Враховуючи безсумнівну роль грудного вигодовування для забезпечення оптимального розвитку і здоров'я дітей та репродуктивного здоров'я жінок, роботу з підтримки лактації та грудного вигодовування можна вважати важливим елементом профілактичної медицини. Недостатня обізнаність населення, певна втрата культури грудного вигодовування у суспільстві, доступність та реклама молочних сумішей негативно позначаються на показниках грудного вигодовування та визначають необхідність допомоги матерям з боку медичних працівників у забезпеченні правильного становлення лактації, повноцінного та тривалого грудного вигодовування немовлят. Медико-соціологічні дослідження показали, що факторами, які обмежують рівень грудного вигодовування немовлят, є не конституційні особливості або стан здоров'я жінок, а недостатня ефективність і частота годування або зціджування, негативні фактори психоемоційного характеру, неправильні дії жінки у складних ситуаціях [6,10]. Розуміння фізіологічних механізмів лактації та грудного годування дають змогу надавати ефективну консультативну та практичну допомогу матерям.

Лактаційна функція має складні нейрогуморальні механізми регуляції. У гіпоталамусі розміщені центральні механізми, які регулюють лактогенну функцію. Встановлено існування пролактин-рилізінг-фактора та пролактин-інгібітора. Основними гормонами, які відповідають за становлення та реалізацію лактації, є пролактин та окситоцин. Крім того, в ендокринній регуляції лактації беруть участь адренокортикотропний, соматотропний, тиреотропний гормони, інсулін.

Становлення лактації є досить тривалим та складним процесом. Під час вагітності активність молочних залоз пригнічується прямим інгібуючим впливом стероїдів, які блокують чутливість епітеліальних клітин залози у відношенні до плацентарних та гіпофізарних лактогенних гормонів. Відразу після пологів та відходження плаценти чутливість епітеліальних клітин відновлюється і запускається процес становлення лактації.

Провідне значення в ендокринній регуляції лактації має гормон передньої долі гіпофізу – пролактин, основною функцією якого є забезпечення базових довготривалих механізмів лактопоезу. Серед факторів, які визначають інтенсивність синтезу даного ферменту, основне місце займають нейрорефлекторні механізми – подразнення зони соска та ареоли під час активного смоктання дитини призводить до стійкого підвищення продукції та викиду пролактину в кров'яне русло. Експериментальними дослідженнями показано, що спорожнення молочних залоз також стимулює синтез пролактину та сприяє розвитку більшої кількості рецепторів пролактину в молочній залозі.

Пролактиновий рефлекс має свій критичний період становлення (перші дні після пологів) та адекватно формується тільки тоді, коли здійснюється раннє прикладання дитини до грудей після пологів, часте та ефективне смоктання під час грудних годувань, в тому числі вночі. Доведено, що стимуляція пролактинового рефлексу за рахунок частих та ефективних годувань у перші тижні після пологів забезпечує високий рівень секреції молока в усі наступні періоди лактації [4, 10]. Тому дотримання сучасних принципів підтримки лактації у пологовому будинку (раннє прикладання дитини до грудей, спільне перебування матері та дитини, годування «за вимогою дитини», правильне прикладання до грудей, яке забезпечує ефективне смоктання та максимально повне спорожнення молочних залоз) та надання своєчасної практичної допомоги породіллям має вирішальне значення для становлення лактації та успішності грудного вигодовування в цілому [1].

Іншим основним гормоном лактації є гормон задньої долі гіпофізу окситоцин, який викликає скорочення міоепітеліальних клітин та інших структур альвеолярного відділу та забезпечує вихід молока у крупні протоки, цистерну молочної залози та назовні. Дослідженнями останніх років підтверджена участь окситоцину в гіпоталамічній регуляції секреції пролактину. Рівень окситоцину підвищується в крові на 1-й хвилині смоктання, залишається високим протягом всього періоду годування та повертається до базового через 5–6 хвилин після закінчення годування. З практичної точки зору важливим є те, що процес синтезу окситоцину знаходиться під значним впливом коркових представництв і тому є досить вразливим [5].

Будь-які екзогенні фактори, які призводять до виникнення стану тривоги, психічного напруження, а також втома, стрес, біль або інші дискомфортні відчуття обов'язково негативно позначаються на рівні окситоцину в організмі жінки, внаслідок чого не тільки блокується викид молока в протоки, а й зменшується вироблення пролактину [8]. Навпаки, доведено, що для нормального потоку молока потрібне фізіологічне розслаблення: чим комфортніше почувається жінка, тим швидшим й легшим буде потік молока [7].

Так, науковці Philips Avent перевірили гіпотезу про те, що розслаблений стан матері сприяє більшому потоку молока і провели клінічне тестування, у ході якого попросили 48 жінок зціджуватися за допомогою молоковідсмоктувача у двох ситуаціях, які чергувалися випадковим чином: відразу після виконання вправи на релаксацію та без виконання цієї вправи. Об’єм молока, ступінь релаксації та рівень комфорту вимірювалися таким чином, щоб різницю в останніх двох показниках можна було порівняти з різницею в об’ємі молока.

Підтверджено, що позитивний емоційний фон, розслаблений стан жінки, комфортна поза під час годування або зціджування покращують потік молока та сприяють збільшенню об'єму секреції [12]. Тому при консультуванні з питань грудного вигодовування особливу увагу слід надавати психологічній підтримці жінки, створенню комфортних умов для годування або зціджування грудного молока, мінімізації негативних факторів (біль, стрес, страх, втома тощо) [1, 10].

Сучасні дослідження показали, що у динаміці грудного вигодовування відбувається зміна механізмів регуляції лактації. У перші тижні після пологів пріоритетною є роль пролактину, рівень якого в цей період найвищий. У наступні місяці рівень пролактину поступово знижується і на 6-му місяці лактації залишається лише трохи більшим, ніж до вагітності. У цей період основним механізмом регуляції стає рефлекторний вплив акту смоктання та окситоциновий рефлекс. Спорожнення ацинусів стає стимулом секреції молока, яка відтепер здійснюється практично без участі пролактину. Тобто молочна залоза набуває властивості функціонального автоматизму, а основною умовою для підтримки високого рівня секреції молока стають регулярні, повноцінні годування та попередження застою молока в молочних залозах.

Важливими з практичної точки зору представляються дослідження фізіологічних механізмів смоктання дитиною молочної залози. Встановлено, що виділення молока із молочних залоз при смоктанні дитини відбувається, насамперед, за рахунок перистальтичних рухів язика дитини, які забезпечують не тільки стискання молочних синусів між язиком та піднебінням, а й просування молока молочними протоками залози [3, 11]. Останні дані свідчать, що важливим механізмом смоктання є також створення інтраорального вакууму в ротовій порожнині дитини за рахунок рухів язика дитини вверх-вниз, у результаті чого в районі піднебіння навпроти соска створюється вакуум [3]. Щоб отримати глибше розуміння фізіології висмоктування молока та вивчити важливість перистальтичної активності, команда Philips Avent провела два незалежні клінічні дослідження за допомогою передових ультразвукових зображень [9, 11]. У першому випадку д-р Майк Вулрідж зі своїми колегами з Університету Лідса вивчав механіку процесу смоктання немовлят на основі двовимірних ультразвукових зображень, зроблених під час 45 годувань 29 пар мама – дитина [9–10].

Результати підтвердили, що перистальтичні рухи язика є основним механізмом витягування молока з груді та єдиним механізмом, завдяки якому молоко просувається далі у глотку для ковтання. Це твердження суперечить висновкам іншого дослідження, згідно з якими опускання язика, що створює всмоктувальний ефект, є єдиним механізмом для фізіологічного витоку молока з груді.

Цю розбіжність можна пояснити завдяки іншому дослідженню, що було проведене спеціалістами Philips Avent. У цій роботі проф. Алан Лукас із колегами з Інституту Здоров’я Дитини при Університетському коледжі Лондона дослідив тривимірні ультразвукові зображення 15 пар мама – немовля, зроблені в реальному часі (Рис.  1). Таким чином дослідники отримали детальнішу картину поведінки дитини під час смоктання та підтвердили наявність повторюваних перистальтичних рухів язика і значно меншу роль опускання язика у процесі витоку молока [2].

Отримані дані спеціалісти Philips Avent використовують з метою удосконалення своїх продуктів. Молоковідсмоктувачі серії Comfort від Philips Avent мають насадку-конус особливої форми із захистом від протікання та укороченою інтегрованою лійкою. Це дозволяє жінці сидіти у комфортній позі, не нахиляючись уперед. Крім того, коли жінка сидить рівно, молоко з грудей може текти прямо в контейнер прийому молока. Така поза під час зціджування допомагає жінці почуватися комфортніше, і в результаті — отримувати більше молока. Для точного відтворення фізіологічного процесу смоктання сучасні молоковідсмоктувачі від Philips Avent імітують природну перистальтичну активність немовлят завдяки комбінації двох дій — компресії (стискання) груді та делікатного ефекту всмоктування (вакууму). Досягти схожості з природним смоктанням вдається за допомогою клінічно підтвердженої масажної накладки-подушки з м’якими пелюстками, які ніжно стискають ареолу та частину груді навколо неї для стимуляції молока. Серія Comfort від Philips Avent удосконалена особливою оксамитовою текстурою накладки, яка відчувається на шкірі, як теплий дотик, що додатково допомагає жінці розслабитися під час зціджування. Ручні моделі вирізняються ручкою ергономічної форми, що забезпечує легкий контроль простим натисканням. Нові пристрої дозволяють мамам щільно прикладати накладки до грудей та легко зберігати ефект вакууму, що робить процес зціджування менш виснажливим.

Таким чином, результати сучасних досліджень в галузі фізіології дозволяють створити якісні продукти, а також поглиблюють наші уявлення про особливості становлення та здійснення лактаційної функції у жінок, механізми смоктання дитини під час грудного годування. Застосування медичними працівниками сучасних, фізіологічно обґрунтованих, принципів підтримки лактації та грудного вигодовування дозволяє підвищити ефективність консультування та практичної допомоги жінкам з даних питань, забезпечити високий рівень лактації, тривале і повноцінне грудне вигодовування немовлят.

 

Повний перелік літератури знаходиться у редакції.