СЕЛЕНОДЕФІЦИТ І ВАГІТНІСТЬ

16–17 листопада відбувся Профі-Лаб «ЗУСТРІЧІ ПРОФЕСІОНАЛІВ: акушерство та гінекологія». Протягом двох днів мова йшла про актуальні питання у сфері гінекології та акушерства, з якими найчастіше зустрічаються українські спеціалісти. Зокрема, мова йшла про підліткову гінекологію, лікування неплідності та захворювань, що з’являються при гормональних порушеннях, акушерський сепсис та онкогінекологію. Значна частина доповідей була присвячена темі вагітності та питанню «як забезпечити нормальну вагітність?». Одну із відповідей, що ґрунтується на балансі мікроелементів в організмі жінки під час вагітності, дав Віктор Ошовський – к. мед. н., акушер-гінеколог, спеціаліст із медицини плода, медичний консультант МЦ «Уніклініка»

Погляди на фізіологію та лікування кардинально змінювались протягом століть. Причому речовини, які ще вчора вважались чудодійними, сьогодні могли потрапити у перелік найбільш небезпечних для здоров’я. Так сталося з розумінням ролі селену – цей мікроелемент у ХVIII столітті вважався отруйним для людини. Однак згодом виявилось, що дефіцит селену є не менш небезпечним, ніж його надлишок. І особливо небезпечний селенодефіцит для вагітних.

  Селен необхідний для перетворення гормону щитоподібної залози тироксину (Т4) на його більш активний аналог – трийодтиронін.

  Крім того, селен належить до синергістів йоду, тобто сприяє засвоєнню йоду в організмі. При недостачі селену розвивається йододефіцит, в результаті чого з’являються захворювання щитоподібної залози.

  Із нестачею селену в організмі пов’язують репродуктивні порушення, уповільнення росту в дітей, зниження імунітету.

  Британські рекомендації щодо харчування та способу життя під час вагітності та годування груддю (2014) наголошують на важливості селену. Однак жінкам, раціон яких збалансований і покриває їхні потреби у мікро- та макроелементах, рутинне призначення селену під час вагітності автори керівництва не рекомендують. І ось виникає питання: а чи забезпечує наш раціон потреби організму в селені?

  Україна, як і Східна Європа загалом, знаходиться у зоні йододефіциту. Наразі прийнято говорити про йодоселенодефіцит, адже нестача селену часто діагностується при малій кількості йоду в організмі. Запаси селену поповнюються з продуктами харчування. Цей мікроелемент міститься у м’ясі (особливо багато в печінці та нирках), яйцях, рибі, крупах та горіхах. Однак вміст селену залежить від умов, в яких вирощені рослини та тварини.

  В українських продуктах цього мікроелементу небагато – науковці констатують знижений вміст селену у наших ґрунтах. Відповідно, українці потенційно належать до однієї з групи ризику селенодефіциту.

  Загалом нестача селену притаманна всій Східній Європі. Віктор Ошовський навів польську публікацію про роль селену при зачатті та вагітності з журналу Journal of Trace Elements in Medicine and Biology (2015).

  Відповідно до цієї статті, польські спеціалісти рекомендують добову дозу додаткового прийому селену для вагітних у 60 мкг, а при лактації збільшувати її до 70 мкг. Як наголосив спікер, враховуючи подібність складу ґрунтів України та Польщі, варто припустити, що ці ж норми розповсюджуються і на українську популяцію (Польща знаходиться в ендемічній зоні селенодефіциту).

  Це дослідження цікаве ще й тим, що автори порівняли вміст селену в одних і тих же продуктах, вироблених у різних країнах.

  Наприклад, у кукурудзяних пластівцях, вироблених у Фінляндії, вміст селену становить 2,9 мкг/100 г продукту; у таких пластівцях із Данії цей показник становитиме 5 мгк/100 г, а із Канади – цілих 15 мкг/100 г!

  Цікавим також є той факт, що жителі Великої Британії, яка не входить у зону селенодефіциту, мають нижчий рівень селену у крові, ніж поляки. Імовірно, вміст селену у ґрунтах і продуктах відіграє значну, але далеко не вирішальну роль – включаються генетичні фактори. Тобто, проживання людини в ендемічній зоні є приводом для перевірки рівня селену в організмі, а не підставою для беззастережного призначення їй селену. Необхідно зважати, чи не належить пацієнт ще й до інших груп ризику виникнення селенодефіциту.

Зокрема, це:

• пацієнти з порушенням апетиту (зокрема при онкозахворюваннях);
• пацієнти, що страждають нудотою та блюванням (зокрема при І триместрі вагітності);
• пацієнти з порушенням всмоктування (зокрема при хворобі Крона);
• пацієнти після баріатричної хірургії;
• пацієнти з ВІЛ;
• пацієнти з важкою патологією нирок і ті, що проходять гемодіаліз.

  Особливу увагу необхідно приділити вагітним. Згідно з результатами публікації Zachara B. A. (2016) щодо ролі селену під час вагітності, у жінок, які перед вагітністю мали високий рівень цього мікроелементу, він зберігається високим. Однак у жінок із недостатнім рівнем селену під час виношування дитини його вміст в організмі ще більше знижується. Відповідно такі пацієнтки потребують призначення додаткового прийому селену.

  Віктор Ошовський наголосив, що у вагітних, які страждають розладами травлення, нудотою, блюванням, необхідно лабораторно перевірити рівень селену в крові. Саме у цих жінок велика імовірність наявності селенодефіциту. Нормою вважається показник 63–90 мг/л.

  Британська публікація Rayman M.P. et al. (2015) засвідчила, що селенодефіцит підвищує ризик гіпертензивних розладів під час вагітності, а також прееклампсії середнього та важкого ступеня.

  У 2015 році Американська тиреоїдна асоціація оприлюднила результати частини дослідження SPRINT (Selenium in Pregnancy Intervention). Його ціллю було вивчення впливу прийому селену у вагітних із антитілами до тиреопероксидази. У дослідженні брало участь 230 жінок, 115 із яких отримували селен у дозі 60 мкг/добу, починаючи з 12–14 тижнів вагітності і до пологів.

  В результаті у когорти, що отримувала селен, констатували покращення еутиреозу. І хоча наразі продовжується обстеження народжених дітей для виявлення віддалених наслідків прийому селену, первинно за шкалою Бейлі у малюків діагностовано кращий неврологічний розвиток порівняно з дітьми, матері яких не отримували селен додатково.

  В журналі Pediatric Research у 2016 році з’явилась стаття щодо зв’язку рівня селену у матері з психомоторним розвитком дитини. Автори, проаналізувавши дані досліджень, стверджують: призначення селену під час вагітності може бути корисним для психомоторного розвитку дитини у віці до 1,5 року.

  Отже, призначення селену у жінок із дефіцитом цього мікроелементу сприяє профілактиці гіпертензивних розладів, прееклампсії і патології щитоподібної залози та покращує неврологічні аспекти у дитини.

  Безперечно, залишається питання про оптимальну дозу селену. Food and Drug Administration (Управління з контролю за продуктами харчування та медикаментами США) рекомендує вагітним жінкам при потребі приймати 60 мкг/добу, а під час лактації – 70 мкг/добу. Саме ці дози є безпечними і мають потенційну користь у профілактиці ускладнень.

  Зважаючи на зв’язок селенодефіциту з нестачею йоду вагітним доцільно призначати ті препарати, що повністю покривають потребу організму в обох мікроелементах. Цим вимогам саме відповідає комплекс ПреМама дуо, що був спеціально розроблений з урахуванням потреб організму вагітних.

Підготувала
Наталія Левадська