Загальновідомо: чим вища рухова активність дитини, тим інтенсивніше розвивається її мовлення – один з основних елементів у рухово-просторових вправах. Ритм віршів, приказок, прислів'їв сприяє розвитку координації, загальної і тонкої мимовільної моторики. За допомогою віршів виробляються правильний темп мови, дихання, мовний слух, пам'ять. Взаємозв'язок загальної та мовної моторики вивчено і підтверджено дослідженнями багатьох учених

Нині в Україні спостерігається тенденція до зростання частоти мовних вад у дітей. Це обумовлено погіршенням екологічних і соціально-економічних умов життя. Хоча мова є найпізнішою філогенетично сформованою психологічною функцією, вона однією з перших реагує на несприятливі умови розвитку організму, тим самим сигналізуючи про погіршення нервово-психічного стану дитини.

Умови життєдіяльності організму, його взаємодія з навколишнім середовищем, режимами руху та діяльністю є важливим індикатором багатьох психічних процесів.

Актуальною проблемою сьогодення у логопедичній сфері залишається проблема формування тонких рухів пальців рук у дітей з мовленнєвими вадами у зв'язку з тим, що більшість таких дітей зазнають труднощів при здійсненні тонких рухів пальців рук.

Коли дитина опановує рухові вміння та навички, одночасно розвивається і координація рухів. Формування рухів відбувається за участю мови. Точне, динамічне виконання вправ для ніг, тулуба, рук, голови розвиває досконалість рухів артикуляційного апарату.

Людина, не знаходячи потрібного слова для пояснення, починає допомагати собі жестами  і навпаки. Досвідчений дослідник дитячої мови М. Кольцова помітила, що рухи пальців рук пов'язані з мовною функцією. Відомо, що однією з перших форм спілкування первісних людей були жести. Отже, є всі підстави розглядати кисть руки як орган мови (такий самий, як і артикуляційний апарат). З цього погляду проекція руки є ще однією мовною зоною мозку.

У дітей з вадами мови спостерігається виражена загальна моторна недостатність різного ступеня, а також відхилення у розвитку рухів пальців рук. Вчені, які вивчають діяльність дитячого мозку і психіку дітей, відзначають стимулююче значення функцій руки. Якщо розвиток рухів пальців відповідає віку, то і мовний розвиток знаходиться у межах норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає,  затримується і мовний розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути нормальною.

Формування мовних областей здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від пальців рук. Це має особливе значення саме у дитячому віці, поки йде формування мовної моторної області. Тому великого значення набуває використання цього явища у роботі з дітьми у випадках своєчасного мовного розвитку, і особливо тоді, коли розвиток мовлення затримується. Рекомендовано стимулювати мовний розвиток дітей шляхом тренування рухів пальців рук.

У процесі інтенсивного розвитку дрібних м'язів кисті та пальців руки в дитини починає активізуватись діяльність відповідної ділянки кори головного мозку. Розвиток цього центру в мозку стимулює сусідні ділянки. Цікаво, що однією з таких важливих сусідніх ділянок, на які здійснюється позитивний вплив, є центри мовлення. Пізніше, внаслідок вдосконалення мовлення дитини, інтенсивно розвивається мислення, оскільки обидва психічні процеси перебувають у тісному взаємозв'язку. Отже, прості вправи для вдосконалення дрібної моторики рук сприяють активізації мислення, мовлення, а разом з ними — і всіх інших інтелектуальних процесів.

У дітей із порушенням мовленнєвого розвитку під час обстеження спостерігаються різні рухові відхилення. Насамперед страждає функція мовно-рухового аналізатора (артикуляційна моторика). Вже під час перших обстежень констатується також загальна моторна незграбність, порушення тонких довільних рухів пальців рук, уповільнена, а досить часто і неузгоджена їх робота. Помітні труднощі відчувають діти під час відтворення певного положення пальців за запропонованим зразком. Діти недосконало володіють одночасними рухами пальців правої і лівої рук. Саме тому в установі велика увага приділяється роботі з удосконалення дрібної моторики.

Пропонуємо деякі дієві форми роботи, які спрямовані на формування тонких рухів пальців рук.

Уміння вільно й невимушено користуватися рухами рук виховується спеціальними вправами. Це ігри без мовного супроводу, які можна використати для тренування. Спочатку демонструється техніка виконання вправи, після чого діти повторюють її за допомогою педагога. На першому етапі вивчаються фігури, які зображають предмети, тварин, птахів і людей. Ці прості вправи дають змогу формувати координацію, швидкість і силу тонких рухів пальців. Коли діти навчаться вільно виконувати ці фігури, вправи слід ускладнити іграми із мовним супроводом.

Пропонуючи дітям ту чи іншу гру, треба враховувати їхні мовні можливості. Проводячи гру вперше, читається текст повністю і одночасно виконуються відповідні рухи пальцями, а діти повторюють їх. Наступного разу пропонується дітям допомогти розповісти віршик. Згодом малята заучують текст напам'ять і супроводжують його декламацію рухами пальців.

Перед початком гри педагог показує дітям свої пальці і пояснює: «Це  великий палець, а це менший, ось вказівний, середній, а це – безіменний, а оце мізинчик, найменший. Усі пальчики живуть поряд один з одним, як брати». Потім пропонується дітям показати свої пальці (спочатку усі разом, а потім — кожний окремо), після чого ритмічно читається потішка, інтонаційно виділяються запитання та відповіді, і водночас виконуються ігрові рухи.

На наступному етапі пропонуються вправи з підвищеною активністю для пальців рук, залучаючи до дії більше пальців з достатньою амплітудою.

За допомогою вже вивчених фігур пропонується обігрування невеликих сценок та ілюстрування коротких оповідань: інсценування зв’язної розповіді, римованих творів (потішок, віршів).

Протягом занять ознайомлюємо дітей з новими вправами поступово, у декілька етапів, але з оптимальним навантаженням. Подібні завдання не тільки викликають у дітей зацікавленість, а й позитивно впливають на емоційний стан, підвищують психічний тонус, поліпшують працездатність, спонукають дітей до творчості. Діти самі вигадують до текстів свої, нехай навіть не дуже вдалі, рухи.

Усі фігурки подаються з невеликим віршованим супроводом і малюнками. Під час виконання кожної вправи потрібно намагатися залучити усі пальці, вправи виконувати обома руками. Якщо дитині важко дається самостійне виконання рухів, то виконуємо рухи пальцями пасивно, за допомогою. У результаті тренування рухи пальців вдосконалюються, і діти виконують їх активно. Ці вправи використовуються на логопедичних заняттях групами за тематикою.

Цікавою формою роботи є використання фізкульт-хвилинок для розвитку пальцевої моторики у дітей з вадами мови. Фізкульт-хвилинка як елемент рухової активності пропонується дітям для перемикання на інший вид діяльності, підвищення працездатності, зняття навантаження, пов'язаного із сидінням. Такі перерви, спрямовані на розвиток тонких рухів пальців рук, використовуються відповідно до лексичних тем.

Щоб досягти більш швидких результатів у корекції вад звуковимови, щоб заняття ставали більш цікавими і захоплюючими, застосовуємо такий метод як біоенергопластика.

Біоенергопластика передбачає спільні рухи руки та артикуляційного апарату, що сприяє активізації природного розподілу біоенергії в організмі. Це чинить надзвичайно благотворний вплив на активізацію мовленнєвої діяльності дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику.

Термін «біоенергопластика» утворений зі слів «біоенергія» та «пластика». На думку І. В. Курис, біоенергія – це та енергія, яка знаходиться всередині людини. Пластика – плавні, розгорнуті рухи тіла, рук, які є основою біоенергопластики. Для корекційної роботи найбільш значущим є поєднання рухів кистей рук з рухами артикуляційного апарату. У момент виконання артикуляційної вправи рука показує, де і у якому положенні знаходяться губи, язик, щелепа. При проведенні артикуляційної гімнастики з біоенергопластики враховуються індивідуальні особливості дітей.

Рука дитини підключається тільки при повному засвоєнні нею артикуляційної вправи. Пізніше підключається інша рука; обидві руки в рукавичках. Дитина виконує артикуляційні вправи і одночасно рухами обох рук імітує, повторює рухи органів мовленнєвого апарату.

Така пальцево-мовленнєва гімнастика сприяє розвитку артикуляції, пальчикової моторики, вдосконалює координацію рухів, концентрує зорово-слухову увагу, прискорює постановку звуку і введення його у мову.

Важливу роль у формуванні тонких рухів пальців рук необхідно відводити масажу пальців. Масажні рухи створюють сприятливі умови для розвитку м’язової діяльності, прискорюють передачу нервового збудження від одних клітин нашого організму до інших. При цьому м’язова тканина інтенсивно насичується киснем та активно звільняється від продуктів розпаду.

Масаж кисті спеціальними зондами застосовуємо при роботі з дітьми з дизартрією, загальним недорозвиненням мовлення.

Також використовуюємо комплекс вправ зі щіткою, які можна поєднувати із звуконаслідуванням, із зміною гучності голосу та рухових зусиль (від легкого торкання до інтенсивних рухів), із вправами на використання складових рядів.

Використання різнокольорових прищіпок, за допомогою яких відбувається механічне натискання на кінчики пальців, спрямовуємо на активізацію незрілих клітин головного мозку. Показання до використання цього методу: глибока затримка психо-мовленнєвого розвитку, атонічно-астетична форма ДЦП.

Широко використовуємо вправи з горіхами для долонь і пальців. Горіховий масаж усуває стрес, позитивно впливає на точки, що сприяють розвитку мовної активності дітей та дрібної моторики рук. Цей вид роботи можна проводити у формі гри з віршованим супроводом. Разом із мовленням розвиваються сенсорні здібності. Для цікавості розмальовуємо горішок (очі, ротик, носик). Виконуючи вправи, діти промовляють потішки.

Під час повторення віршованих рядків і одночасного виконання рухів пальцями у дітей формується правильне звуконаслідування, уміння швидко і чітко промовляти слова, вдосконалюється пам'ять. Віршики у поєднанні з простими масажними прийомами дають позитивний ефект для активного розумового й фізичного розвитку.

Коли м'язи кисті у дітей зміцнюються, вони вже виконують самомасаж пальців, кистей рук.

Самомасаж – нетрадиційний, але ефективний напрямок з розвитку міжкіркових зв'язків головного мозку. Особливо важливо впливати на великий палець.

При регулярному та опосередкованому впливі на біоенергетичні точки з метою профілактики та корекції мовленнєвих порушень використовуємо елементи Су-Джок-терапії. Це стимуляція активних точок, розташованих на пальцях рук, за допомогою м'ячиків з пухирцями (їжачків), спеціальних кілець. Діти масажують ними свої долоньки, розкладаючи різнокольорові м’ячики-пухирці відповідно до характеристики звуків (червоні – для голосних, сині – для приголосних), ховають м’ячик, якщо звука немає у слові, беруть їх стільки, скільки у реченні є слів.

Використовуємо у роботі торбинки з морскою сіллю, що мають форму рибки, грибочка. Діти масажують ними свої долоньки, називають, який предмет їм нагадує цей мішечок, складають з цим словом речення.

При роботі над звуковим і складовим аналізом слів викладаємо звукові схеми за допомогою різнокольорових м'ячиків.

Особливе місце у роботі з дитиною займає дидактичний матеріал у формі мнемотаблиць, що значно полегшує дітям оволодіння навичками правильної звуковимови.

Використання мнемотехніки забезпечує ефективне запам'ятовування, збереження та відтворення інформації. Використання у логопедичній роботі тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, словесних коментарів, створення асоціативних образів та відчуттів допомагає краще запам'ятати та пригадати необхідну інформацію.

Постійно проводиться робота зі складання артикуляційного «портрету» звука. Використовуються символи – картинки звуків. Наприклад, літачок – звук «л», насос – звук «с». Підкріплюється зоровий образ жестом-підказкою та тактом вібраційної чутливості. Наприклад, звук «л» – долоні зі щільно притиснутими пальцями – «крила літака»; пізніше, показуючи потрібний жест, нагадуємо дітям, який звук треба контролювати.

Можна відображати на малюнках положення язика: відповідні стрілочки вгору, вниз; позначки характеристики звука – «дзвінок» – дзвінкий звук; сніжинка – прохолодне повітря при вимові.

Використання таких таблиць допомагає правильно проводити роботу з профілактики дисграфічних порушень у дітей, оволодіння навичками звукового аналізу та синтезу, виправлення спотвореної звуковимови.

Застосовуємо для релаксації вправи, які необхідні дітям з підвищеним або зниженим тонусом. Регуляція сили м'язового тонусу проводиться за законами розвитку рухів: від голови та шиї до нижніх кінцівок, від шиї та плечей до кистей і пальців рук, від колін до пальців ніг.

Вправи для релаксації виконуються під звуки тихої музики. Особливо такі вправи ефективні під час роботи з дітьми, що заїкаються, мають порушення складових структур слів.

Під час автоматизації звуків пропонуємо повторювати речення, тексти, виділяючи кожний склад плесканням, пристукуванням, крокуванням. Цей вид роботи – профілактичний засіб проти дисграфії. Діти відчувають ритм тексту, виділяють кожне слово.

Для тренування пальців і розвитку кисті руки використовуємо спеціальний дидактичний матеріал.

Діти охоче виконують шнурування на площинних і об'ємних предметах. Бажано, щоб ці вправи мали інтелектуальне навантаження, тобто були цікавими не тільки для малят, а й для старших дітей. Можна запропонувати дітям такі завдання:

1)  прошнурувати доріжку до картинки, у назві якої звук «Р» стоїть на початку (у середині, у кінці слова);

2)  прошнурувати доріжку до картинки, у назві якої 2 (3, 4) склади;

3)  прошнурувати доріжку до картинки, на якій намальовано свійську тварину (дику тварину, посуд, транспорт, меблі).

Велику цікавість викликають у дітей (особливо маленьких) завдання такого типу: за командою швидко затулити пальчиками зображені на площині тварини та предмети.

Діти також люблять ігри з лічильними паличками. Відтак ознайомлюємо їх з різними геометричними фігурами. Цю роботу можна супроводжувати віршиками, щоб сформувати у малюка не лише зоровий, а й слуховий образ предмета. До того ж малята дуже швидко запам’ятовують такі віршики, що стимулює їхню мовленнєву активність.

Така незвичайна ігрова діяльність викликає у дітей цікавість, покращує емоційний стан, що дозволяє мобілізувати їхню увагу.

Розігрування невеликих сценок, переказ коротких оповідань і народних казок у супроводі пальчикових фігурок, імітаційних дій, звуконаслідувань не тільки викликають інтерес у дітей, а й спонукають до діяльності вищого рівня.

Будуючи роботу на основних дидактичних принципах (наочності, доступності, свідомості, індивідуального підходу), ми формуємо у дитини координацію, швидкість і силу рухів пальців. З часом дитина (термін періоду для кожної дитини визначається індивідуально) виконує всі вправи, спритно й легко переходить від одного виду діяльності до іншого.

Таким чином, слід зазначити, що є всі підстави розглядати кисть руки як орган, що активізує та стимулює діяльність кори головного мозку, підвищує працездатність усіх її відділів, позитивно впливає на формування у дітей вищих пізнавальних функцій, особливо мислення та мовлення.