Уроки з природних плідних популяцій

 

Too Old to Have Children? Lessons From Natural Fertility Populations

Human Reproduction Volume 29(6):

1304-1312, June 2014

www.medscape.com/viewarticle/825760; автори: Marinus J. C. Eijkemans, Frans van Poppel, Dik F. Habbema, Ken R. Smith, Henri Leridon, Egbert R. te Velde.

Переклад Олексія Соловйова

 

Питання для вивчення

Чи можливо створити вікову криву, що вказуватиме на вік, після якого жінки є застарими біологічно для відтворювання?

Підсумкова відповідь

Ми створили криву, спираючись на розподіл плідних популяцій жінок за їх віком при останніх пологах після природного запліднення, що віддзеркалює вік жінок, після якого вони стають занадто старими мати дітей.

Що є вже відомим  

 

Середній вік при останніх пологах (ВОП) для жінок склав приблизно 40–41 роки у розбіжностях популяцій природних вагітностей. Це дозволяє припустити, що після того настає занепад чарівної універсальної вікозалежної системи плідності. Проте, мало відомо про розподіл ВОП жінок. Тим більше, що у вік сучасного контролю дітонародження неможливо оцінити залежний від віку розподіл ВОП.

Бракує доступної інформації, котра могла б допомогти розібратися тим парам, які «дивляться в очі» затримці з народженням дітей.

 

Дизайн дослідження, розмір, тривалість

Це дослідження є переглядом точно визначених історичних даних щодо популяцій з природними вагітностями, де одночасно вивчався розподіл віку жінок при останніх пологах.

Відібрані дослідження використовували ретроспективний когортний дизайн, де жінки спостерігалися щодо їх віку впродовж репродуктивного періоду.

Учасники/матеріали, методи

Ми підготували такий аналіз великої кількості даних щодо популяцій із природною плідністю, який може бути виконаним паралельно через усі популяції з використанням загального набору критеріїв відповідності.

Дані щодо ВОП та розладнаних змінних величин представлені графіком коробок з вусами, які позначають розподіл 5-го, 25-го, 50-го, 75-го та 95-го перцентилів віку при останніх пологах для кожної популяції (рис. 1).

Аналіз включає криві очікування Kaplan–Meier для віку при останніх пологах для кожної популяції (рис. 2). 

Криву шансів для ВОП одержано шляхом накладання згладжених кривих кожної популяції й одержання найменших шансів для часового періоду принаймні 5 років. Цю криву найменших шансів потому було перетворено у функцію накопичувального розподілу, що представила зведену криву кінця біологічної плідності. Ця крива ґрунтувалася на даних трьох із шести популяцій, які мали найменші шанси завершення плідності.

 

Основні результати та роль шансу

Ми відібрали шість популяцій природної плідності, що охопили 58 051 жінок, які відповідали визначеним критеріям. Попри те, що ці популяції представляють історично різні періоди часу, розподіл віку при останніх пологах є вражаюче подібним. Крива завершення плідності, що вказує на <3% жінок, які мали свої останні пологи у віці 20 років, означає, що майже 98% були здатні мати принаймні одну дитину після цього віку.

Зведена крива завершення плідності повільно піднімається від 4,5% у 25 років до 7% у 30 років, 12% у 35 років та 20% у віці 38 років. Після цього крива різко підвищується до понад 50% у 41 рік, майже до 90% у віці 45 років і практично досягає 100% у віці 50 років.

 

Обмеження, причини для застережень

Можна сперечатися, що ці історичні дані плідності не підходять для нашого часу; проте, віково-залежне завершення плідності є подібним для сучасних популяцій і відповідним до проявів, що ми спостерігаємо у жінок, лікованих донорською інсемінацією.

Більше того, ми зазначаємо: щодо репродуктивного віку, малоймовірно, аби такий консервативний біологічний процес з високим ступенем успадкування міг би значно змінитися впродовж століття чи двох.

 

Ширші наслідки одержаних даних

Ми стверджуємо, що віково-залежну криву ВОП можна використовувати під час консультації пар, які бажали б мати дітей у майбутньому. Наші дані кидають виклик необґрунтованому песимізму щодо можливості природного запліднення у віці понад 35 років.