Резюме:

Інтраперикардіальна тератома – вкрай рідкісна патологія плода, яка характеризується важким прогнозом, оскільки часто призводить до внутрішньоутробної декомпенсації. До уваги читачів надається випадок пренатально діагностованої пухлини, яку лікарі нашого Центру спостерігали в динаміці протягом внутрішньоутробного (з 20 тижнів вагітності до передчасних пологів на 31 тижні) і постнатального життя дитини. Незважаючи на всі зусилля, застосовані для порятунку життя, дитина померла. У дискусії приведено короткий огляд літератури та сучасні підходи світових центрів фетальної медицини до ведення даної патології.  

Ключові слова:

Пренатальна ультразвукова діагностика, ехокардіографія плода, пухлини серця плода, інтраперикардіальна тератома.

DOI:

https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.2/2-20.01-7

Інтраперикардіальна тератома – вкрай рідкісна пухлина плода, яка виникає з перикарду і містить багатоклітинні шари екто-, ендо- та мезодерми різного ступеня зрілості. Зазвичай це пухлина часточкової кістозної будови, що містить ділянки різного типу епітелію, нейрогліальної тканини, тканини ендокринних залоз, гладкої і скелетної мускулатури, хрящів і кісток. Згідно з даними літератури, загальна поширеність пухлин серця становить 0,13% від усіх аномалій серцево-судинної системи плода. А пухлини перикарда складають 6,7–12,8% діагностованих пухлин серця плода. З усіх пухлин перикарда протягом внутрішньоутробного розвитку найчастіше діагностується інтраперкардіальна тератома. Перикардіальні тератоми часто пропускають при рутинному скануванні ІІ триместру, оскільки вони, як правило, швидко ростуть у ІІІ триместрі. Дещо частіше інтраперикардіальна тератома зустрічається у плодів чоловічої статі, ніж жіночої (1,3:1). При ультразвуковому дослідженні даний тип пухлини візуалізується у вигляді великої гетерогенної маси з щільними гіперехогенними та кістозними гіпоехогенними ділянками. Розташовується найчастіше спереду та справа від серця і може кріпитись до серця або великих судин живильною ніжкою. Інтраперикардіальна тератома – це пухлина, яка швидко росте і майже завжди викликає перикардіальний випіт. Причиною перикардіального випоту може бути розрив кістозних ділянок, обструкція системного венозного повернення або лімфатичний дренаж. Хоча пухлина зазвичай є гістологічно доброякісною, вона часто спричиняє загибель плода внаслідок зменшення серцевого викиду через стиснення серця та великих судин масою пухлини та перикардіальним випотом [1–8].

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю