ТРУДНОЩІ ВИБОРУ

Порівняння ефективності летрозолу і кломіфену у лікуванні неплідності при синдромі полікістозних яєчників

Скорочений виклад за публікацією Richard S. Legro, Robert G. Brzyski et al. Letrozole versus Clomiphene for Infertility in the Polycystic Ovary Syndrome. New England Journal of Medicine, 2014; 371 (2): 119

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ)  трапляється у близько 10% жінок репродуктивного віку. Згідно ротердамської класифікації, діагностичними критеріями СПКЯ є клінічні або лабораторні прояви гіперандрогенії, розлади овуляції, полікістозний вигляд яєчників при ультрасонографії за відсутності інших причин гіперандрогенії. Хоча СПКЯ є складним метаболічним розладом, його «мішенню» у молодих жінок, перш за все, стає вісь гіпоталамус–гіпофіз–яєчники, що спричинює сталі репродуктивні розлади різної тяжкості, які можуть проявлятися неплідністю, неспроможністю виносити дитину чи ризиком різних акушерських ускладнень

ПУХЛИНИ ЯЄЧНИКІВ

Проблеми своєчасної диференційної діагностики

Проблема здоров’я жінок та неінфекційних захворювань викликає все більшу зацікавленість у міжнародному суспільстві, адже злоякісні захворювання, а саме рак яєчників, на сьогодні є причиною передчасної смерті сотень тисяч жінок. Пухлини яєчників (ПЯ) посідають серед усіх новоутворень жіночих статевих органів друге місце. Ця патологія є частою причиною госпіталізації у гінекологічні стаціонари серед жінок у всьому світі, займаючи в структурі невідкладної гінекологічної патології друге-третє місце, а в 11–15% доброякісні ПЯ формують основу показів до хірургічного лікування, що безумовно, впливає на репродуктивний потенціал жінки.

ВЕНОЗНА ТРОМБОЕМБОЛІЯ

Практичне керівництво з антитромботичної терапії під час вагітності* (частина 1)

* Клінічне практичне керівництво Товариства акушерів-гінекологів Канади. SOGC CLINICAL PRACTICE GUIDELINE. Venous Thromboembolism and Antithrombotic Therapy in Pregnancy. No. 308, June 2014 (Replaces No. 95, September 2000).

Шановні колеги! Вашій увазі надається клінічне практичне керівництво Товариства акушерів-гінекологів Канади з венозної тромбоемболії та антитромботичної терапії під час вагітності (червень 2014 року). У даному керівництві узагальнюються наявні дані і оцінюється якість доказів для забезпечення практичних підходів до діагностики, лікування та профілактики венозної тромбоемболії (ВТЕ) у вагітних. Послідовно розглядаються основні заходи зі зниження ризику ВТЕ під час вагітності, що включають точну діагностику і лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), допологову тромбопрофілактику у відповідних пацієнтів, призначення антикоагулянтів під час пологів і післяпологову профілактику тромбозів

ПЕРЕСАДКА МАТКИ

Міф, що став реальністю

На 24-му світовому конгресі з ультразвуку в акушерстві та гінекології ISUOG, що відбувся у вересні цього року в Барселоні, онкогінеколог зі Швеції Матс Браннстрьом розповів свою унікальну історію

«У 1998 році, перебуваючи в Австралії на тренінгу лікарів-гінекологів, я зустрів 27-річну Енджелу, у якої була стадія 1В раку шийки матки.

Я пояснював пацієнтці про необхідність проведення радикальної гістеректомії, і що ми, звісно, збережемо їй яєчники, але все одно вона ніколи не зможе народити дитину.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТРАНСПЛАНТАЦІЯ МАТКИ

Методи трансплантації матки (ТМ) досліджуються на тваринних моделях у якості майбутнього способу лікування маткового фактору безпліддя. Були визначені усі опубліковані дослідження в галузі ТМ. Розглянуті аспекти, що стосуються хірургії, холодової ішемії/реперфузії, відторгнення, імуносупресії, вагітності, етичних та організаційних вимог

Пошук необхідного екземпляра матки для хірургічного втручання відбувався серед тварин, у тому числі приматів. Процедура трансплантації із утворенням судинного анастомозу часто була невдалою на тваринних моделях за рахунок розвитку тромбозу. Звіти про настання вагітності надходили лише при використанні ауто-ТМ тваринних моделей. Існують деякі етичні питання щодо ТМ і вимоги до команди фахівців, яка буде проводити ТМ людині.

Імунна неплідність

Роль генів великого комплексу гістосумісності (hla-системи) та досвід їх визначення у подружніх пар із первинною та вторинною неплідністю

HLA-система та вибір партнера

Цікаво, що для тварин система великого комплексу гістосумісності є однією з провідних при виборі шлюбних партнерів з метою реалізації найсильнішого інстинкту – продовження роду.

Відомо, що миші та щурі впізнають своїх сексуальних партнерів і «здійснюють» диференціацію між ними за допомогою молекул МНС.

Це пов'язано з тим, що у тварин молекули МНС є переносниками пахучих речовин – феромонів, які впливають на розпізнавання, вибір партнера, гніздову поведінку і селективний блок вагітності. У людській популяції дослідження біологічної ролі HLA-системи у процесах «підбору партнерів» ускладнюється впливом соціально-культурного середовища.