Всі публікації

Резюме:

Тератома пуповини – рідкісна пухлина, що виникає з ендотеліальних клітин судин пуповини.  На сьогодні у світовій літературі опубліковано 19 випадків тератоми пуповини у плода та новонародженого. Лише 11 з них належать пренатальній діагностиці.  Представлено випадок діагностики тератоми пуповини, діагностованої у 21 тиждень. У статті обговорюються ультразвукова диференційна діагностика пухлин пуповины і тактика ведення вагітності. Наведено огляд літератури.

Ключові слова:

Плід, пренатальна ультразвукова діагностика, пухлина пуповини, тератома пуповини.

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-10



ВСТУП

До істинних пухлин пуповини відносять гемангіому (ангіоміксому) та тератому. Частота пухлин пуповини достовірно невідома через рідкісність. Гемангіома або ангіоміксома пуповини – досить рідкісна пухлина, яка виникає з ендотеліальних клітин судин пуповини. Тератома пуповини – пухлина, яка розвивається з клітин зародка і містить елементи трьох ембріональних шарів. Можливий ультразвуковий поліморфізм, різні варіанти розташування пухлиноподібних утворень пуповини зумовлюють проведення пренатальної диференційної діагностики при їх виявленні [1, 2]. Необхідність ультразвукового диференціювання патологічних утворів пуповини обумовлена ​​також різною акушерською тактикою при їх виявленні.

Детальніше
Всі публікації

Резюме:

Омфалоцеле – вада розвитку плода, яка становить собою килу передньої черевної стінки з різноманітними розмірами та вмістом. У статті наведено дані про особливості анатомічних варіантів, супутньої патології, характерні знахідки під час ультразвукового дослідження, методологію пренатальних обстежень,  клінічні наслідки та способи їх прогнозування. 

Ключові слова:

Вроджені вади розвитку, передня черевна стінка, омфалоцеле, хромосомна патологія.

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-9

 

Продовження. Початок у минулому номері.


Омфалоцеле (ОЦ) представляє собою килу передньої черевної стінки (ПЧС): воротами зазвичай є патологічно розширене пупкове кільце, киловий мішок складається з амніотичної мембрани, вартонових драглів (Wharton jelly) та очеревини, ОЦ може містити кишечник, печінку та інші органи; пуповина прикріплюється до килового мішка, а не до ПЧС [Christison-Lagay ER, 2011]. 

Частота ОЦ залежить від того, в якій популяції проводиться розрахунок, вважаючи на високу частоту поєднаних аномалій/хромосомної патології, та значний рівень переривань вагітності і внутрішньоматкової загибелі (ВМЗ) в І, ІІ та ІІІ триместрах [Fratelli N., 2007]. За даними EUROCAT, загальна частота випадків ОЦ становить 2.72 (2.61–2.83) на 10 тис.пологів, частота живонароджених з ОЦ є набагато меншою – 1.14 (1.07–1.21) на 10 тис.пологів [Prevalence Tables. Example table – Cases and prevalence (per 10,000 births) for all full member registries from 2012 to 2016. EUROCAT]. За даними Blazer та співавт., при УЗД в терміні 12–16 тиж. частота виявлення ОЦ склала 1:1115 або 0,09%, з них  [Blazer S, 2004]; 58 % випадків мали супутні аномалії, більшість з них закінчились перериванням або ВМЗ.    

Детальніше
Всі публікації

Резюме:

У статті представлений випадок пренатальної ультразвукової діагностики пухлини серця в терміні 19+3 тижнів вагітності. Вагітність була перервана після проведення пренатального консиліуму. Гістологічний діагноз – лімфангіома перикарда. Представлений огляд публікацій з даної патології.


Ключові слова:

Пренатальна діагностика, пухлина серця, лімфангіома перикарда.

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-8

Вступ

Частота вроджених пухлин серця у структурі всіх виявлених вад становить 0,14% [1]. Первинні пухлини серця і перикарда, згідно аутопсії у всіх вікових групах, зустрічаються з частотою від 0,17/10000 до 28/10000 [2].

Лімфангіома серця вперше була описана у 1911 році Armstrong and Monkeberg [3]. За даними The Armed Forces Institute of Pathology, частота лімфангіом серед первинних пухлин та кіст серця і перикарда у дітей віком від 0 до 16 років становить 1% [4]. Патогенез даного виду пухлини недостатньо вивчений. Лімфангіома серця найчастіше локалізується у перикардіальному просторі, в деяких випадках тиснучи на прилеглі органи, і супроводжується перикардіальним випотом. Прогноз, як правило, несприятливий, однак в літературі описані випадки сприятливого виходу після хірургічного лікування [5].

Детальніше
Всі публікації

Резюме:

Інтраперикардіальна тератома – вкрай рідкісна патологія плода, яка характеризується важким прогнозом, оскільки часто призводить до внутрішньоутробної декомпенсації. До уваги читачів надається випадок пренатально діагностованої пухлини, яку лікарі нашого Центру спостерігали в динаміці протягом внутрішньоутробного (з 20 тижнів вагітності до передчасних пологів на 31 тижні) і постнатального життя дитини. Незважаючи на всі зусилля, застосовані для порятунку життя, дитина померла. У дискусії приведено короткий огляд літератури та сучасні підходи світових центрів фетальної медицини до ведення даної патології.  

Ключові слова:

Пренатальна ультразвукова діагностика, ехокардіографія плода, пухлини серця плода, інтраперикардіальна тератома.

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-7

Інтраперикардіальна тератома – вкрай рідкісна пухлина плода, яка виникає з перикарду і містить багатоклітинні шари екто-, ендо- та мезодерми різного ступеня зрілості. Зазвичай це пухлина часточкової кістозної будови, що містить ділянки різного типу епітелію, нейрогліальної тканини, тканини ендокринних залоз, гладкої і скелетної мускулатури, хрящів і кісток. Згідно з даними літератури, загальна поширеність пухлин серця становить 0,13% від усіх аномалій серцево-судинної системи плода. А пухлини перикарда складають 6,7–12,8% діагностованих пухлин серця плода. З усіх пухлин перикарда протягом внутрішньоутробного розвитку найчастіше діагностується інтраперкардіальна тератома. Перикардіальні тератоми часто пропускають при рутинному скануванні ІІ триместру, оскільки вони, як правило, швидко ростуть у ІІІ триместрі. Дещо частіше інтраперикардіальна тератома зустрічається у плодів чоловічої статі, ніж жіночої (1,3:1). При ультразвуковому дослідженні даний тип пухлини візуалізується у вигляді великої гетерогенної маси з щільними гіперехогенними та кістозними гіпоехогенними ділянками. Розташовується найчастіше спереду та справа від серця і може кріпитись до серця або великих судин живильною ніжкою. Інтраперикардіальна тератома – це пухлина, яка швидко росте і майже завжди викликає перикардіальний випіт. Причиною перикардіального випоту може бути розрив кістозних ділянок, обструкція системного венозного повернення або лімфатичний дренаж. Хоча пухлина зазвичай є гістологічно доброякісною, вона часто спричиняє загибель плода внаслідок зменшення серцевого викиду через стиснення серця та великих судин масою пухлини та перикардіальним випотом [1–8].

Детальніше
Всі публікації

Резюме:

Пухлини серця плоду – це рідкісна патологія, яку діагностують лікарі пренатальної діагностики та акушери-гінекологи у своїй практиці. Якщо візуалізація пухлин серця за допомогою сучасних УЗ-апаратів не викликає великих проблем, то диференційна діагностика та мультидисциплінарний підхід потребує чіткого алгоритму для вибору правильної тактики ведення вагітності. У даній статті висвітлено особливості пренатальної діагностики та подальшого ведення вагітності у випадку виявлення рабдоміоми серця плоду під час ультразвукового обстеження.

Ключові слова: 

Рабдоміома, туберозний склероз, пренатальна діагностика

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-6


Огляд літератури

Пухлини серця плода є досить рідкісними аномаліями, проте їхня діагностика у ранні терміни вагітності ускладнена невисокою, як правило, якістю візуалізації структур серця, гетерогенністю проявів цієї патології та потребує мультидисциплінарного підходу для консультування батьків майбутньої дитини щодо постнатального прогнозу. 

Безумовно, найпоширенішими серед пухлин серця плоду є рабдоміоми, які становлять 70–90% випадків у різних фетальних серіях [1–5].  Рабдоміоми серця – це доброякісні пухлини, які походять з поперечно-посмугованої м’язової тканини. Ехокардіографічними ознаками рабдоміом є утвори овальної або округлої форми, з чіткими краями, однорідною структурою (гомогенні) та вираженою гіперехогенністю, якщо порівнювати з тканиною міокарда [2,3].

Детальніше
Всі публікації

Резюме:

Пухлини серця плода – рідкісна складна патологія, яка, незважаючи на доброякісний характер утворів, супроводжується цілим ланцюгом проблем. Рабдоміоми серця, як правило, характеризуються сприятливим внутрішньоутробним та постанатальним перебігом, проте часто поєднані з туберозним склерозом, що ускладнює прогноз. Інші пухлини, такі як фіброми, тератоми, гемангіоми, міксоми можуть ускладнюватись аритміями та розвитком серцевої недостатності плода, що супроводжується значними перинатальними втратами. Перикардіальний випіт часто є першим симптомом пухлини серця, тому потребує проведення детальної оцінки порожнин серця, стінок, перикардіальної порожнини на наявність новоутворень. Пренатальна діагностика пухлин серця плода потребує подальшого проведення експертної ехокардіографії та консультації фетального кардіолога. Завдяки особливостям будови різних типів пухлин ультразвукова діагностика уможливлює високу точність їх диференціації. 

Ключові слова:

Пренатальна діагностика, ультразвукова діагностика, ехокардіографія, пухлини серця.

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-5

 


Пухлини серця
– рідкісна патологія, що становить до 0,13% серед серцевої патології плода [1, 2]. За останні десятиліття, завдяки прогресу ультразвукової техніки та досвіду, відбулося значне поліпшення їх пренатального виявлення. Більшість пухлин серця плода виявляються у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Збільшення розмірів деяких пухлин відбувається у ІІІ триместрі, що обмежує їх виявлення у ІІ триместрі, коли зазвичай проводять ультразвуковий скринінг. Хоча діагноз кожної пухлини найкраще підтверджується гістологічним дослідженням, на основі певних анатомічних особливостей та ультразвукових ознак, як правило, можна визначити більшість пухлин (табл. 1). При цьому оцінюється розташування пухлини, ехогенність відносно міокарда, чіткість або аморфність межі, гомогенність або гетерогенність структури, наявність супутньої аритмії та перикардіального випоту, чи пухлина сидяча або на ніжці, солітарна чи множинні. Більшість випадків пухлин серця спрямлвуються на ехокардіографію (ЕхоКГ) плода у зв’язку з виявленням перикардіального випоту, пухлини (аномальної маси в ділянці серця), аритмії або у зв’язку із сімейним анамнезом туберозного склерозу. При відсутності у плода значних гемодинамічних порушень або аритмій, пухлини можуть не діагностуватися аж до періоду новонародженості. У літературі описані випадки симптоматичних пухлин серця у новонароджених з нормальними сонограмами плода у ІІ та навіть у ІІІ триместрах [2, 3].

Детальніше