Чимало є, було й буде таких випадків, вчинків і такої дивної поведінки, за що жінок називають істеричками. До речі, саме слово «істерія» із давньогрецького hysterikos означає «матка». Починаючи з V сторіччя до н. е. лікарі, серед яких Гіппократ та Гален, описували істерію як хворобливий стан у жінок з нестійкими емоціями із супутніми фізичними проявами, включно з судомами, паралічем, задухою та затримкою мови. І що цікаво, оскільки це було характерно для жінок, вважали, що стан пов’язаний із блукаючою маткою, а матку сприймали як окреме анімалістичне створіння, яке живе в жіночому організмі й може викликати хвороби, блукаючи по тілу та пошкоджуючи інші органи. Хоча це не означає, що чоловіки не бувають істеричними. Бувають. Але мова не про те. На теперішній час істерія не вважається окремим діагнозом і за класифікацією хвороб розпалась на чотири різні діагнози. Проте симптоми, які раніше описували для істерії, нікуди не поділись, вони й зараз спостерігаються. Але, згідно із сучасними класифікаціями психічних розладів, вони притаманні вже іншим різним порушенням настрою та особистості, зокрема спостерігаються у людей з біполярним розладом.

Біполярний розлад (раніше відомий як маніакально-депресивний психоз) – психічний розлад, при якому спостерігаються періоди депресії, що змінюються періодами підвищеного настрою (маніакальний стан).

І тут починається найцікавіше. Коли подивитись дані по цьому окремому психічному захворюванню, простежується деякий зв’язок психічного стану з роботою репродуктивної системи. Жінки з біполярним розладом більш схильні до прояву передменструального синдрому та передменструального дисфоричного розладу, ніж інші жінки. Менструальний цикл помітно впливає на тяжкість симптомів (біполярні епізоди депресії, гіпоманії та манії можуть виникати або посилюватися в залежності від фази менструального циклу). Захворювання саме по собі, а також і його лікування (наприклад, деякими протисудомними та антипсихотичними засобами) можуть бути пов’язані з репродуктивною дисфункцією. Приблизно у половини жінок із біполярним розладом спостерігаються порушення менструального циклу перед тим, як розвиваються симптоми біполярного розладу. І навпаки: жінки, в яких спостерігається непостійність менструального циклу, з більш високою імовірністю будуть проявляти нестабільність настрою впродовж всього циклу. Окрім того, періодом підвищеної небезпеки для початку гіпоманії у жінок з серйозною депресією є пологи, що пов'язано частково з низьким рівнем естрогену після пологів. А жінки, які мають післяпологові психотичні симптоми, позитивно реагують на додатковий прийом естрогенових препаратів. Отже, здається, що естроген впливає на біполярні симптоми. Але, хоча й спостерігається такий вплив, загалом жінки з біполярним розладом та без нього демонструють еквівалентні рівні естрогену. Тобто причина не в естрогені. В чому ж тоді справа? Загадок тут багато. Чи вийде розгадати хоч одну?

Поглянемо з іншого боку. Візьмемо конкретну патологію жіночої репродуктивної системи – ендометріоз. До чого тут ендометріоз? Бо відомо, що жінки з ендометріозом проявляють підвищену вразливість до певних психічних розладів. Особливо спостерігається тенденція до тривожності та депресії. Хоча це може бути пов’язане з рівнем і хронічністю болю, тому важливо, щоб при дослідженнях даного питання проводили вимірювання сили болю або були контрольні групи, що співпадають за рівнем болю.

Ендометріоз – розростання клітин внутрішньої слизової оболонки матки (ендометрію) поза межами ендометрію. У більшості випадків супроводжується болем.

В одному з мета-аналізів біполярний розлад частіше зустрічався у групі жінок з ендометріозом, аніж без нього. Панічні (раптові напади паніки) та соматоформні розлади (скарги на хворобливий стан за відсутності об'єктивних підтверджень наявності соматичного захворювання) були значно частішими у жінок з діагностованим ендометріозом, ніж у неуражених хворобою. Доказ на користь того, що ендометріоз та біполярний розлад – це супутні захворювання, був отриманий у двох різних дослідженнях1-2. Проте в інших двох він не був очевидним3-4. Але, враховуючи те, що всі дослідження застосовували клінічні інструменти та діагностичні параметри, припускають, що слабкі симптоми біполярного розладу можуть бути пропущені згідно з такими параметрами, які можуть недооцінити перекривання між ендометріозом та біполярним розладом. Деякі жінки можуть не відповідати критеріям психіатричної діагностики, але можуть виявляти підвищені рівні певних ознак особистості, які, як правило, передбачають підвищену сприйнятливість до психіатричних розладів. Повідомляють про підвищений рівень психотизму, інтроверсії та тривоги у жінок з ендометріозом у порівнянні з жінками з відповідними рівнями болю в області тазу, але що не мають ендометріозу. У жінок з ендометріозом спостерігається значно вищий рівень нав'язливо-компульсивних та депресивних ознак.

Це все свідчить про взаємозв’язок жіночої репродуктивної системи та психічного здоров’я. Простежується певна комплексність організму: коли порушується одна функція – спостерігаються та інші розлади. Як картковий будиночок або конструкція з доміно. Але що ж спричинює це порушення складної роботи? Що штовхає першу плиточку, яка потім зачіпає сусідні та руйнує всю конструкцію? Можливо, це блукаюча матка, наче відьма, зачаровує мозок жінки так, що та потім втрачає здоровий глузд? Гм… Незважаючи на те, що «блукаюча матка» – уявлення давнього минулого, яке тепер нам, вже більш освіченим людям здається досить кумедним, у цьому таки щось є! І тут, насправді, нічому дивуватись. І розгадка можлива. Нещодавні здогади вказують на окситоцин, як ланку між статевою системою й психікою.

Окситоцин – нейропептид, гормон гіпоталамуса. Опосередковує як скоротливість матки, так і нейропсихологічні передумови соціальних зв'язків. Окситоцин сприяє виділенню молока, стимулює гладеньку мускулатуру матки. На нервову систему чинить заспокійливу дію, під його впливом виникає відчуття задоволення та захищеності, спокою та довіри.

Ні для кого не секрет, що природа – розумна штука – використовує щось одне для регуляції цілого комплексу фізіологічно поведінкових реакцій для досягнення спільної мети. Так само й окситоцин – цілить і в мозок, і в «серце» одразу.

Цікаво, що навіть у червів, комах та молюсків гомологи цього нейропептиду також беруть участь у регуляції статевої поведінки та взаємозв’язків між особинами, не кажучи вже про більш близькі до нас види, де працює майже той самісінький окситоцин. У людини та, наприклад, у деяких видів мишей цей гормон відповідає за підтримку моногамних стосунків. Одружені чоловіки під дією окситоцину насторожено відносяться до привабливих жінок, не підпускають їх на близьку відстань до себе5.

Рівень цього нейропептиду в крові підвищується під час обіймів (у партнерів, у маленьких дітей, та всіх інших), причому це сприяє довірливому контакту, знижуючи страх і тривожність шляхом ослаблення активності мигдалеподібного тіла (ділянка мозку, відповідальна за емоційні переживання, в тому числі страх як найсильнішу емоцію), викликає відчуття задоволення і спокою. Але в той час, коли мозок заспокоюється під дією окситоцину, матка б’ється в «істеричних конвульсіях».

Однією з найбільш консервативних функцій окситоцину є скорочення гладеньких м’язів, особливо матки під час пологів, що і дало йому таку назву (з грецького «окситоцин» означає «швидке народження»). Також окситоцин впливає на інші, різноманітні аспекти жіночої репродуктивної фізіології, такі як деградація жовтого тіла, скоротливість матки та позиціонування ембріона; великі кількості окситоцину виділяються під час статевого акту, годування молоком та пологів.

Отже, окситоцин є поширеним хімічним месенджером як в мозку, так і по всьому організму. Діючи як нейромедіатор, він змінює нервову систему протягом тривалого періоду часу, а як гормон – координує фізіологічні процеси з поведінковими станами. Але що ж не так з окситоцином, якщо його дія загалом така корисна? І чи все так однозначно і добре відомо? Більшість досліджень, як правило, зосереджуються на позитивному впливі окситоцину на психологічне та соціальне функціонування. Але що робиться, коли окситоцину надто багато? Як то кажуть, що занадто, то нездорове.

Один нещодавній огляд6 демонструє, що підвищений рівень окситоцину може викликати негативну емоційність, включаючи збільшення стресу, тривогу та постійну увагу до стресових соціальних ситуацій, особливо у жінок. І ще несподіваний поворот! Люди з біполярним розладом виявляють підвищений рівень окситоцину в сироватці крові. Було виявлено, що рівень окситоцину загалом був більшим у людей з біполярним розладом, ніж у людей без нього, і навіть після того, як пацієнти позитивно реагували на лікування, окситоцин у сироватці крові залишався значно підвищеним у таких пацієнтів. Його найвищі показники спостерігалися у пацієнтів в момент перебування у маніакальному епізоді. Манія, як визначальна риса біполярного розладу відображає крайнощі екстраверсії, надмірну відкритість та творчість. Як екстраверсія, так і манія демонструють зміну меж для певної поведінки, наприклад, збільшення імпульсивності сексуальної активності, постійний пошук гострих відчуттів та підвищену креативність. Таким чином, розлади, спричинені підвищенням рівня окситоцину, являють собою екстремальні прояви нормальних психологічних рис та рис особистості, які саме контролюються окситоцином.

Що ж відбувається з репродуктивною системою при порушенні роботи цього гормону? Згадаємо ту ж саму конкретну патологію.

Ендометріоз змінює та посилює перистальтику матки. Цей складний і циклічний процес відіграє важливу роль у транспорті сперматозоїдів та при встановленні позиції плода, та регулюється саме шляхом взаємодії окситоцину з гормонами статевих залоз. Зміни у напрямку, частоті та амплітуді скорочень матки частково залежать від тимчасових та просторових змін щільності та розподілу рецепторів окситоцину в матці.

У жінок з ендометріозом перистальтика матки сильніша і швидша (гіперперистальтика), а також асинхронна з менструальним циклом (дисперистальтика). Чим більша кількість рецепторів окситоцину в міометрії, тим більше реагує орган на ту ж саму кількість гормону, тим інтенсивніше скорочення матки та тяжкість дисменореї.

Або чим більша кількість гормону в крові – так само будемо мати надмірну відповідь скоротливих клітин матки, що тягне за собою патологічний стан.

Отже, один із можливих варіантів розгадки головоломки. Підвищена активність окситоцину через комбінацію високої концентрації його у сироватці крові та підвищення кількості і густини рецепторів окситоцину спільно опосередковують ризик розвитку біполярного розладу та ендометріозу у жінок7. Завдяки своїй дії на низку рецепторів у різних клітинах, він здійснює спільний вплив на психологічні та фізіологічні симптоми і захворювання.

Ось вам і «блукаюча матка», що викликає психічні хвороби. Вірніше речовина, яка розповсюджується організмом і може впливати одразу на декілька систем (в тому числі на матку і нервову систему). Хоч це і не означає, що кожен ендометріоз тягне за собою біполярний розлад або навпаки. Це, швидше, передбачає, що жінкам з ендометріозом характерні певні риси особистості та психологічні особливості, які викликані деякою мірою підвищенням окситоцинової активності. Тому, якщо жінка помітила певну «істеричність» у поведінці, можливо варто звернутись до лікаря?

Ось так можна спостерігати комплексність впливу гормонів (та й не тільки) на весь організм. А тепер уявіть, що окситоцин не один! Не один серед тих, що можуть впливати одночасно на декілька систем. І яка складна машинерія – наш організм! 

Наталія Штефан,

портал «Моя наука» my.science.ua

Повний перелік літератури знаходиться у редакції.

  1. Lewis, D.O. et al. 1987. Bipolar mood disorder and endometriosis: preliminary findings.
  2. Kumar, V. et al. 2011. Revisiting the association between endometriosis and bipolar disorder. J. Obstet. Gynaecol. Can. 33, 1141–1145.
  3. Walker, E. et al. 1989. Relationship between endometriosis and affective disorder. Am. J. Psychiatry 146, 380–381. Osorio, F.L. et al. 2016. Chronic pelvic
  4. Osorio, F.L. et al. 2016. Chronic pelvic pain, psychiatric disorders and early emotional traumas: results of a cross sectional case-control study. World J.Psychiatry 6, 339–344.
  5. Dirk Scheele et al. The Journal of Neuroscience. V. 32. P. 16074–16079.
  6. Crespi, B.J., 2016. Oxytocin, testosterone, and human social cognition. Biol. Rev. 91, 390–408
  7. Dinsdale, N. L. & Crespi, B. J. Revisiting the wandering womb: Oxytocin in endometriosis and bipolar disorder. Horm. Behav. 96, 69–83 (2017)