Depression a Growing, Hidden Epidemic in MedStudents

 

 Частота депресії серед студентів-меди­ків є високою у Сполучених Штатах та по всьому світові, згідно системного огляду та мета-аналізу близько 200 досліджень із залученням 129 000 медичних студентів з 47 країн.

Огляд довів, що понад чверть студентів-медиків страждають від депресії чи депресивних симптомів і більше 1 на 10 з них повідомили про суїцидальні думки впродовж навчання в медичній школі. Проте, лише меншість студентів, скрінпозитивних щодо депресії, шукали допомоги.

Дослідження було оприлюднено в 6 числі JAMA за грудень (jamanetwork.com/journals/jama/article-abstract/ 2589340), що було присвячене медичній освіті.

 Продуктивне дослідження

Цей аналіз «надає найвичерпніший погляд на поширеність депресії та суїцидальних думок і психіатричне лікування студентів-медиків, ніж будь-який інший з раніше оприлюднених.

Наше дослідження є тепер чимось на зразок остаточної відповіді з цього питання і на цей час», наводить Medscape Medical News слова Douglas A. Mata MD (Medical Doctor – лікар), MPH (Master of Public Health – майстер з громадського здоров’я) з Brigham and Women's Hos­pital та Harvard Medical School, Bos­ton, Massachusetts.

Дослідження показує, що «депресія та суїцидальні думки у студентів-медиків значно перевищують подібні речи серед людей такого ж віку в загальній популяції, але які не є медичними студентами.

По суті, ми маємо щось подібне до прихованої епідемії у зоні нашої відповідальності, що зростає прямо під нашим носом, і ми мусимо збагнути, як це стримати», – сказав Д-р Mata.

Дослідники повідомляють, що на підставі даних 167 перехресних та 16 подовж­­ніх досліджень з 43 країн, очіку­вана загальна сукупна поширеність депресій та депресивних симптомів була 27,2%, коливаючись від 9,3% до 55,9%.

Поширеність депресивних симптомів залишалася відносно сталою впродовж досліджуваного періоду (1982–2015).

Дев’ять подовжніх досліджень, що оцінювали депресивні ознаки перед та впродовж навчання в медичних школах, знайшли абсолютне підвищення медіани на 13,5%.

Поширеність надто не відрізнялася у студентів з лише доклінічними або з лише клінічними проявами (23,7% проти 22,4%).

Лише 15,7% студентів-медиків з озна­ками депресії шукали психіатричної допомоги.

За даними 24 перехрестних досліджень з 15 країн, очікувана загальна сукупна поширеність суїцидальних думок складала 11,1%, коливаючись від 7,4% до 24,2%.

«Багато роботи з цим у минулому було радше реактивною замість проактивної.

Коли студенти впадали в депресію, вони підключалися до лікувальних джерел, та я думаю, якщо ми маємо першочерговий намір вберегти молодь від депресії, студентам треба більше доносити дані про оздоровчі заходи, аби вони самі займали проактивнішу позицію», – каже д-р Mata.

Д-р Mata вважає, що загальна система навчання медичних студентів «потребує змін, зменшення кількості робочих годин та навантаження студентів, що дозволить їм почуватися ліпше». Це було показано на деяких попередніх дослідженнях.

І додає: «Молодь зосереджується на вмінні слідкувати за своїм станом, але це не впливає на першочергові впливи довкілля лікарень та медичної школи на кшталт хронічного недосипання».

 Вигоряння, депресія, суїцид

Як зазначає співредактор Stuart Sla­vin, MD (лікар), MEd (Master of Edu­cation – майстер з освіти), Office of Curri­cular Affairs, Saint Louis University School of Medicine, Missouri, аналіз показує, що розумове здоров’я студентів-медиків є «глобальною проблемою величезного розміру».

Він додає, що деякі особливості медичної культури та медичної освіти, ймовірно, сприяють «уповільненій та до останнього часу прихованій реакції на задавнену проблему погіршеного розумового здоров’я студентів-медиків».

Однією з таких особливостей є віра деяких у те, що медицина є вимогливою професією, тому й медична школа мусить бути надзвичайно вимогливою. Такий настрій останніми десятиліттями дещо зменшується, проте не зникає цілком, додає Д-р Slavin.

Іншою особливістю медичної культури є та, що проблеми розумового здоров’я не сприймаються настільки серйозно, як проблеми фізичного здоров’я, і на загал лікуванню надається більше уваги, ніж запобіганню.

Д-р Slavin вірить, що наслідки розумового здоров’я студентів-медиків «слід розглядати як і наслідки найважливіших програм, настільки ж важливими, як дипломні оцінки та місця резидентури».

Хоча в деяких медичних школах «оздоровлення» затверджують декан або директор, відповідальність за здоров’я студента не має обмежуватись одним відділом та одним адміністратором; «оздоровлення студента повинно стосуватися кожного», пише д-р Slavin.

«Медичним школам слід активізуватися для розв’язання кризи розумового здоров’я студентів-медиків», – підсумовує він.

Запрошений до обговорення Dar­rell G. Kirch, MD, президент та керівник Association of American Medical Colleges (AAMC) сказав: «Національні медичні школи та клінічні шпиталі надзвичайно стурбовані зростаючою проблемою вигорання, депресій і суїцидів серед студентів та лікарів».

«Як психіатра за фахом, ця тема надзвичайно мене захоплює і як людину, і як професіонала. Знахідки цього дослідження підтверджують, що ми мусимо продовжувати робити все, що можемо, для підтримки та допомоги членам нашої спільноти», сказав д-р Kirch для Medscape Medical News.

Він зазначив, що AAMC та представники медичних шкіл і клінічних лікарень працюють над «поліпшенням навчального довкілля, допомагають вчителям і наставникам розвивати власні уміння відновлювати фізичні та душевні сили, якщо вони стикаються з викликами змін системи охорони здоров’я.

«Для боротьби із цією зростаючою кризою в нашій спільноті студенти й лікарі мають бути навченими на кожній стадії своєї освітньої кар’єри розпізнавати стрес і вигоряння та розуміти, коли слід просити по допомогу», – сказав д-р Kirch.

Він додав, що на початку цього року AAMC, приводячи форум керівництва, скликала деканів медичних шкіл, керівників клінічних шпиталів, факультетів тощо для обговорення стратегії розвит­ку уміння відновлюватись та просувати здоровий спосіб життя.

«Також ми домовились із Національною Академією Медицини щодо поєднаних зусиль у просуванні уміння відновлюватись та дбати про здоров’я клініцистів впродовж їх кар’єри».

«Для подальшої підтримки студентів-медиків, резидентів тощо під час їхнього академічного навчання AAMC створила у Павутинні джерело інформації (aamc.org/wellbeing), що пропонує збірку літератури, навчальних можливостей, показник програм здоров’я, доступних у медичних школах та клінічних шпиталях, та іншого подібного змісту», поділився д-р Kirch.

 

Від упорядника розділу й тлумача Олексія Соловйова:

Найбільше хочу застерегти читачів, особливо тих з них, хто обіймає адміністративні посади в органах системи охорони здоров’я, місцевої або цент­ральної влади, у клінічних шпиталях чи навчальних медичних закладах, поставитися до наведених даних зі скепсисом чи гумором на кшталт «у багатих власні примхи чи дивацтва»!

Навпаки, слід усвідомити, що в наших умовах життя, браку позитивних реформ освіти й науки, медицини й фінансів, політики й соціології стан психічного здоров’я студентів-медиків та навіть випускників вищих медичних школ є напевно ще гіршим. Безперечно, можна користатися наведеним у тезах джерелом aamc.org/wellbeing. За відсутності бюджетних чи залучених грошей треба шукати також свої особливі можливості допомоги студентам-медикам в існуючих умовах життя. Мені видається, в теперішніх умовах війни одним зі способів взаємокорисної допомоги, у тому числі з погляду запобігання депресій та суїцидальних думок серед медичної молоді, має стати залучення студентів-медиків до навчання громадян та військових способам надання дошпитальної допомоги і реанімації, догляду чи реабілітації поранених, практичним парамілітарним навичкам.  

Medscape: ww.medscape.com/viewarticle/873011?nlid=111252_2982&src=wnl_dne_161209_mscpedit&uac=171030SR&impID=1250296&faf=1

08 грудня 2016.

Автор: MeganBrooks

Переклад українською: Олексій Соловйов