із загальній популяції.

Купите номер журнала, чтобы прочитать статью полностью