Autoimmune, Neurological, and Venous Thromboembolic Adverse Events After Immunisation of Adolescent Girls With Quadrivalent Human Papillomavirus Vaccine in Denmark and Sweden

 Розміщено у Павутинні 22.10.13. Джерело – Medscape Ob/Gyn&Women’s Health, http://www.medscape.com/viewarticle/812553 (за першоджерелом: British Medical Journal).

 Автори: Lisen Arnheim-Dahlström, Björn Pasternak, Henrik Svanström, Pär Sparén, Anders Hviid; переклад Олексія Соловйова.

 Мета: оцінити ризик серйозних побічних впливів щеплення дівчат чотиривалентною вакциною папіломавірусу людини (qHPV).

 Дизайн: зареєстроване когортне дослідження у Данії та Швеції від жовтня 2006 до грудня 2010 рр. Учасники: 997585 дівчат віком 10–17 років, з  яких 296826 одержали на загал 696420 доз чотиривалентної вакцини папіломавірусу людини (qHPV).

 Основні критерії оцінки: при зверненнях до лікарні визначали випадки аутоімунних, неврологічних та венозних тромбоемболічних подій (усього 53 різні події) впродовж 180 днів після кожної дози qHPV вакцини. Для подальшої оцінки визначалися лише такі подібні ускладнення, що зустрічалися щонайменше п’ять разів. Відносна частота розраховувалася із врахуванням віку, країни перебування, календарного року, країни народження, освіти, соціально-економічного стану, порівнювалися періоди до й після щеплення. Для наслідків із значно підвищеною відносною частотою ми розглядали три критерії у якости ознаки певності: аналіз ґрунтувався на 20 чи більше випадках (достовірність), відносна частота 3,0 й більше (сила доказів) та суттєве підвищення відносної частоти притаманних країні проявів (постійність). Додатково оцінювалося згрупування випадків у часі та очікувану відносну частоту для періоду від 181-го дня.

Результати: з 53 досліджених подій принаймні 29 були подібними, зустрічалися після щеплення не менше п’яти разів і тому були вивченими. Відносна частота для 20 з 23 аутоімунних випадків була не надто істотно підвищеною, щеплення qHPV вакциною було тісно пов’язаним із синдромом Бехчета (Behcet’s syndrome – хронічне аутоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей і частим залученням у процес внутрішніх органів [плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт тощо]), хворобою Рейно (Raynaud’s disease – судинноспастичне захворювання, що становить собою ангіотрофоневроз з переважним ушкодженням дрібних кінцевих артерій та артеріол) та діабетом І типу. Та кожне з цих трьох ускладнень відповідало лише одному з трьох попередньо визначених критеріїв певності. До того ж, характер розподілу в часі після вакцинації був випадковим для всіх трьох ускладнень, а відносна частота для цих ускладнень для періоду від 181 дня після щеплення була подібною до частоти у період первинного ризику. Відносна частота для п’яти неврологічних проявів була підвищена несуттєво і зворотно пов’язана з епілепсією (0,66; при довірчих межах у 95% від 0,54 до 0,80) та паралічем (відповідно, 0,56; 0,35 до 0,90). Для венозної тромбоемболії зв’язку зі щепленням qHPV вакцини знайдено не було (0,86; 0,55 до 1,36).

Висновки: це велике когортне дослідження не знайшло доказів, що підтверджували б наявність зв'язку між щепленням qHPV вакцини та аутоімунними, неврологічними чи венозними тромбоемболічними побічними ефектами. Хоча спочатку спостерігався зв'язок трьох аутоімунних проявів, подальша оцінка визнала його слабким і не пов’язаним у часі зі щепленнями. Крім того, ці знахідки потребують тлумачення на підставі різнобічної оцінки наслідків.