Всі публікації

 

Системні захворювання сполучної тканини (інші терміни – дифузні захворювання сполучної тканини, аутоімунні захворювання сполучної тканини, раніше – колагенози) – особлива група хвороб, при яких спостерігається генералізоване ураження сполучної тканини, що проявляється залученням різних органів і систем з розвитком запалення, аутоімунних та імунокомплексних процесів, а також надмірного фіброзування.

 

Перелік нозологічних форм, які входять до групи системних захворювань сполучної тканини, змінюється. Сучасна класифікація відносить до системних захворювань сполучної тканини і первинний антифосфоліпідний синдром, системні васкуліти. До цієї групи раніше включали ревматизм і ревматоїдний артрит.

У публікаціях, присвячених проблемам вагітності, найчастіше мова йде про системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозити, синдром Шегрена, антифосфоліпідний синдром, ювенільний ревматоїдний артрит [1–3].

Понад 30% пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (СЗСТ) становлять жінки репродуктивного віку. І число вагітних жінок із такими захворюваннями збільшується [1].

Детальніше
Всі публікації

Питання раціонального використання антибактеріальних препаратів останнім часом є надзвичайно актуальним у всьому світі. Зростання ступеня резистентності до антибіотиків, збільшення кількості антибактеріальних препаратів, що призначаються, та питання щодо їхньої ефективності роблять проблему лікування інфекцій достатньо болючою для будь-якого клініциста, особливо у госпітальній практиці. Тим не менше, нераціональне використання та необґрунтоване призначення антибактеріальних препаратів лишається достатньо актуальним в усьому світі.

Детальніше
Всі публікації

25 травня відбувся другий у цьому році майстер-клас для педіатрів «Лабораторна діагностика – незамінний інструмент у руках педіатра» від Ольги Рикової. Генеральним партнером події виступила компанія Synevo.

Спеціально для читачів «З турботою про Дитину» лекторка підготувала коротке резюме майстер-класу – і ми з задоволенням його публікуємо!

 

Детальніше
Всі публікації

 

Чи можуть діти мати артеріальну гіпертензію? У той час, коли більшість медичних дискусій відбувається навколо проблеми підвищення артеріального тиску (АТ) у дорослих, діти будь-якого віку, від новонародженого до підлітка, можуть мати артеріальну гіпертензію (АГ) як симптом або безпосередньо прояв первинного захворювання. Але на відміну від дорослих, у дітей цей патологічний стан дуже часто не має жодних клінічних проявів і, відповідно, не забезпечується адекватний медичний супровід

 Що нам відомо про АГ у дітей? Її поширеність коливається від 2% у країнах центральної Європи [1–3] до 12–13% за результатами досліджень у південній Європі [4–6]. Разом із тим, якщо діти мають ожиріння, то частота виявлення АГ у них зростає до 25%. Безліч досліджень вказують на тісний зв'язок між обводом стегон, зростанням індексу маси тіла та рівнем АТ у дітей і дорослих [7, 8, 9]. Окрім відомих даних про поширеність АГ серед дітей, що страждають на цукровий діабет, хронічні захворювання нирок, для педіатрів велику зацікавленість можуть викликати дослідження, які доводять, що передчасні пологи у анамнезі та низька маса тіла при народженні визнані факторами ризику розвитку АГ у дорослих [10, 11]. Патогенетичні механізми формування АГ у передчасно народжених дітей потребують уточнення, але факт залишається фактом.

Детальніше
Всі публікації

За час визначення бронхіоліту як окремої нозологічної одиниці пройшло вже багато часу, але і досі цей діагноз залишається у тіні. Замість гострого бронхіоліту у діагнозі найчастіше можна побачити гострий бронхіт, обструктивний бронхіт, астму і навіть пневмонію. Давайте розберемося, що до чого

  Бронхіоліт у дітей – респіраторне захворювання, яке діагностують на основі таких клінічних ознак, як утруднене дихання, кашель, відмова від смоктання або поганий апетит, дратівливість і, у дуже маленьких дітей – апное. Ці клінічні прояви при бронхіоліті поєднуються з візингом та/або інспіраторними хрипами по типу тріску або хрусту при аускультації. Найчастіше бронхіолітом хворіють немовлята віком від трьох до шести місяців. Приблизно у 1 з 3 дітей розвивається бронхіоліт у перший рік життя, а 2,3% дітей потребують госпіталізації [2].

Зазвичай бронхіоліт має легкий або середньо важкий перебіг, не потребує лікування, окрім дітей, що мають симптоми дегідратації та дистрес-синдрому, та триває декілька діб [2].

Детальніше
Всі публікації

“Thе Febrile Child:
Diagnosis and Treatment”

Патологічна фізіологія  та обґрунтування терапевтичної тактики щодо лихоманки

Детальніше