Всі публікації

Ентеровірусна інфекція об’єднує велику групу гострих вірусних захворювань, які мають подібні патогенетичні механізми розвитку і характеризуються широким спектром клінічних ознак від безсимптомного перебігу до тяжкого ураження нервової системи, внутрішніх органів

В останні роки намітилася чітка тенденція активізації ентеровірусної інфекції в світі, про що свідчать постійно зареєстровані в різних країнах світу епідеміологічні підйоми захворюваності й спалахи. Географія ентеровірусної інфекції надзвичайно широка і охоплює всі країни світу, в тому числі й Україну. Ентеровіруси спричиняють до 33–65% усіх захворювань, що супроводжуються гарячкою. Висока захворюваність обумовлена як значним прошарком у популяції неімунного до ентеровірусів контингенту населення, так і тривалим вірусоносійством (вірус може виділятися із організму людини до 5 місяців), яке сприяє поширенню збудника серед осіб різних вікових груп. До факторів ризику розвитку захворювання та тяжкого перебігу інфекції відносять ранній вік дитини, чоловічу стать, порушення правил гігієни, перенаселення житла, низький соціально-економічний розвиток.

В Україні з квітня 2014 року ми спостерігаємо підвищену захворюваність на ентеровірусну інфекцію, яка супроводжується висипом на кистях, стопах і слизових оболонках, а також плямисто-папульозним, розеольозним, місцями везикульозним висипом по всьому тілу.

Сучасна класифікація ентеровірусів була розроблена у 2000 році на підставі накопичених на цей час даних про генетичну структуру і філогенетичні взаємини різних представників роду Enterovirus. В даний рід входить сімейство Picornoviridae, яке, в свою чергу, включає 5 видів неполіомієлітних ентеровірусів, а саме Enterovirus А, В, С, Д, Е. Поліовіруси, за даною класифікацією, становлять окремий вид у роді Enterovirus. До складу виду А входять віруси Коксакі А2-8, 10, 12, 14, 16 і ентеровірус 71. Вид Enterovirus В є найчисленнішим і включає всі віруси Коксакі В і ЕСНО, за винятком ЕСНО 1, а також вірусу Коксакі А9 і ентеровірусів 69, 73, 77, 78-го типів. Вид Enterovirus С об'єднує представників вірусів Коксакі А, в тому числі 1, 11, 13, 15, 17–22, 24-го типів. Види Enterovirus D і Е порівняно нечисленні і включають 2 (Enterovirus 68 і 70) і 1 (А2) представники відповідно. Крім того, до складу роду входить значна кількість некласифікованих ентеровірусів. Таким чином, рід Enterovirus включає в себе більше 100 небезпечних для людини вірусів. У людини захворювання спричинюють три підгрупи ентеровірусів – поліовіруси (серотипи 1–3), віруси Коксакі (Коксакі А — серотипи A1–A22, A24, серотипи B1–B6; Коксакі В — серотипи 2,5) та ECHO віруси (серотипи 1–9,11–21, 24-27, 29–33). Назва вірусу Коксакі походить з назви району Нью-Йорка, де цей збудник вперше було відкрито, назва «ECHO віруси» — абревіатура з англійських слів enteric cytopathic human orphan viruses. Можливе одночасне інфікування людини різними штамами ентеровірусів.

Детальніше
Всі публікації

У сучасній дитячій отоларингологічній практиці синуїти (риносинуїти) посідають одне з провідних місць. Актуальність цього  захворювання досить висока в усіх вікових групах педіатричних пацієнтів, і з віком дитини вона зростає. Так, за даними, наведеними у Європейському консенсусі з риносинуситу та поліпозу носа 2012 року (EPOS – European Position Paper On Rhinosinusitis and Nasal Polyps, 2012), у дітей віком 12–17 років вказана патологія виявляється щорічно у кожного 50-го, а у віці молодше 4-х років — в 2-х випадках на 1000. Незважаючи на схожі патогенетичні механізми та клінічні прояви, все ж таки існують певні особливості у дітей різних вікових груп 

Для початку, слід визначитись із термінологією: «синуїт» чи «риносинуїт»? У сучасній літературі часто зустрічаються обидва терміни, перший застосовується у основному вітчизняному нормативному документі для лікаря-отоларинголога — наказі МОЗ №181 від 21.04.2005. У той же час, у багатьох наукових роботах, зарубіжній літературі перевага надається терміну «риносинуїт», оскільки, на думку багатьох авторів, він більшою мірою відображає патогенетичну суть захворювання – порожнина носа та приносових пазух вистелена неперервним листком слизової оболонки, тому будь-які запальні зміни мають поширений характер.

Визначення риносинуїту у дітей, згідно з Європейським консенсусом 2012 року, наступне: це запалення слизової оболонки порожнини носа, яке представлене двома чи більше симптомами із перерахованих, причому один із них (обов’язкові ознаки) – «закладеність» носа чи ринорея (переднє/постназальне затікання). До додаткових критеріїв риносинуїту відносяться біль/тиск у ділянці обличчя; кашель; ендоскопічні ознаки (ті, що виявляються при риноскопії) – поліпи, слизово-гнійні виділення переважно з-під середньої носової раковини, набряк слизової оболонки середнього носового ходу; наявність характерних змін при променевому дослідженні (комп’ютерна томографія) – зміни слизової оболонки у ділянці остіо-меатального комплекса чи синусах.

Детальніше
Всі публікації

Анемія (згідно МКХ-10 Р.61.2 – анемія передчасно народжених дітей) — стан, який характеризується комплексом клінічних і лабораторних змін, пов’язаних зі зниженням рівня гемоглобіну на фоні нормальної або зменшеної кількості еритроцитів [1, 2].

У всіх дітей відбувається зниження концентрації гемоглобіну після народження. Перехід від відносно «гіпоксичного стану» в утробі матері до середовища з підвищеною оксигенацією тканин після пологів призводить до зниження концентрації еритропоетину.

Окрім цього, післяпологове зниження гемоглобіну може бути обумовленим:

Детальніше
Всі публікації

Продолжение. Начало материала смотрите в №5 (50) 2014.

В таблице 1 представлена базовая программа МР-сканирования головного мозга у новорожденных с подозрением на ГИП, протокол исследования учитывает приоритетность МР-ИП.

Обязательная подготовка младенца к МРТ-исследованию включает:

  1. Проверку клинического состояния новорожденного перед исследованием (обычно сопровождающий врач-анестезиолог/неонатолог).
  2. Защиту слухового аппарата детскими берушами (лаборант).
  3. Проверка на наличие металла у новорожденного перед входом в комнату с МР-сканером (лаборант).
  4. Подсоединение МР-совместимого мониторинга показателей жизнедеятельности (анестезиолог).
  5. Пеленание новорожденного для сохранения тепла и уменьшения возможных двигательных артефактов (лаборант).
  6. Выбор катушки для исследования головного мозга новорожденного (лаборант и анестезиолог, с учетом клинического состояния пациента).
  7. Аппаратный мониторинг ЭКГ, ЧД, SaO2 на протяжении всего исследования (анестезиолог).

Детальніше
Всі публікації

До нашої клініки звернулася 24-річна пацієнтка С. зі своєю першою одноплодовою вагітністю у терміні вагітности 18–19 тижнів.

У черевній порожнині дитини під час планового ультразвукового дослідження (УЗД) за місцем проживання знайдено у віці вагітности 17–18 тижнів чималенький однокамерний пухир.

Оскільки зовнішні статеві органи плода були сформовані за жіночим типом, було зроблено припущення, що має місце пухир яєчника дитини або значно збільшений сечовий міхур плода.

Під час УЗД ми також визначили жіночі за виглядом зовнішні статеві органи (рис. 1), сечовий міхур був помітним окремо від однокамерного утвору в черевній порожнині (рис. 2); ехонегативний (рідинний) утвір розмірами 5х3х4,5 см (рис. 3) займав собою практично всю черевну порожнину плода; якби уявити собі подібні пропорції у дорослої жінки, то пухир мав такий об’єм, який би мала матка при доношеній вагітності (рис. 4).

 

Родині було дане пояснення, що чітко визначити джерело походження цього пухиря неможливо. Проте, помітних під час УЗД ознак впливу на функції органів черевної порожнини та позаочеревного простору не виявлено, за винятком незначної однобічної пієлоектазії; багатоводдя чи маловоддя не спостерігалося; ознак серцевої недостатности не було знайдено, а голкове відсмоктування вмісту пухиря не ґарантує того, що він не наповниться знову.

Детальніше
Всі публікації

*Переглянуті керівництва Швейцарського товариства неонатологів у співпраці зі Швейцарською групою дитячої інфекційних захворювань (PIGS): модифікована версія, заснована на попередній публікації в журналі Швейцарського товариства педіатрів [1]. Stocker Martin, Berger Christoph, McDougall Jane, Giannoni Eric. Цільова група Швейцарського товариства неонатологів та Швейцарської групи інфекційних захворювань у педіатрії. Дана стаття базується на публікації в Paediatrica 2013; 24: 12-5.

Короткий зміст

З моменту публікації першої редакції керівництва з профілактики захворювань, спричинених стрептококовою інфекцією групи B у 1996 році, захворюваність на перинатальні інфекції значно знизилася. Антибіотикопрофілактика під час пологів разом з відповідним веденням новонароджених, які мають підвищений ризик початку розвитку раннього сепсису, не тільки знижує їх захворюваність і смертність, але й зменшує навантаження від непотрібної або занадто тривалої терапії антибіотиками.

Детальніше