«НОВЕ ОБЛИЧЧЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ХІРУРГІЇ–2015»

10–11 грудня у Києві пройшла VII Міжнародна науково-практична конференція «Нове обличчя гінекологічної хірургії–2015 (сучасні тенденції у репродуктивній хірургії)». Організаторами заходу виступили МОЗ України, НМАПО імені П. Л. Шупика, Універсальна клініка «Оберіг», «International Center for Endoscopic Surgery» (Франція) і Тренінговий центр «Ендофорс»

Українські лікарі вже добре знають рівень і практичне значення таких зустрічей, адже «Оберіг» проводить їх сьомий рік поспіль. Тож захід і цього року зібрав понад 200 прогресивних лікарів-гінекологів (хірургів) та репродуктологів, що зацікавлені у розвитку та удосконаленні ендоскопічних методик хірургічної корекції гінекологічних патологій у жінок з репродуктивними намірами. Вже традиційно, учасники мали можливість задати свої питання колегам в операційну під час секції «Жива хірургія».

Робота конференції розпочалася доповіддю «Нове обличчя гінекологічної хірургії 2009–2014 рр. Шлях, який ми пройшли з Вами», яку представив Микола Мендель, к. мед. н., доц. кафедри загальної та невідкладної хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика, зав. відділенням загальної та абдомінальної хірургії Універсальної клініки «Оберіг», координатор з хірургії тренінгового центру «Ендофорс».

Він нагадав, зокрема, що, починаючи з 2009 р., Універсальна клініка «Оберіг» щорічно проводить Міжнародну науково-практичну конференцію «Нове обличчя гінекологічної хірургії» і присвячена вона пам'яті Анатолія Федоровича Єфименка – видатного українського хірурга-гінеколога, першого керівника Центру здоров'я жінки Універсальної клініки «Оберіг», який повернув здоров'я тисячам пацієнткам і передав знання десяткам учнів: «За ці роки охоплено безліч актуальних тем гінекологічної хірургії. Конференція йде в ногу з новітніми досягненнями сучасної медицини, і передові малоінвазивні технології відразу ж потрапляють до порядку денного. Лікарі розвиваються як фахівці тільки у спілкуванні з колегами і постійному обміні досвідом. Такий форум – безцінна можливість вчитися у світових світил, опановувати хірургічні методи, які використовуються в країнах з прогресивною медициною», – зауважив спікер.

Протягом дводенної роботи конференції, учасники почули доповіді експертів світового рівня з Франції, Польщі, Німеччини, Португалії та України.

Зокрема, чималий інтерес учасників викликала доповідь, яку представив проф. Томаш Пашковський, керівник 3-ї кафедри та Клініки гінекології Люблінського медичного університету (Польща). Він детально зупинився на сучасних стратегіях лікування пацієнток з фіброміомою матки: від тотальної і субтотальної гістеректомії до медикаментозної терапії.

Спікер зауважив, що у зв’язку з можливістю мінімізації інвазивного втручання все більше жінок прагнуть зберегти матку.

Отже, обираючи тактику лікування, лікар має ретельно зважувати на переваги та недоліки тих чи інших методик, у тому числі, з точки зору їхнього впливу на збереження репродуктивної функції. На підтвердження думки про недостатнє використання лікарями альтернативних стратегій лікування, а також низький рівень дотримання чинних сьогодні методичних рекомендацій, професор навів дані нового дослідження L. E. Corona та співавт. (результати опубліковані у грудні 2014 р.), в якому взяли участь 3 тис. жінок, мешканок штату Мічиган, США, яким проводили гістеректомію з приводу доброякісних новоутворень.

Враховуючи клінічні та гістологічні дані, 18% проведених процедур виявилися непотрібними! Серед причин утворення такої ситуації професор назвав недостатню прихильність до консервативного лікування, невиконання призначень лікаря тощо.

Однією з альтернатив гістеректомії є лапароскопічна міомектомія – менш інвазивна методика, однак результати низки досліджень репродуктивного здоров’я жінки після проведення такого втручання свідчать про підвищення ризику формування аномальної плаценти.

Водночас вибір лікарем емболізації маткових артерій (ЕМА) — безпечної, мінімально інвазивної методики лікування при фіброміомі матки — асоціюється з кращим репродуктивним результатом (але має слабку доказову базу) та меншою кількістю ускладнень.

Проте має вищий ризик виникнення необхідності хірургічного втручання протягом 2–5 років після проведення ЕМА: «Окрім цього, сама операція після ЕМА є досить складною для виконання», – зауважив Томаш Пашковський.

Однією з найбільш перспективних (та навіть революційних!) альтернатив хірургічному лікуванню професор вважає терапію уліпристалом (синтетичний селективний модулятор прогестеронових рецепторів). Зокрема, застосування цього препарату сприяє зменшенню об’єму фіброміоми без утворення рубців стінок матки, забезпечуючи негайне відновлення овуляторних циклів після закінчення курсу.

При цьому ризик розриву матки в період вагітності менший порівняно з таким при проведенні міомектомії, так само як і частота випадків кесаревого розтину.

Однак зазначена методика потребує ретельного відбору пацієнток і може застосовуватися для обмеженого кола жінок (у яких вузол не більше 8 см). При порівнянні терапії уліпристалом і методики емболізації маткових труб встановлено їх майже однакову ефективність щодо зменшення об’єму міоматозного вузла.

Крім того, як повідомив професор, існує досить успішний досвід застосування терапії уліпристалом перед проведенням оперативного втручання: «Така стратегія дозволяла досягти більш оптимального передопераційного рівня гемоглобіну, зменшити об’єм крововтрати і, відповідно, об’єм гемотрансфузії, давала можливість замінити гістеректомію міомектомією, а також альтернативними лапароскопічними методиками. Застосування зазначеної стратегії у жінок із репродуктивними намірами покращує прогноз у програмі екстракорпорального запліднення (ЕКЗ)», – зауважив Томаш Пашковський.

Він також розповів про відносно нову методику лікування при фіброміомі матки — застосування сфокусованого ультразвуку з термічною абляцією тканини пухлини без впливу на інші тканини: «Методика є експериментальною, однак попередньо, її застосування сприяє зменшенню розмірів фіброміоми матки на 39–58%, зменшує вираженість основних симптомів патології, при цьому не підвищуючи ризику викидня та інших негативних наслідків», – повідомив експерт.

На жаль, ми не маємо можливості докладно зупинитися на всіх доповідях, що прозвучали (бо кожна з них варта окремого випуску) натомість цікаво також дізнатися і думку організаторів.

Пропонуємо невеличкий коментар Віталія Швачки – представника компанії KARL STORZ – давнього і надійного партнера Універсальної клініки «Оберіг», експерта ринку медичного обладнання.

– Чи вдалося досягти тих цілей, які ставили організатори конференції?

– Мета цієї та подібних конференцій одна – підвищення рівня знань, кваліфікації, розширення ерудиції, лікарів, а в кінцевому результаті – підвищення якості медичної послуги. Ми проводимо ці конференції вже 7 років, і за цей період, безумовно, багато що змінилося. Порівняно недавно ендоскопічна хірургія в Україні перебувала у зародковому стані: було буквально два-три набори (в Одесі, Києві, Донецьку та Тернополі). В даний час ендоскопічною гінекологією займаються понад 200 (!) операційних, що, безумовно, свідчить про те, що всі переваги цих методик визнані, завоювали довіру лікарів, пацієнтів і виправдовують себе. Причому з усіх точок зору: медичної, соціальної та економічної.

Але розвиток – безперервний процес освоєння, вдосконалення, поширення знань, обміну досвідом тощо. За той час, що ми проводимо конференції, в них взяли участь понад 600 оперуючих гінекологів і кожен з них – унікальний, а значить, має досвід, корисний колегам. Завдяки такій професійній взаємодії, ендоскопія досить швидко розвивається в усьому світі і наша країна не є винятком. Адже хірургія, на мій погляд, – не ремесло, а, швидше, мистецтво, відповідно, кожен хірург має свій почерк, свої напрацювання, тому ми вважаємо своїм обов'язком організовувати такі форуми для професіоналів, де вони могли б продемонструвати власні рішення тих чи інших медичних проблем, побачити і оцінити роботу колег-однодумців. Тож, основна мета, яку ми завжди ставимо перед собою, плануючи такі конференції, – залучити якомога більше справжніх профі – експертів у своїй галузі і, якщо хочете, митців. Крім того, ми проводимо, за можливістю, досить багато майстер-класів по всій Україні. За 7 років нам вдалося залучити понад 25 європейських (Польща, Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Німеччина та ін.) та визнаних українських фахівців найвищого класу, які стали нашими постійними експертами і спікерами. Прослухати їхні доповіді, мати можливість задати свої питання, взяти участь в дискусії, спостерігати за тим, як вони оперують – унікальна можливість для лікарів, зацікавлених у професійному розвитку, які розуміють, що зупинка на шляху самовдосконалення неможлива, оскільки означала б дуже швидкий регрес.

– Чи ми наблизилися вже до європейського рівня, де майже всі операції виконуються за допомогою лапароскопічного доступу?

– На жаль, ні. Але проблема не у відсутності обладнання або фахівців, а в катастрофічно низькому рівні ранньої діагностики. У зв'язку з цим, наші хірурги часто мають справу з дуже занедбаними випадками (наприклад, фіброміоми 20–30 тижнів досі не є рідкістю).

– Чи потрібно в Україні впроваджувати сертифікацію для хірургів?

– У рамках асоціації з ЄС, ми так чи інакше, будемо змушені відповідати європейським стандартам, де такий інститут існує. Але спочатку потрібно удосконалити сферу медичної освіти, адже одних тільки теоретичних знань (навіть найякісніших) замало, а це означає, що якість освіти безпосередньо залежить від наявності і оснащеності клінічних баз, де можна відпрацьовувати практичні навички. Це особливо актуально у хірургії – професії, яка в буквальному сенсі слова, «в руках» і ці руки повинні бути вмілими і досвідченими. Для студентів, молодих хірургів та навіть досвідчених майстрів, однаковою мірою важливо забезпечити можливість відпрацювання практичних навичок в добре оснащених тренінгових центрах. Таких, як, наприклад, центр «Ендофорс» (на базі клініки «Оберіг»), де ми спромоглися створити максимально комфортні умови для навчання лікарів технікам малоінвазивних втручань: крім симуляторів, є можливість працювати з біологічними моделями; є прямий зв'язок з операційною (live surgery), лекційна зала тощо. Таких центрів повинно бути більше, адже вони мають бути доступними кожному, хто вирішив пов’язати своє життя із медициною. Коли ситуація в цьому сенсі покращиться, справедливо говорити і про сертифікацію. Звичайно, можна просто перекласти українською мовою всі ті тести, які використовують в Європі, але цим ми не покращимо ситуацію. Починати потрібно, все-таки, з удосконалення якості навчання. По суті, ми цю роботу вже робимо, проводячи подібні конференції, майстер-класи, удосконалюючи матеріально-технічну базу тренінгового центру тощо.

Ще одним хорошим прикладом у цьому сенсі є Одеський національний медичний університет, на базі якого діє навчально-інноваційний центр практичної підготовки лікарів. Аналогів йому немає не тільки в Україні, але і в багатьох інших країнах. Це абсолютно новий підхід до навчання, починаючи з першого курсу, студенти мають можливість підкріпити свої теоретичні знання практичними навичками: від простого зшивання тканин після операції або травми до прийняття пологів і серцево-легеневої реанімації. Ще один гідний приклад – абсолютно фантастичний анатомічний театр медичного факультету університету в Тюбенгені (Німеччина), де проводяться заняття для студентів. Тут, окрім кадаврів, біля кожного столу розташована величезна кількість різноманітного діагностичного обладнання, яке надається найпередовішими в своїй області компаніями-виробниками. Думаю, що, коли і у нас з'явиться така можливість, тоді ми матимемо впевненість у якості навчання, а значить, і у розвитку якості надаваних медичних послуг. І мушу сказати, що ми не просто мріємо про це, але робимо все, що у наших силах. Цього року Універсальна клініка «Оберіг» уклала договір про співпрацю з НМУ ім. О. О. Богомольця, відповідно до якого «Оберіг» стає навчальною базою для кафедр хірургії, дитячої хірургії, акушерства та гінекології, імунології та алергології, менеджменту охорони здоров'я.

– І, в якості резюме, яке ж воно – нове обличчя гінекологічної хірургії 2015?

– Я б сказав, дуже молоде. Адже у нас, наприклад, жодного разу не сталося так, щоб ми не знали, яку тематику конференції обрати на наступний рік. Все, що зараз робиться, тільки перші кроки. Думаю, що і у найближчі 20 років і більше, нам буде про що говорити на подібних форумах.

Ми, до речі, не женемося за кількістю учасників, нас цікавить якість. Тому ми намагаємося не втрачати зв'язок з учасниками: робимо розсилки, підтримуємо телефонний зв'язок, з'ясовуючи побажання з приводу тем для обговорення тощо.

Приміром, ми з’ясували наразі дуже неприємну тенденцію: багато хто став інвестувати кошти в обладнання для ендоскопічних операцій, облаштовуючи такі собі міні-операційні, але в абсолютно не пристосованих для цього приміщеннях (викуплених квартирах, наприклад).

Це абсолютно безвідповідальний підхід. «Хірургія одного дня» зовсім не означає скорочення професійних ресурсів, вона як раз і можлива тільки в умовах клініки, де є штат необхідних спеціалістів; відділення інтенсивної терапії; ліжковий фонд (нехай навіть мінімальний). Крім того, клініка повинна працювати і у вихідні та святкові дні. Іншими словами, післяопераційний супровід має бути забезпечений у повному обсязі.

Саме тому, тема «хірургія одного дня» стане однією з ключових на конференції наступного, 2016 року.