Доктор медичних наук, заслужений лікар України Надія Леонідівна Яцковська — яскравий представник української школи онкогінекологів, автор багатьох наукових праць

 Народилася 1 січня 1932 р. у селі Грим’ячка Зіньковецького району Кам’янець-Подільської області в сім’ї службовця.

Ще в шкільні роки виявила надзвичайні здібності до навчання й наполегливість у досягненні поставленої мети. З дитинства мріяла стати лікарем. Закінчила з золотою медаллю загально-освітню школу та фельдшерсько-акушерську школу. У 1951 р. вступила на лікувальний факультет Вінницького медичного інституту, який з відзнакою закінчила у 1957 р. Не зважаючи на пропозицію продовжити навчання в аспірантурі на кафедрі акушерства та гінекології, вона надала перевагу практичній медицині і з молоднечим запалом розпочала свою діяльність у Михайлівській районній лікарні Кам’янець-Подільської області, де у 1957–1959 рр. працювала на посаді завідувача акушерсько-гінекологічного відділення. У 1959–1962 рр. працювала завідувачем відділення та районним акушером-гінекологом Ружичнянської районної лікарні.

Постійна жадоба до знань, бажання вдосконалювати свій професійний фах була притаманна Надії Яцковській впродовж усього життя. У 1962–1964 рр. вона навчалася у клінічній ординатурі на кафедрі акушерства та гінекології Вінницького медичного інституту. З 1964 по 1978 р. – завідувач онкогінекологічного відділення Хмельницької обласної лікарні, головний онко-гінеколог Хмельницької області. Саме у ці роки особливо проявила себе як неперевершений лікар-практик, прекрасний діагност і хірург, вдумливий, талановитий організатор. В 1979–1995 рр. – головний акушер-гінеколог Південно-Західної залізниці, завідувач онкогінекологічного відділення дорожної клінічної лікарні Південно-Західної залізниці м. Києва.

Сухий послужний список, та за ним — роки і роки творчої подвижницької праці.

Вражаюча працездатність, помножена на лікарський талант, дала змогу Надії Яцковській впродовж багатьох років поєднувати практичну медицину з науковою діяльністю.

У 1971 р. вона захистила кандидатську дисертацію «Особливості діагностики та комбінованого лікування хворих на рак тіла матки», а у 1981 р. – докторську «Клініко-імунологічне обґрунтування раціонального індивідуалізованого лікування хворих на рак шийки та тіла матки».

У своїй кандидатській дисертації Н. Яцковська досліджувала шляхи метастазування рака тіла матки з використанням контрастної лімфографії. Слід сказати, що ця тема і дотепер залишається актуальною. При введенні в пошукову систему Pubmed ключових слів «шляхи лімфатичного розповсюдження/метастазування рака ендометрія/тіла матки» ми віднайшли 2120 наукових джерел, які датувались 2000–2014 роками. Звичайно, методи діагностики суттєво удосконалилися, на зміну рентгенографії прийшли потужніші технології: МРТ, КТ та ін. Але висновки, зроблені у роботі Н. Яцковської щодо необхідності передопераційного обстеження лімфатичних вузлів та, за наявності ознак їх ураження, застосування розширеного оперативного втручання, залишаються актуальними і сьогодні. Докторська дисертація була присвячена ролі імунного чинника при злоякісних пухлинах шийки та тіла матки.

Слід наголосити, що імунологія пухлин як окрема галузь клінічної науки, бере свій початок з 1957 року. В той час видатні імунологи Burnet and Thomas сформулювали основний постулат своєї теорії: лімфоцити діють як наглядачі, вони розпізнають і знищують ракові клітини, що постійно з’являються в організмі.

З цього часу дослідники намагались віднайти чинники «помилок» у цій наглядовій діяльності імунної системи. Пізніше ця теорія була визнана хибною, оскільки вона не отримала експериментального підтвердження. Однак останнім часом з’явились нові наукові свідчення, які дозволяють «реанімувати» теорію імунологічного виживання пухлин.

У контексті нашої розповіді важливо те, що консультантом пані Яцковської щодо імунологічних досліджень була професор Віра Володимирівна Городілова, керівник імунологічної лабораторії Московського науково-дослідного онкологічного інституту імені Герцена. Її лабораторія виготовила антиген із тканин пухлини молочної залози, який виявився ідентичним пухлин-асоційованому антигену, відкритому відомою американською дослідницею Арієль Холлінсшед (A. Hollinsched).

У цих двох науковців навіть була спільна стаття 1975 року, присвячена цьому антигену. Всі ми знаємо, яка «залізна» стіна відділяла тоді Радянський Союз і його науковців від світової спільноти, світових досягнень науки і медицини. Але саме В. В. Городіловій (вірніше, її імунологічній лабораторії) було доручено «наздогнати і перегнати» захід у цій галузі. Випередити американців тоді (та і дотепер) не вдалося ні Росії, ні, на жаль, Україні. Арієль Холлінсшед називали у світі «матір’ю імунотерапії», завдяки її роботам були отримані, очищені та ідентифіковані різні асоційовані з пухлинами тваринні і людські антитіла, були започатковані дослідження з вивчення специфічних протипухлинних імунних реакцій (в тому числі, і у людей). В роботі Н. Яцковської також досліджувались подібні реакції у пацієнток із раком шийки і тіла матки. Дані, наведені в дисертації, оприлюднювалися пізніше у статтях і доповідях на форумах вітчизняного і міжнародного рівнів. За згодою Н. Яцковської ними послуговувався відомий онкогінеколог СРСР Я. В. Бохман (консультант Н. Яцковської при написанні докторської дисертації).

Дослідження асоційованих з пухлинами антигенів, а також вивчення інфекційної природи пухлин потім вилились у окрему галузь створення протипухлинних вакцин. На жаль, слід констатувати, що ця робота просувається не так швидко і успішно, як хотілося б. Поки що існує лише одна протипухлинна вакцина для людей – вакцина проти папілома-вірусу для запобігання раку шийки матки. Однак з впевненістю можна сказати, що робота пані Яцковської є внеском у загальносвітові процеси вивчення протипухлинного імунітету.

Блискуче виконання операцій, тисячі врятованих життів, незаперечний авторитет і повага колег не заспокоювали і не зупиняли професійного самовдосконалення Надії Яцковської.

Вона постійно вчилася, підвищувала свій професійний рівень в кращих клініках країни, вивчала все нове, прогресивне, опановувала передові методики лікування в гінекології, онкогінекології, акушерстві і послідовно, наполегливо впроваджувала їх в медичну практику.

Надія Яцковська однією з перших в Україні почала використовувати ендоскопічний метод діагностики захворювань матки – гістероскопію. У пацієнток із злоякісними новоутвореннями широко застосовувалась діагностична лімфографія, лімфоінфузіі (введення хіміопрепаратів через лімфатичні судини). У відділеннях гінекології впроваджувались нові на той час технології – кріотерапія, лазер.

Надія Яцковська була активною учасницею усіх важливих медичних форумів, конгресів, з’їздів, конференцій, де виступала з доповідями й повідомленнями з актуальних питань своєї галузі.

За дотримання стандартів медичного обслуговування, впровадження нових методів лікування в онкогінекології, що сприяли значному зниженню онкозахворюваності і високим показникам виживання онкохворих у Хмельницькій області, у 1970 р. вона була представлена як дипломант від України на Всесоюзній виставці передового досвіду в Москві.

За всі роки своєї плідної лікарської діяльності Надія Яцковська виконала понад 7 тисяч хірургічних операцій різного ступеня складності, подарувала багатьом жінкам повноцінне життя, радість материнства, сотні приречених врятувала від смерті.

Як віртуозний, високопрофесійний хірург з величезним досвідом, вона завжди підтримувала молодих лікарів, була для них мудрим наставником, цінувала в кожному, насамперед, працелюбність, відданість обраній справі, бажання вчитись. Багато лікарів завдячують їй своїм фаховим успіхом. В неї було чому повчитись: і унікальній техніці виконання найскладніших операційних втручань, і методиці раціональних індивідуальних схем лікування хворих, а найголовніше – точній своєчасній діагностиці.

Вона була людиною з глибоко гуманістичним світосприйняттям. Можливо тому й обрала таку тяжку спеціалізацію в медицині як акушерство-гінекологія та онкогінекологія.

Фах, обраний за покликанням, душа, що озивалася до болю ближнього, прагнення у всьому дійти до першооснови, до істини, постійне самовдосконалення, вимогливість насамперед до себе, а потім вже до інших – ось визначальні риси характеру відомого онкогінеколога, вченого, лікаря-практика, наставника тих, хто прагнув вести перед у боротьбі з тяжкою недугою.

Вкрай насичена професійна діяльність Надії Яцковської залишала їй обмаль вільного часу. У рідкісні години відпочинку вона любила вишивати, створюючи нитками дивовижний світ своїх мрій і настроїв.

У сім’ї доньки Надії Яцковської зберігаються вишиті її руками українські сорочки для всіх членів родини. Можна лише подивуватися різнобічності її талантів: мала прекрасний голос, знала й співала безліч українських народних пісень, глибоко знала й шанувала мистецтво, любила театр, літературу, її улюбленими поетами були Олександр Олесь, Василь Симоненко, Ліна Костенко. Вона вміла цінувати неповторність кожної миті життя. А ще була чарівною, вродливою жінкою, з глибоким проникливим поглядом, трохи сумним і водночас іронічним, властивим людям, які цінують швидкоплинність часу. Мала натуру горду, була самодостатньою, і не кожному дозволяла торкнутись струн своєї незбагненно високої душі, яка тамувала в собі трепетну ніжність, вражаючу жіночність в поєднанні з лицарським служінням справі, якій присвятила все своє життя.

Померла Надія Леонідівна 30 листопада 1995 р. на 63 році життя. Похована на сільському кладовищі у селі Круглик на Київщині. Шкода, що так рано пішла у вічність така щедро обдарована людина.