Увага до проблем порушення мовлення зростає з року в рік і викликана тим, що за даними Державного комітету статистики України, станом на 2017 рік частота народження дітей з особливими потребами складає 10,8% від загальної кількості новонароджених, а Головне управління статистики м. Києва надає показники зростання дітей-інвалідів від 0 до 17 років з 10 688 у 2017 р. до 11 078 у 2018 р. Сьогодні кожна 4–5 дитина в Україні страждає, щонайменше, на один психічний розлад, кожна п'ята має поведінкові, когнітивні, емоційні проблеми або мовленнєві порушення, тому більшості з них необхідна підтримка психолога чи логопеда

Зростає кількість дітей з мовленнєвими вадами, структура яких у низці випадків набуває більш складного характеру, що викликає у подальшому вторинні та навіть третинні порушення розвитку дитини (М. К. Шеремет, С. Ю. Конопляста, В. В. Тарасун) [3]. Це, у свою чергу, знижує можливості дитини щодо успішного засвоєння навчальної програми в освітніх закладах і утворює картину аномального розвитку дитини. Усунення цих проявів медичними та педагогічними засобами безпосередньо пов'язана з раннім виявленням структури вади.

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю