7–8 грудня 2017 року в конференц-залі готелю «Космополіт» у Києві відбулася ІХ міжнародна науково-практична конференція «Нове обличчя гінекологічної хірургії», пам'яті видатного хірурга і великого ентузіаста своєї справи, першого керівника Центру здоров'я жінки Універсальної клініки «Оберіг» Анатолія Федоровича Єфименка Щороку наукову програму конференції об’єднує певна актуальна тематика сфери гінекологічної хірургії. Цього разу форум присвятили сучасній хірургії матки: від гістероскопії до лапаротомії. Лікарі добре знають і цінують цю конференцію, отже, намагаються її не пропустити. Тому тут завжди велелюдно і насправді цікаво. Цього року у конференції взяли участь близько 300 лікарів. Це онкогінекологи, лікарі-гінекологи (хірурги) державних і приватних медичних установ з різних міст України. Серед гостей було багато молодих лікарів, які прагнуть опанувати ендоскопічні і вагінальні методики оперативних втручань. Крім того, тут ніколи не відмовляють студентам та інтернам у можливості послухати доповіді провідних спеціалістів та подивитися, як оперують справжні метри, що, безумовно, неабияк надихає майбутніх лікарів, спонукає їх до самовдосконалення та наполегливої праці. А працювати, і справді, потрібно багато, що завжди підкреслюють у своїх доповідях успішні та визнані хірурги, які представляють аудиторії квінтесенцію власного досвіду. Зокрема, цього року під час конференції виступили доповідачі з Франції, Бельгії, Німеччини, Італії, Грузії та Російської Федерації. Їх доповіді були присвячені таким важливим темам, як лікування ендометріозу, аденоміозу, проліферативних процесів ендометрію, міоми матки тощо. Майже усі спікери відзначали у своїх виступах (доповідях, коментарях під час операцій), що у сучасній гінекології показання до операції звужуються, і хірургічне лікування використовується, перш за все, для вирішення складних проблем. Адже останніми роками з'явилися ефективні фармакологічні препарати, які дозволяють у багатьох випадках проводити консервативну терапію. Розпочав роботу конференції доктор медицини, керівник Міжнародного центру ендоскопічної гінекології та хірургії CICE, куратор Навчального центру ендоскопічної хірургії ЕНДОФОРС (Київ), керівник і науковий куратор напрямку «Оперативна гінекологія» Центру здоров'я жінки Універсальної клініки «Оберіг» Реваз Бочорішвілі (Prof. Revaz Botchorishvili, м. Клермон-Ферран, Франція). Він представив дуже змістовну доповідь щодо хірургічної анатомії малого тазу з позиції лапароскопічної хірургії. У доповіді хірург наочно продемонстрував за допомогою навчального фільму безліч анатомічних нюансів, які цікавлять хірургів-лапароскопістів: анатомічні зони, важливі з точки зору лапароскопії, охарактеризував анатомічні області, прилеглі до цих зон, особливо підкреслюючи безпечні та ефективні хірургічні прийоми, засновані на знанні анатомії та можливих її варіантів. Уся ця інформація є дуже цінною для хірургів, адже одні й ті ж самі утворення, зауважив хірург, при звичайних і лапароскопічних операціях виглядають по-різному. Тому тільки глибокі знання анатомії можуть поліпшити результат операції, оскільки, виконуючи, приміром, дисекцію (без якої хірургія неможлива), потрібно знати, де і які нерви розташовані, щоб не травмувати їх. Реваз Бочорішвілі у зв'язку з цим підкреслив, що у лапароскопії важливо враховувати багато дрібних деталей, бо саме вони дозволяють наблизити результат операції до досконалості (якої, можливо, і не існує, але прагнути до неї потрібно завжди). Отже, успіх базується на досконалому знанні анатомії. Наступна доповідь, яку представив Томас Рьомер (Thomas Romer, м. Кельн, Німеччина), професор Кельнського університету, голова Департаменту акушерства і гінекології в університетській клініці Weyertal, була присвячена проблемі ендометріозу, зокрема, тому, який вплив має сучасне розуміння цього захворювання на вибір медикаментозних та хірургічних підходів до його лікування. Він розпочав з того, що, власне, сьогодні відомо про це захворювання? Ендометріоз – це доброякісне гормонозалежне захворювання, яке характеризується розростанням ендометріоїдної тканини (морфологічно і функціонально подібної до ендометрію) за межами матки, що викликає хронічну запальну реакцію. Останнім часом було переглянуто підхід до лікування ендометріозу, перш за все, тому, що це запальне захворювання, тож для його лікування необхідно застосовувати протизапальні засоби. Але, на думку професора, при лікуванні ендометріозу існують певні проблеми: відсутність єдиної теорії етіології і патогенезу, відсутність специфічних біомаркерів, мало- і неінвазивних методів діагностики і ризик рецидиву після операційного втручання. Крім того, це хронічне захворювання з тенденцією до прогресування і рецидування, тому ендометріоз вимагає розробки пожиттєвого плана ведення, мета якого – максимально використати можливості медикаментозної терапії і не допускати повторних оперативних втручань, адже ризик рецидиву після хірургічної операції зростає в рази (за даними, наведеними Т. Рьомером, у 50% випадків). Патогенез ендометріозу ще й досі точно не відомий. Існують також і певні проблеми у постановці діагнозу. В середньому, від появи симптомів до постановки діагнозу проходить 7 років. Проблема не у поганій функціональній діагностиці, а у тому, що багато пацієнток приймають КОКи, що пригнічує розвиток симптомів. Далі професор докладно зупинився на можливих терапевтичних опціях, зокрема, медикаментозному (КОК, прогестини, аГнРГ+аdd–back, ЛНГ-ВМС, Діназол, інгібітори ароматази, НПЗЗ, нестероїдні протизапальні засоби) та хірургічному лікуванні. Щодо останнього, він зауважив, що в ідеалі лапароскопія має бути і діагностичною, і терапевтичною, а хірургічне лікування рецидивів ендометріозу показане при таких станах, як: тазовий біль, резистентний до медикаментозного лікування; протипоказання до медикаментозної терапії; гострі випадки; підозра на наявність пухлини; порушення функції органів; неплідність та асоційовані чинники. Але яку б стратегію не обирав лікар (а її потрібно підбирати індивідуалізовано відповідно до потреб пацієнтки), ідеальне лікування повинне купіювати біль, індукувати регресію ендометріоїдних вогнищ і відновлювати фертильність, підкреслив Т. Рьомер. У заключній частині своєї доповіді професор продемонстрував декілька клінічних випадків ендометріозу 4-ї стадії у жінок різного віку, які проходили різне лікування (як довгострокове медикаментозне з подальшою хірургією, так і без хірургічного втручання). В усіх випадках після хірургічного лікування ендометріозу, зауважив доповідач, пацієнтці не варто очікувати дуже довго перед тим, як завагітніти, адже з точки зору репродуктивної здатності, жінка з важкою формою ендометріоза вже є на 5 років старшою від звичайної жінки. Отже, після операції з приводу ендометріозу, за наявності репродуктивних планів, наступним кроком буде лікування неплідності залежно від стадії і локалізації ендометріозу та інших факторів фертильності. Якщо ж репродуктивних планів немає – показана ад'ювантна гормональна терапія діеногестом. Адже прогестини мають доказову ефективність щодо зменшення болю і пригнічення росту вогнищ ендометріозу, а, крім того, вони можуть застосовуватися у будь-якому віці від менархе до менопаузи. Закінчуючи свою доповідь, професор Т. Рьомер резюмував, що лише хірургія не має бути єдиним і остаточним лікуванням ендометріозу. Але, якщо вже виконується хірургія, її потрібно виконати одноразово і підібрати для цього найкращий відповідний момент часу. Томас Рьомер також запросив усіх присутніх взяти участь у наступному Європейському конгресі з ендометріозу (Т. Рьомер є науковим директором цього конгресу), який відбудеться у листопаді наступного року у Відні. Наступного доповідача було представлено особливо, адже Анастасія Уссія (Anastasia Ussia, Рим, Італія) є дуже відомою постаттю серед жінок-хірургів у лапароскопічній хірургії. На її думку, «жіноча» і «чоловіча лапароскопічна хірургія відрізняються і відмінність полягає у тому, що жіночий підхід є більш зваженим до вибору тактики операції загалом і, гістеректомії, зокрема. Анастасія Уссія у 1992 році разом із Harry Reich першою виконала лапароскопічну гістректомію в Італії. Згодом вона заснувала Експертний центр «Gruppo Italo-Belga» з Ендометріозу та Хірургії високого рівня (бельгійсько-італійська група провідних гінекологів і тазових хірургів), з метою просування концепції високоспеціалізованої допомоги у мінімально інвазивній гінекологічній хірургії у Європі, є постійним експертом та тренером курсу поглибленої хірургії при глибокому інфільтративному ендометріозі найбільшого Європейського тренінгового центру на базі IRCAD (Науково-дослідний інститут боротьби з онкологією травного тракту). Наразі у світі виконується велика кількіть гістеректомій, наприклад, в США щороку проводиться близько 600 000 таких втручань, у Німеччині – 150 000 на рік, у Франції – 60 000. Сьогодні існує велика кількість публікацій щодо виконання гістеректомії. Але послухати лекцію від фахівця такого рівня вдається нечасто. Тому сприйнята вона була аудиторією з особливою зацікавленістю. Отже, у своїй доповіді Анастасія Уссія говорила про історію гістеректомії, революцію, яку спричинила свого часу лапароскопічна хірургія, покази до гістеректомії, техніки, результати операцій, різницю між вагінальною та абдомінальною гістеректомією, а також день сьогоднішній і перспективи на майбутнє. Вона почала з того, що продемонструвала, наскільки різноманітною є кількість виконуваних операцій у світі. Але, не дивлячись на кількість гістеректомій, які виконуються щороку у багатьох країнах, кількість їх виконання лапароскопічним методом досить низька. Все-таки, переважає лапаротомія, зауважила доповідач. Хоча переваги лапароскопічного доступу сьогодні визнані у всьому світі. Перш за все, це пов’язано з хірургами, адже, якщо хірург не виконує лапароскопічну гістеректомію, звичайно, він і рекомендувати виконання цієї операції таким методом не буде, а запропонує той, яким володіє досконало. Тільки так і має бути, але лапароскопії потрібно вчитися, адже сьогодні до тих переваг методу, які вже добре відомі (менша травма, швидке відновлення, відсутність косметичного дефекту тощо), потрібно віднести й інші – ті, що з’явилися із удосконаленням технологій (ревізія органів черевної порожнини, можливість в одній операції вирішити інші проблеми (прибрати можливі знахідки, виконати реконструкцію тазового дна тощо). Отже, той факт, що тільки 15% від всіх гістеректомій виконують лапароскопічним доступом, становить велику проблему, на думку А. Уссія. Не можна не відзначити й інші доповіді, які прозвучали під час форуму, адже кожна з них містила велику кількість корисної, а, часто, унікальної інформації, Наприклад, відомий хірург Александр Попов (РФ) представив досвід 100 операцій циркляжу матки; Філіп Конінкс (Philipe Koninckx, Бельгія) повідомив про нововведення щодо аденоміозу, а перед тим виступив з дуже змістовною доповіддю «Оваріоектомія під час гістеректомії: коли та навіщо виконувати чи не виконувати»; Лаура Каппушева (РФ) представила дві доповіді, одна з яких була присвячена темі «Місце внутрішньоматкової хірургії при проліферативних процесах ендометрію», а у другій досвідчений хірург Л. Каппушева проаналізувала разом з аудиторією найчастіші помилки при виконанні гістероскопії; Жан Люк Пулі (Jean-Luc Pouli, Франція) висвітлив тему репродуктивної хірургії матки. Чимало цінної інформації учасники отримали також і з коментарів хірургів під час виконання операцій. Прямі трансляції з операційних клініки «Оберіг» – традиційна і невід’ємна частина цього науково-практичного заходу. За час конференції було проведено вісім операцій. Учасники особливо відзначили надзвичайно високий рівень гістероскопії при синдромі Ашермана у виконанні Лаури Каппушевої. Не могла залишити байдужих технічно складна операція, яку провів Іраклі Тодуа. Він виконав лапаротомічну гістеректомію при атиповому розташуванні міоматозного вузла великих розмірів. Отже, конференція, про яку ми трохи сьогодні розповіли, вкотре підтвердила свій статус заходу, для якого варто завчасно виділити час і в наступному році. Тож, до зустрічі! Підготувала Тетяна Стасенко
Незважаючи на поширеність та безпечність кесарського розтину, питання оперативних пологів через природні пологові шляхи не втрачає своєї актуальності. Більше того, постійно з’являються нові публікації про переваги і недоліки кожного із способів у кожній ситуації. Пропонуємо ознайомитися з нещодавніми публікаціями на тему оперативного завершення пологів, не претендуючи на окреслення чітких настанов для застосування кожної зі згаданих операцій
  Медико-социальные аспекты Наиболее благоприятный для деторождения возраст женщин — 18–35 лет. Периодом «физиологической незрелости» считают возраст моложе 18 лет, когда только формируются основы образа жизни, поведения, что в дальнейшем определяет физическое и психическое здоровье. Юными могут быть названы беременные, не достигшие половой зрелости, их паспортный возраст составляет 12–17 лет [1, 2]. По данным ВОЗ (2014) [4], ежегодно около 16 миллионов девушек в возрасте 15–19 лет и около 1 миллиона девочек до 15 лет рожают, в основном в странах с низким и средним уровнем дохода. Это составляет 2,0–4,5% общего количества родов. Доля юных беременных составляет 5% по отношению ко всем беременным. Во всем мире осложнения во время беременности и родов являются второй причиной смерти девушек в возрасте 15–19 лет. Каждый год около 3 миллионов девушек этого возраста подвергаются небезопасному аборту. Дети матерей-подростков подвергаются значительно более высокому риску смерти, чем дети, родившиеся у женщин в возрасте 20–24 лет.
Цитологическое исследование эпителия шейки матки сегодня по-прежнему занимает основополагающее место в цервикальном скрининге, несмотря на все современные знания о роли вируса папилломы человека (ВПЧ) и предложенных сегодня алгоритмах использования ВПЧ-тестирования как теста, дополняющего цитологическое исследование (так называемый котестинг), или теста сортировки патологических результатов ПАП теста или теста первичного скрининга. Данное исследование показало свою эффективность в снижении заболеваемости и смертности от рака шейки матки (РШМ) более чем на 50% при обеспечении регулярности обследования женщин и полноценном охвате целевой аудитории. Главное преимущество цитологического исследования перед ВПЧ-тестированием – возможность выявить наличие интраэпителиальных поражений различной степени злокачественности, что дает основания для определения дальнейшей тактики ведения и лечения женщины. Диагностическая чувствительность традиционного цитологического исследования (материал наносится на стекло после взятия)в среднем – около 60%, а это значит, что в 40% результаты не соответствуют степени имеющихся изменений (являются ложноотрицательными). Это связано с целым рядом факторов: высокая зависимость от соблюдения правил подготовки к взятию материала, корректности взятия (использования специальных инструментов), типа зоны трансформации, правильности нанесения материала на стекло и использования или нет спиртовой фиксации; ограниченная возможность получения тонкослойного препарата при наличии примеси слизи, клеточного детрита, крови; процесс высушивания клеточного материала после нанесения приводит к частичной деформации клеток, что может повлиять на корректность цитологического заключения. Частично это приводит к следующим проблемам, которые встречаются в повседневной практической работе: достаточно высокий процент получения некачественных мазков (по разным данным, колебания могут быть от 10% и выше), требующих повторного взятия материала; сложности качественной оценки клеточного материала (малое количество или избыток клеток, наслоение, механическое повреждение клеток, неправильная фиксация, присутствие клеток крови). Все это приводит к возможности либо несвоевременно выявить атипичные клетки в результате наличия обильного фона, либо некорректно оценить характер изменений в результате наслоения клеток и других факторов влияния. В 1996 г. в США была впервые предложена жидкостная цитология (Liquid Based Cytology – LBC), которая позволила значительно улучшить эффективность цервикального скрининга за счет автоматизации и стандартизации процесса приготовления цитологического препарата с последующей окраской по Папаниколау. Кроме того, стало возможным использовать материал, собранный для жидкостной цитологии, для проведения ВПЧ-тестирования и иммунноцитохимических исследований. Жидкостная цитология позволила устранить часть проблем традиционной цитологии, что обеспечило повышение диагностической специфичности и чувствительности данного метода вторичной профилактики РШМ  80%. Основные преимущества данного метода цитологического исследования следующие: сохраняется весь материал, взятый с  поверхности шейки матки: известно, что при традиционной цитологии «потери» клеточного материла при переносе на стекло составляют до 38%; влажная фиксация материала в консервирующей жидкости в транспортном контейнере позволяет сохранить клетки в нативном состоянии до момента поступления в лабораторию, в том числе и при комнатной температуре, исключает появление артефактов при высушивании на воздухе, обеспечивает хорошеее окрашивание клеточных структур; позволяет получить цитологический препарат высокого качества за счет стандартизации и автоматизации процесса его приготовления; цитологические препараты жидкостной цитологии монослойные, т. е. клетки расположены в один слой, что значительно повышает процент выявления атипичных клеток на ранних стадиях и снижает процент ложноположительных результатов, которые могут возникать при традиционной цитологии за счет «наслоения» клеток и ошибочной интерпретации характера изменения клеточных структур; дает возможность приготовить дополнительные препараты (до 5), если первый циологический препарат оказался неудовлетворительным за счет недостаточного количества клеток или есть необходимость уточнить характер клеточных изменений; материал жидкостной цитологии может быть использован для проведения вспомогательных исследований: ВПЧ-тестирования, определение маркеров пролиферации р16/ki-67 и других иммуноцитохимических исследований, выявления других ИППП. Практическому врачу-гинекологу важно не только выбирать, какую цитологию использовать (традиционную или жидкостную), но и какую жидкостную, т. к. существуют различные технологии. Одна из них – технология компании Becton Dickinson (BD) Sure Path™, (США), которая имеет целый ряд преимуществ: одобрена FDA в США с 1999 г., с 2004 г официально одобрена NICE в Англии и Уэльсе. Зарегистрирована в Украине; повышает качество цитологического препарата за счет технологии обогащения клеточного материала (специальная технология удаления всех примесей, которые могут препятствовать получению качественного монослойного препарата); полная автоматизация процесса нанесения материала на стекло и последующей окраски по Папаниколау; одобрена FDA для проведения из материала жидкостной цитологии ВПЧ-тестирования, иммуноцитохимических исследований и выявления ИППП. Для клинициста это дает целый ряд диагностических возможностей: повысить эффективность цервикального скрининга – увеличить своевременную выявляемость умеренной/тяжелой дисплазии (категории HSIL по системе Бетесда) на 64,4%; избежать повторных взятий цитологий (практически отсутствуют варианты неудовлетворительных или удовлетворительных, но ограниченных для интерпретации цитологических препаратов), что особенно важно у беременных, у женщин с атрофическими изменениями эпителия; проводить цитологическое исследование в клинических ситуациях, когда сложно получить качественный цитологический препарат при традиционном нанесении материала на стекло – при наличии большого количества слизи, клеточного детрита, крови; использовать материал жидкостной цитологии для проведения ВПЧ-тестирования и иммунноцитохимических исследований (определения маркеров пролиферации) и использовать алгоритмы мировой доказательной медицины, основанные на котестинге; Однако, клиницисту необходимо учитывать, что качество цитологического исследования в обеспечении эффективности вторичной профилактики РШМ (независимо от того, какой метод приготовления мазка используется), зависит от: строгого соблюдения правил подготовки; качества взятия материала (соблюдения техники взятия материала специальными инструментами); качества окраски; квалификации цитолога; стандартизации формирования и выдачи заключений. Правила подготовки к цитологическому исследованию В руководстве «European guidelines for quality assurance in cervical cancer screening: recommendations for collecting samples for conventional and liquid-based cytology», 2007г. указаны факторы, которые влияют на качество получения материала для цитологического исследования: менструация, кровянистые выделения; воспалительный процесс во влагалище, наличие инфекции; менее 24 ч. после полового контакта; тяжелая атрофия (менопауза); беременность, послеродовый период (до 6–8 недель) и период лактации; физические манипуляции или воздействие химических и/или медикаментозных веществ: вагинальный осмотр, применение кремов, жидкостей, любрикатов, препаратов местного действия, спринцевания (менее чем за 24 ч. до взятия мазка), кольпоскопия и проведение проб с уксусной кислотой и раствором Люголя (менее чем за 24 ч.), взятие материала для цитологического исследования (менее чем за 3 нед.), вмешательства на шейке матки (менее чем за 3 мес.). Все вышеперечисленные факторы влияют  на качество цитологического мазка и могут привести к ошибке в оценке характера изменений эпителия и выдаче некорректного цитологического заключения. Это определяет необходимость исключения данных факторов перед взятием материала для цитологического исследования или в случаях клинической невозможности – учета их влияния на результаты цитологии. Особого внимания заслуживает возможность получения адекватного материала в случаях наличия у женщины зоны трансформации 3 типа, когда отсутствие возможности визуализации зоны стыка в цервикальном канале значительно ухудшает возможность получения полноценного материала. Правила взятия материала для цитологии и обработки Цитологическая диагностика будет эффективной при получении материала зоны трансформации и эпителия цервикального канала: именно наличие строго определенного количества клеток этих зон говорит о качестве мазка и позволяет цитологу адекватно провести оценку характера изменений и сформировать цитологическое заключение. Для взятия материла должны применяться только специальные инструменты, гарантирующие получение клеток со всех указанных зон и обеспечивающие информативность препарата: щетка Валлаха (сervex-brush), сervex-brush combi, цитобраш (щетка эндоцервикальная). После взятия материал наносится на стекло (в случае традиционной цитологии)и высушивается на воздухе после обработки специальным спиртовым спреем, в случае жидкостной цитологии – помещается в жидкую консервирующую среду. В лабораторию доставляется материал: или стекло, или транспортный контейнер. В случае жидкостной цитологии данный материал специальным оборудованием наносится в виде монослойного препарата на стекло. После получения мазков в лаборатории проводится окрашивание – наиболее эффективной в мире признано окрашивание мазков по Папаниколау, т. к. именно данные краски позволяют хорошо прокрасить структуры клетки, в первую очередь, ядро, и последующая оценка цитологом. Формирование заключения цитологического исследования Одним из факторов, обеспечивающих эффективность цитологического исследования в рамках цервикального скрининга, является указание в направлении, помимо паспортных данных о пациентке, данных о диагнозе, дате последней менструации или длительности менопаузы, проводимом лечении (заместительной гормональной терапии, приеме оральных контрацептивов). Все эти данные необходимы для правильной оценки характера изменений эпителия шейки матки и выдачи адекватного цитологического заключения. В лаборатории цитолог в первую очередь оценивает удовлетворительность качества взятия материала: согласно руководству, критериями полноценного для интерпретации мазка является наличие 8000-12000 клеток плоского эпителия для традиционной цитологии или 5000 для жидкостной при условии наличия не менее 10 клеток цилиндрического или метаплазированного эпителия. После оценки адекватности мазка, цитолог на основании характера клеточных изменений формирует цитологическое заключение в соответствии с принятыми классификациями. Сегодня в мире существует несколько классификаций: для цитологических мазков: по Папаниколау; системе Бетесда (The Bethesda system – TBS); для гистологических препаратов: классификация ВОЗ; классификация CIN. Основными мировыми руководствами по цитологическому скринингу рекомендовано выдавать цитологические заключения в соответствии с системой Бетесда, 2014 г., которая выделяет следующие категории изменений: NILM: Negative for Intraepithelial Lesion or Malignancy (отрицательные в отношении интраэпителиальных поражений и злокачественности). Для оценки плоского эпителия шейки матки: ASC-US: Atypical squamous cells of  undetermined significance (атипичные клетки плоского эпителия неясного значения); ASC-H: Atypical squamous cells can not exclude HSIL (атипичные клетки плоского эпителия, не позволяющие исключить HSIL); LSIL: Low-grade squamous intraepithelial lesion (интраэпителиальные поражения низкой степени злокачественности); HSIL: High-grade squamous intraepithelial lesion (интраэпителиальные поражения высокой степени злокачественности); Squamous cell carcinoma (инвазивная плоскоклеточная карцинома). Для оценки цилиндрического эпителия шейки матки: AGC-US: Atypical glandular cells of undetermined significance (атипичные клетки железистого эпителия неясного значения); AGC favor neoplastic: Atypical glandular cells, favour neoplastic (атипичные клетки железистого эпителия с подозрением на неоплазию); AIS: Endocervical adenocarcinoma in situ (эндоцервикальная аденокарцинома in situ); Adenocarcinoma (аденокарцинома). Одной из особенностей данной классификации является выделение категорий ASC-US/ASC-H для плоского эпителия и AGC-US/AGC favor neoplastic для железистого эпителия, которые позволяют своевременно заподозрить возможное наличие предраковых состояний и обосновать необходимость более углубленного обследования женщины. Выдача заключения цитологического исследования в соответствии с TBS позволяет: стандартизировать формат цитологических заключений во всем мире для возможности обмена опытом тактики ведения различных типов патологии; выделение категорий ASC-US/ASC-H для плоского эпителия и AGC-US/AGC favor neoplastic позволяет повысить диагностическую чувствительность цитологического скрининга.  Выводы Цитологическое исследование эпителия шейки матки (ПАП тест) во многих странах мира остается основой цервикального скрининга. Современные технологии позволяют значительно повысить диагностическую чувствительность и специфичность данного метода вторичной профилактики РШМ – это технологии жидкостной цитологии. Они позволяют стандартизировать и автоматизировать процессы приготовления качественного цитологического препарата, его окраски по Папаниколау, что значительно снижает человеческий фактор влияния на результат данного исследования. Использование технологии BD SurePath™ позволяет повысить процент выявления умеренной/тяжелой дисплазии (категории HSIL по системе Бетесда) на 64.4%, избежать неудовлетворительных или удовлетворительных, но ограниченных для интерпретации мазков, в том числе в таких клинических ситуациях, когда традиционная цитология имеет ограниченные возможности (наличие слизи, примеси крови, выделений, атрофические процессы). В следующем номере мы остановимся на принципах формирования заключений по системе Бетесда 2014 г.  
Особливості тактики ведення вагітності (частина 1) Незважаючи на достатню кількість наукових публікацій, питання передчасних пологів, зумовлених передчасним розривом плодових оболонок, є актуальною та дискутабельною проблемою сучасного акушерства. За даними різних досліджень, частота ПРПО варіює у широких межах — від 2,7 до 43,9% і навіть досягає 56% [23]. Передчасний розрив плодових оболонок є одним з актуальних і серйозних питань, яке вирішують практичні акушери саме в контексті передчасних пологів [21, 22]. ПРПО неминуче призводить до розвитку пологової діяльності. Саме тому дане ускладнення в терміні вагітності 22–28 тижнів є дуже небезпечним, оскільки адаптаційні можливості недоношених дітей низькі, а ризик передчасних пологів дуже високий, виникає загроза респіраторного дистрес-синдрому плода, підвищується ризик інфекційно-запальних захворювань як у матері, так і плода. 
До вашої уваги продовження скороченого викладу другого видання керівництва з післяпологових кровотеч (грудень 2016 р.), яке вперше було опубліковане в 2009 році під тією ж назвою Cкорочений виклад Володимира Голяновського
Фактори ризику та можливості їх корекції Пролапс тазових органів – досить поширений стан, який трапляється у близько половини жінок у постменопаузі. Як відомо, він зумовлений, перш за все, віком та кількістю пологів, однак існують ще й інші акушерські та неакушерські чинники, на деякі  з яких можна вплинути. Із таких факторів ризику пролапсу тазових органів великої уваги заслуговує надмірна маса тіла, оскільки цей чинник можна і необхідно вчасно модифікувати
Офіційні настанови та реалії світової практики Профілактика тромбоемболій у вагітних жінок і породіль, особливо у період госпіталізації, залишається серйозною проблемою і темою дискусій як серед експертів, так і серед практичних фахівців. В акушерстві венозний тромбоемболізм (ВТЕ1) є однією з основних причин материнської захворюваності та смертності у США та інших розвинених країнах (Brady 2015, Creanga 2015). Згідно даних Центру із контролю та профілактики захворювань у США (CDC), на цю причину припадало 9,3% від смертей, пов’язаних з вагітністю, у 2006–2010 роках, та 9,2% випадків смерті вагітних жінок і породіль у 2011–2013 роках.
Шановні колеги! Ми продовжуємо публікувати матеріал щодо профілактики захворювання з раннім початком, спричиненого стрептококами групи В, у новонароджених, та інформування вагітних жінок, їхніх партнерів та членів родини. Профілактика стрептококової інфекції групи В (GBS) з пізнім початком і лікування виявлених захворювань, спричинених стрептококовою інфекцією, не розглядаються поза межами первинної антибіотикотерапії
Шановні колеги! Надаємо Вашій увазі матеріал щодо профілактики захворювання з раннім початком, спричиненого стрептококами групи В, у новонароджених, та інформування вагітних жінок, їхніх партнерів та членів родини. Профілактика стрептококової інфекції групи В (GBS) з пізнім початком і лікування виявлених захворювань, спричинених стрептококовою інфекцією, не розглядаються поза межами первинної антибіотикотерапії Встановлено, що інфікування бета-гемолітичним стрептококом групи В  (Streptococcus agalactiae), за Ленсфілдом, є найчастішою причиною тяжкої інфекційної захворюваності з раннім початком у новонароджених (віком менше 7 днів) [1]. Частота носійства GBS відрізняється для різних расових груп, при цьому найвищі показники спостерігаються серед населення африканського походження, і найменші – серед населення походженням з Південної Азії. GBS визначається в кишковій флорі 20–40% дорослих (це називається «колонізацією»). Колонізовані люди звуться «носіями». До них входять і вагітні жінки (немає жодних доказів того, що носійство чинить особливий вплив на вагітність).

Даний розділ є електронною версією спеціалізованих друкованих засобів масової інформації, журналів «З турботою про Жінку», «З турботою про Дитину», призначених винятково для медичних закладів, лікарів та інших працівників медичної та фармацевтичної галузей.

Підтверджуючи, що ви є спеціалістом у галузі охорони здоров'я, ви погоджуєтесь з усіма наступними умовами користування даним розділом: