Питання на часі

Проблема

«Вагітність – це вікно у майбутнє життя жінки». Такі слова мають під собою вагоме підґрунтя. Численними дослідженнями показано, що у жінок з ускладненим перебігом вагітностей (прееклампсія, гестаційний діабет, гестаційна гіпертензія, затримка росту плода, відшарування плаценти тощо) у 3,7 рази частіше розвивається гіпертензія, у 2,2 рази частіше – ішемічна хвороба серця, а сумарний ризик кардіоваскулярних захворювань протягом подальшого життя збільшується у 2,7 рази [1–3]. Ось чому дуже важливо не тільки надати адекватну медичну допомогу вагітній жінці, у якої вже з’явилися ті чи інші клінічні прояви, а й своєчасно сформувати групи ризику розвитку різних патологічних станів. Найбільш ефективно робити це у рамках традиційного пренатального скринінгу вроджених вад розвитку – системи, що давно розроблена і широко використовується у переважній більшості країн світу.

Далі, насамперед, будемо обговорювати алгоритми ранньої оцінку ризику розвитку прееклампсії (ПЕ) та затримки внутрішньоутробного росту плода (ЗВУРП) як одних із найбільш поширених ускладнень перебігу вагітності. Так, сумарна поширеність ПЕ становить близько 8% від усіх вагітностей, щорічно в світі з цієї причини гине понад 70 тис. вагітних жінок, а 15% передчасних пологів зумовлені розвитком ПЕ у матері [4]. Проблемою є те, що перші клінічні симптоми ПЕ (протеїнурія, гіпертензія) розвиваються, як правило, тільки після 20-ти тижнів вагітності, тому терапія спрямована не на попередження патології, а на запобігання її прогресії. Водночас, існує метод профілактики виникнення таких розладів завдяки прийому аспірину протягом вагітності, що вперше було показано ще у далекому 1979 році [5]. Питання тільки у тому, кому призначати таку профілактичну терапію. Чи достатньо відбирати жінок тільки за анамнестичними даними (традиційний підхід), щоб суттєво вплинути на частоту ПЕ та ЗВУРП?

Купите номер журнала, чтобы прочитать статью полностью