Всі публікації

Прееклампсія залишається однією з основних причин материнської смертності у світі. Питання її профілактики викликають постійне зацікавлення у спеціалістів та науковців.

У даній статі наведено стислі результати огляду наявних джерел стосовно потенційної ролі кальцію у профілактиці цього грізного ускладнення

 

Що говорять дослідження?

Більшість досліджень свідчить про те, що вживання принаймні 1 г/добу кальцію у жінок з факторами ризику розвитку прееклампсії та низьким рівнем вживання кальцію (<600 мг/добу) достовірно знижує ризик розвитку прееклампсії [1].

У жінок з адекватним харчуванням кальцій не впливає на розвиток прееклампсії (чотири дослідження, 5022 жінки; 169/2505 проти 197/2517; RR 0,62; 95% CI 0,32–1,20) [2].

Є дані про те, що високі дози кальцію підвищують ризик розвитку HELLP-синдрому у жінок, які отримували добавки кальцію порівняно з плацебо (два дослідження, 12 901 жінок; 16/6446 проти 6/6455; RR 2,67, 95 % CI від 1,05 до 6,82), однак абсолютна кількість випадків була вкрай незначною [3]. У дослідженні, де був виявлений підвищений ризик розвитку HELLP-синдрому, жінки приймали по 2 г кальцію щоденно. [4]

ВООЗ рекомендує вживати 1,5–2 г/добу кальцію, вважаючи, що користь переважає підвищений ризик HELLP-синдрому, який був невеликим за абсолютними показниками [3]. 

Рівень кальцію у жінок в Україні

На жаль, не знайдено нещодавніх робіт про рівень споживання кальцію в українських жінок. Проте, дані за 2010 рік свідчать, що середній рівень споживання кальцію в Україні складає 450–600 мг/добу (низький рівень споживання кальцію) [5].

Патофізіологічний механізм впливу гіпокальціємії

Вважається, що зниження вмісту кальцію у сироватці крові підвищує вивільнення паратиреоїдного гормону (для мобілізації кальцію з кісток) і реніну (для зменшення екскреції кальцію), що, у свою чергу, призводить до збільшення внутрішньоклітинного кальцію у гладких м’язах судин, викликаючи вазоконстрикцію та підвищення рівня артеріального тиску [6].

При дослідженні метаболізму кальцію у преекламптичних жінок виявили, що рівень іонізованого кальцію в сироватці знижується порівняно зі здоровими лише тоді, коли прееклампсія вже розвинулась. Ймовірно, коли фізіологічний компенсаторний механізм не відновлює і не підтримує адекватні рівні вмісту кальцію у сироватці крові, проявляються клінічні та біохімічні ознаки прееклампсії [7].

Висновки

  • При консультуванні всіх вагітних жінок, слід рекомендувати дієту, збагачену кальцієм.
  • У жінок з високим ризиком розвитку прееклампсії та низьким рівнем вживання кальцію з їжею слід рекомендувати вживання 1–1,5 г кальцію на добу, розділених на три прийоми.
  • Середній рівень споживання кальцію в Україні є низьким.
  • Не можна користуватись рівнем кальцію в сироватці крові для вирішення питання про призначення кальцію чи для корекції його дози.
  • Необхідні подальші дослідження для визначення ідеальної дози кальцію для профілактики розвитку прееклампсії.

Детальніше
Всі публікації

Вельмишановні колеги! У №2 (95) за березень 2019 року вашій увазі були представлені рекомендації чотирьох провідних медичних організацій, а саме: Королівського коледжу акушерів-гінекологів, Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії, Кампанії «Пережити сепсис» та Товариства акушерів-гінекологів Австралії і Нової Зеландії з питань особливостей ведення акушерського сепсису. У продовження цієї теми пропонуємо огляд даних сучасних досліджень щодо пірексії та антипіретичної терапії в акушерстві, адже підвищення температури тіла часто є першою зміною, що підвищує настороженість при акушерському сепсисі. Водночас, винятково температура не є надійним показником останньог

Проблема

У висновках експертів, опублікованих у The Third International Consensus Definitions for Sepsis and Septic Shock (Sepsis-3), акцентується увага на обмеженості важливості проявів запалення, в тому числі лихоманки, та підкреслюється недостатня специфічність і чутливість критеріїв загальної відповіді організму на запалення (SIRS) [1]. А якщо врахувати ще й зміни, котрі виникають в організмі вагітної жінки, стають очевидними проблеми в діагностиці у вагітних ознак системного запалення як компонента діагнозу «сепсис». Так, ознаки SIRS можуть бути присутніми на різних стадіях пологів і післяпологового періоду в результаті використання простагландинів для індукції пологів або лікування післяпологової кровотечі тощо. Водночас у літературі існують і свідчення того, що критерії системної запальної відповіді не втратили своєї актуальності для діагностики сепсису [2].

Детальніше
Всі публікації

Процедури IVF/ICSI тепер вважають «золотим стандартом» лікування неплідності у тих випадках, коли консервативне лікування застосувати неможливо, або ж воно не дало результатів. Однак ефективність цих процедур не є стовідсотковою. Згідно з даними HFEA (2012), лише 25% циклів із застосуванням свіжої яйцеклітини жінки закінчуються народженням дитини.

Які шанси стати батьками у тих пар, яким кількаразове застосування IVF/ICSI не дало довгоочікуваного потомства? Чи є у них шанси на зачаття дитини природним шляхом? Що можна їм запропонувати? У цьому короткому огляді – підсумок недавніх публікацій, які певною мірою дають відповідь на таке запитання

Рішення про продовження лікування неплідності після невдалих попередніх спроб є нелегким для пацієнтів. У формуванні такого рішення відіграють роль різні чинники: очікувана ефективність лікування, ризики для матері і дитини, зрештою, вартість і доступність.

Для більшості пацієнтів, у яких виявилися невдалими попередні процедури IVF/ICSI, звичайно пропонують повторити ці процедури ще раз. Дійсно, більша їх кількість дає вищі шанси на вагітність. Наприклад, у недавньому австралійському дослідженні Chambers (2017) автори вивчали шанси на вагітність у когорті із понад 56 тисяч жінок, яким виконали до 9 циклів IVF/ICSI. Особливістю цього дослідження був його популяційний характер, тобто визначення частки вагітностей в перерахунку на пацієнтку, а не на цикл. Згідно даних цього дослідження, шанси на пологи живою дитиною зростали від 33% в першому циклі до 54% (нескоригована частка) і 77% (скоригована частка) після 9 циклів IVF/ICSI. Ці шанси зменшувалися зі збільшенням віку пацієнток (скоригована частка успішних вагітностей для 9 циклів 92% для молодших 30 років і 37% для 40-річних).

Детальніше
Всі публікації

Кровотечения во время беременности являются одной из основных причин развития жизнеугрожающих состояний матери. При этом материнская смертность от акушерских кровотечений в Сьерра Леоне – 1 случай на 74 родов, а в Великобритании – 108 материнских смертей на 100 000 родов [14, 23]. В африканских странах, расположенных в области пустыни Сахара, смертность рожениц и родильниц сохраняется на уровне, аналогичном Объединенному Королевству в конце XIX века [29]. Внедрение кровосохраняющих технологий, основанных на современных достижениях гемостазиологии, значительно снизило уровень массивных акушерских кровотечений в развитых странах мира [23]

Детальніше
Всі публікації

Популярність фітоестрогенів серед жінок простежується від прадавніх часів. Рослини, які містять ці речовини, використовуються у різних культурах для полегшення симптомів менопаузи, а також для лікування неплідності. Відродження інтересу до цих речовин відбулося після оприлюднення результатів дослідження WHI, яке нагнало страху до застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ) в менопаузі. Через страх перед «гормонами» багато наших пацієнток вперто намагаються подолати надокучливі симптоми менопаузи за допомогою фітопрепаратів, проте такі заходи часто не дають сподіваного ефекту.

Яка ж роль фітоестрогенів в менопаузі? Чи є вони ефективними та безпечними? Які альтернативи можна запропонувати, і яких небажаних ефектів від них можна сподіватися?

У пошуках відповіді пропонуємо ознайомитися із даними найновіших досліджень  та настановами авторитетних світових товариств 

Детальніше
Всі публікації

До конца 80-х годов прошлого века в области акушерства и гинекологии патологические состояния системы гемостаза, зачастую приводящие к развитию синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови (ДВС-синдрома), рассматривались как вторичные по отношению к основным патологическим синдромам в акушерской практике: гестозам, септическому шоку и пр. Следует подчеркнуть парадоксальность того, что большинство открытий в гемостазиологии, связанные с акушерством, внедрялись в этой сфере с существенным опозданием по сравнению с другими клиническими областями медицины

В 1987 г. был открыт антифосфолипидный синдром наряду с неизвестными, но наиболее распространенными формами генетических дефектов системы гемостаза, являющимися маркерами предрасположенности к развитию различных тромботических осложнений: мутацией фактора V Лейден, мутацией протромбина G20210A, мутацией метилентетрагидрофолатредуктазы (MTHFR C677 T), полиморфизмом гена активатора плазминогена (PAI-1 4G/5G), полиморфизмом тромбоцитарных рецепторов, как основными причинами приобретенной и генетической тромбофилии. Это позволило принципиально по-новому оценить патогенетические механизмы развития целого ряда осложнений как в общеклинической, так и в акушерско-гинекологической практике. Антифосфолипидный синдром (АФС) представляет собой клинико-лабораторный симптомокомплекс аутоиммунной природы, характеризующийся рецидивирующими венозными и артериальными тромбозами, синдромом потери плода, иммунной тромбоцитопенией и гиперпродукцией аутоантител к фосфолипид-белковому комплексу, получивших название антифосфолипидных антител (АФА). Термин «антифосфолипидный синдром» впервые был предложен английским ревматологом G. Hughes в 1986 г., в связи с чем в англоязычной литературе его иногда обозначают как синдром Hughes. В основе развития АФС лежит невоспалительная тромботическая васкулопатия, возникающая вследствие повреждения сосудов антифосфолипидными антителами [1–6].

Детальніше