Останнім часом все частіше до Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів поступають діти з розщілинами твердого та м’якого піднебіння або губи.

Розщілини — це складні порушення розвитку, які проявляються у незрощенні твердого чи м’якого піднебіння або губи (раніше такі порушення називалися «вовча паща» та «заяча губа»). Часто розщілини пов’язані з генетичною патологією та вадами внутрішньоутробного розвитку. Частіше розщілини виявляються одразу після народження дитини у пологовому будинку. У складніших випадках — значно пізніше, коли розщілини є незначними або прихованими (незрощення твердого піднебіння, вкрите зовні слизовою оболонкою).

Передусім розщілини призводять до порушень дихання та ковтання. Під час годування рідка їжа виливається через ніс, дитина часто захлинається. Інфекції з носової порожнини легко потрапляють у дихальні шляхи, а тому дитина часто хворіє. Це значно ускладнює не лише мовленнєвий, а й загальний розвиток дитини.

Для ліквідації розщелини губи проводять операцію, що називається хейлопластика. Її здійснюють у віці від 10 днів до 1 року, залежно від величини розщелини та стану дитини.

Операцію на піднебінні, яка називається уранопластика, проводять до 6 років. Однак цілковите усунення наслідків розщілини піднебіння може продовжуватися до 7–14 років. Це зумовлене тим, що протягом усього цього часу піднебіння дитини змінюється, бо дитина фізіологічно розвивається.

Серед мовних розладів ринолалію вважають тяжкою вадою, подолання якої потребує тривалого часу, ранньої діагностики порушень розвитку, своєчасного корекційного впливу. Але не можна недооцінювати роль профілактики мовленнєвих порушень і запобігання вторинним вадам у дітей з природженими вадами губи і піднебіння.

Слід наголосити на значенні первинної профілактики, реалізацію якої слід розпочинати ще до народження дитини. Система профілактичних заходів передбачає підвищення рівня медичної і педагогічної освіченості майбутніх батьків, урахування біологічних і соціальних чинників ризику, які можуть спровокувати відхилення в розвитку дитини, забезпечення своєчасного генетичного консультування, врахування і, за можливості, виключення чинників ризику мовленнєвих порушень. Бажано, щоб усі члени сім’ї були поінформовані про розвиток мовлення в нормі і, спираючись на ці знання, активно і систематично займалися розвитком мовлення дитини. Якщо в сім’ї народилася дитина з розщілиною губи, піднебіння, вона одразу має опинитися в полі зору логопеда. Саме логопед повинен пояснити батькам механізми компенсації вади і залучити їх до спільної корекційної роботи якомога раніше.

З точки зору профілактики основну увагу потрібно звернути на:

  1. Запобігання появі астенічного синдрому. З цією метою доцільно використовувати водні процедури, повітряні ванни. Стимуляції фізичного розвитку досягають переважно завдяки масажу, фізичним вправам. Забезпечення достатньої фізичної витривалості є надзвичайно важливим для успішної майбутньої операції, яку часто відкладають на тривалий строк через астенізацію дитини.
  2. Запобігання фіксації язика в неправильному положенні. З цією метою вже з перших днів життя дитину не треба класти на спину, що провокує западання язика назад. Рекомендовано вкладати її в положення, що стимулює утримання кінчика язика ближче до альвеол: лежачи на животі чи на боці.
  3. Запобігання порушенням дихальної функції. Основне завдання — сформувати достатньо довгий, економний, стійкий ротовий видих. За допомогою спеціальної дихальної гімнастики та ігрових моментів дитину слід вчити диференціювати ротове і носове дихання. Потрібно застосовувати: «ігри на дихання», «ігри на звуконаслідування», придумати низку інших вправ, які привчатимуть дитину видихати ротом, переміщуючи кінчик язика вперед.

Від простих ігор-вправ поступово слід переходити до відпрацювання видиху через рот з включенням голосу на артикуляцію голосних і приголосних звуків.

  1. Активізація діяльності м’язів піднебінно-глоткового кільця. З цією метою дитині можна запропонувати вправи на зразок легкого позіхання, покашлювання, ковтання (починаючи з краплі, потім маленькими ковточками, відкинувши голову назад). Добре зарекомендував себе пальцевий масаж м’якого піднебіння. Після операції м’яке піднебіння добре стимулюють вправи на полоскання горла. Добрі результати дають фізіотерапевтичні заходи. Вся ця робота має сприяти змиканню м’якого піднебіння із задньою стінкою глотки, що, в свою чергу, є профілактикою мовленнєвих ускладнень. Вправи пропонують, враховуючи вік і можливості дитини.
  2. Розвиток рухомості артикуляційних м’язів як передумова формування правильної звуковимови. Турботою про це треба перейматися з раннього віку. Спочатку застосовувати пасивні рухи (дитина повинна зібрати губи в трубочку, розтягнути їх у посмішку). За допомогою шпателя або пальців руки «працювати» з кінчиком язика (притискати до дна рота, піднімати до верхньої губи, опускати на нижню губу).

Одразу після зняття швів потрібно включати в роботу різні пасивні артикуляційні вправи (поступово-пасивно-активної вправи, пізніше — комплекс артикуляційної гімнастики), які потрібно проводити з дитиною щодня.

Якщо м’язи обличчя напружені, можна розслабити їх за допомогою спеціально підібраних масажних рухів (погладжування, вібрація, слабкий «пальцевий душ»).

  1. Розвиток сили і гучності голосу. У дитини з розщелинами голос звучить тихо і глухо. З перших місяців у дитини слід розвивати вміння прислухатися до різних звуків, до мовлення дорослого. На 3-му місяці життя у дитини з’являються перші короткі звуки: а-а-а, а-гу, бу та інші. Це період гуління, успішний перебіг якого потребує від оточення дитини підвищеної уваги до звучання й артикулювання дорослого. В цей період треба допомогти дитині «відчути» артикуляцію звука і слова. Ще до року з дитиною можна гратися, імітуючи різні голоси тварин, наспівуючи улюблені мелодії. Корисною грою для розвитку голосових можливостей є укладання ляльки спати з характерним чергуванням більш високого і низького звучання звука «а». Для мимовільного підвищення сили голосу корисно відходити від дитини на більшу відстань, гратися в піжмурки, кликати когось до себе.

Усі напрямки корекційно-профілактичної роботи закладають основу для повноцінного мовленнєвого розвитку. У період двох-трьох років потрібно підготувати м’яке піднебіння до піднебінно-глоткового змикання, прагнути до переміщення язика вперед, опускання його кореня й укріплення кінчика, активізувати рухи губ і щік, відпрацювати діафрагмальне дихання, запобігти змішуванню звуків у мовленні.

Переміщення язика вперед значною мірою визначає ефект всієї роботи, створює умови для постановки правильних звуків, пониження носового відтінку.

Профілактично-підготовча робота є базисною для формування правильного мовлення в післяопераційний період. Не менш важливою умовою є рання ортопедична та фотодонтична допомога, лор-лікування в перші роки життя дитини, використання лікувальних фізкультурних комплексів в умовах центру реабілітації, забезпечення психологічної допомоги в різному віці з метою запобігання вторинним відхиленням у розвитку.

Тільки комплексний медичний і психолого-педагогічний вплив на розвиток дитини з природженими незрощеннями губи і піднебіння забезпечать можливість успішної інтеграції її у сучасне суспільство.