Шановні читачі!

У попередній статті, яка стосувалася впровадження системи інфекційного контролю в акушерських стаціонарах, ми з вами розглянули основні існуючі проблеми, так би мовити, організаційного характеру:

  • відсутність госпітального епідеміолога у більшості пологових будинків;
  • формальна робота комітетів по ІК;
  • відсутність мікробіологічних лабораторій або відсутність ефективної співпраці акушер-гінекологів з мікробіологами;
  • небажання медичного персоналу постійно навчатися і т. д.

Але найголовніша проблема – це відсутність ускладнень, пов'язаних з внутрішньолікарняними інфекціями взагалі! Ми просто і впевнено продовжуємо робити вигляд, ніби проблеми не існує. Це відбувається з різних причин, та основна – страх перед покаранням! Погодьтеся – одна справа обманювати інших, а зовсім інша – обманювати самого себе! Лише визнавши саме існування проблеми та визначивши її розміри, можна переходити до розробки методів вирішення…

Незважаючи на наше «визнання» чи «ігнорування», внутрішньолікарняні мікроорганізми існували, існують і будуть існувати. Оскільки цей факт важко заперечувати, у даній статті доцільно обговорити можливості нашого впливу на інфекційні захворювання, які викликають ці мікроорганізми.

Основний фактор передачі внутрішньолікарняних інфекцій – руки медперсоналу! Ще у середині позаминулого століття (більше ніж 150 років тому) видатний австрійський вчений Ігнац Філіп Земмельвейс експериментальним шляхом встановив, що обробка рук антисептиком (розчином хлорного вапна) між контактами з пацієнтами може знижувати передачу інфекційних захворювань у медичному закладі ефективніше, ніж миття рук просто водою з милом. У цьому місці нехай кожен з вас згадає, скільки разів він особисто чи його колеги надягали простягнуті йому рукавички без попередньої обробки рук! А скільки таких випадків можуть згадати наші пацієнти!

У 1938 році виявлені на руках бактерії розподілили на резидентні та транзиторні. Резидентна мікрофлора (найчастіше це коагулазонегативні коки та дифтероїди) колонізує глибокі шари шкіри, тяжко видаляється та, по суті, є фактором захисту шкірних покривів від хвороботворних мікроорганізмів.

Транзиторна – це мікрофлора, здобута медичним персоналом у процесі роботи, як результат контактів з пацієнтами або контамінованими об'єктами оточуючого середовища лікувально-профілактичного закладу. Транзиторна мікрофлора – це мікроорганізми, які найчастіше асоціюються з внутрішньолікарняними інфекціями. Руки медичних працівників можуть бути постійно або періодично колонізованими транзиторною мікрофлорою (наприклад S. Aureus, грамнегативними бактеріями або дріжджами). Частота виявлення умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів на шкірі рук медперсоналу може бути дуже високою (у відділеннях реанімації новонароджених, наприклад, у 20% обстежених співробітників висівалися зі шкіри рук E. Coli та клебсієла). Транзиторні мікроорганізми зберігаються на шкірі рук до 24 годин (Prevention of hospital-acquired infections A PRACTICAL GUIDE 2-nd edition, WHO, 2002). Дуже важливо пам'ятати: транзиторна мікрофлора, яка населяє поверхневі шари шкіри, легко видаляється за допомогою рутинного миття рук з милом!

Перенесення збудників ВЛІ відбувається банально і просто: під час догляду за одним пацієнтом з одного локусу організму в інший (пацієнт локус А – руки – пацієнт локус Б), під час догляду за декількома пацієнтами – від одного пацієнта до іншого (пацієнт А – руки – пацієнт Б), під час контакту з контамінованими пацієнтом об'єктами зовнішнього середовища стаціонару (пацієнт А –об'єкти стаціонару – руки – пацієнт Б), під час контакту з об'єктами зовнішнього середовища, контамінованими іншим медичним персоналом (пацієнт А – руки – об'єкти стаціонару – руки – пацієнт Б), під час контакту контамінованими руками з медичним обладнанням (інструментами, медикаментами), особливо зі стерильними (руки – медичний інструментарій – пацієнт). Завжди слід пам'ятати, що руки медичного персоналу – один з основних факторів передачі внутрішньолікарняних інфекцій!

 Поверхня шкіри рук тимчасово чи постійно є джерелом госпітальних штамів мікроорганізмів. Передача внутрішньолікарняних інфекцій може бути мінімізована шляхом дотримання належної гігієни рук. Незважаючи на це, якість миття рук часто залишається незадовільною. Чому так відбувається?

Що заважає медичним працівникам дотримуватися правил належної гігієни рук?

Медичні працівники дали наступні відповіді на ці запитання:

  • миття рук миючими засобами викликає подразнення та сухість шкіри;
  • рукомийники розміщені у незручному місці або не вистачає рукомийників, мила та паперових рушників;
  • миття рук займає багато часу;
  • потреби пацієнтів є пріоритетними;
  • гігієна рук заважає взаємовідносинам між пацієнтами і медичними працівниками;
  • ризик отримання інфекції від пацієнтів низький;
  • використання рукавичок може замінити миття рук;
  • недостатнє знання протоколів;
  • забувають мити руки;
  • колеги/начальники не подають позитивного прикладу;
  • скептичне відношення до важливості гігієни рук;
  • незгода з рекомендаціями;
  • нестача наукової інформації про прямий вплив покращення гігієни рук на рівень внутрішньолікарняного інфікування.

 

Додатковими перешкодами дотримання належної гігієни рук є:

  • недостатня пропаганда гігієни рук на індивідуальному та загальнолікарняному рівні;
  • відсутність зразка для наслідування в плані гігієни рук;
  • відсутність адміністративних санкцій за недотримання або заохочень за дотримання правил гігієни рук;
  • відсутність політики безпеки.

На жаль, лікарі (акушери-гінекологи, неонатологи, анестезіологи) правильно миють руки лише у 28 випадках зі 100, в яких вони зобов'язані це зробити, тоді як медичні сестри та акушерки – у 43 зі 100, що теж є недостатнім, але майже удвічі частіше, ніж люди з вищою медичною освітою (напевно, диплом про закінчення ВНЗ підвищує ступінь чистоти шкіри рук) [1].

 

У різних наукових виданнях був описаний ряд стратегій пропаганди гігієни рук в медичних закладах.

Усі вони вимагають навчання та мотивування персоналу:

  • диференційована програма навчання для різних груп медичного персоналу (графік семінарів повинен складатися на основі результатів оцінки потреб!!!);
  • навчання при прийомі на роботу та постійне подальше навчання;
  • розробка протоколу з гігієни та антисептики рук;
  • практичні семінари, тренінги з техніки миття і антисептики рук;
  • використання попереджувальних знаків та нагадувань про необхідність миття рук;
  • розміщення інформації про техніку миття рук біля рукомийників;
  • періодичний моніторинг миття рук персоналом, оголошення його результатів та обговорення ситуації (чи є покращення)[2].

 

Гігієна рук включає в себе 3 компоненти:

  • миття рук,
  • антисептика рук,
  • косметичний догляд за шкірою рук.

Останній пункт не менш важливий, ніж обидва попередні.

Сьогодні у багатьох стаціонарах можна зустріти дозатори з кремом для рук. Це дуже добре, лише не слід забувати, що перед надяганням латексних рукавичок, якщо попередньо ви нанесли на шкіру зволожуючий крем, руки потрібно обов'язково помити з милом (гігієнічної антисептики недостатньо), оскільки крем містить мінеральні речовини, які руйнують латекс. Пам'ятайте про це!

 За рівнем деконтамінації шкіри рук виділяють: миття рук з милом, гігієнічну та хірургічну антисептику (застосування хімічних речовин, які мають антимікробні властивості та призначені для використання на шкірі рук). Звичайно, ні для кого не стане новиною, що є спеціальна схема, яка повинна бути розміщена (і таки багато де є) біля кожного рукомийника на рівні очей. Схему цю створили через те, що існують на руках важкодоступні місця, видалення мікроорганізмів з яких складає певні труднощі. Все це, включаючи саму схему та пояснення до неї, дуже детально та зрозуміло описано в наказі МОЗ №234.

 Окрім того, що руки треба мити за визначеною схемою, існує ще цілий ряд правил, яких потрібно дотримуватися, щоб процедура була ефективною: нігті мають бути короткими (2–3 мм), на них не повинно бути лаку (допускається наявність свіжонанесеного якісного лаку), нарощені та накладні нігті взагалі табу (!!!), перед миттям рук (чи антисептикою) потрібно зняти всі прикраси (перстні, годинники, браслети), під час процедури миття руки слід енергійно терти одна об одну не менше 30 секунд за схемою, після цього руки необхідно висушити паперовим рушником, який потім слід викинути в смітник, а для того, щоб закрити кран, – використати сухий паперовий рушник! Пам'ятайте: якщо руки після миття не висушені насухо, мікрофлора з-під нігтів та інших погано вимитих ділянок китиць рук мігрує і кількість мікроорганізмів на шкірі рук у цьому випадку стає парадоксально вищою, ніж до миття.

Не можемо не згадати один вислів прекрасної людини, фахового мікробіолога, автора наказу МОЗ №234, Лілії Василівни Авдєєвої: «Микробы живут там, где мокро и тепло!!!». Цей вислів пояснює попереднє, на перший погляд парадоксальне, твердження про збільшення кількості мікроорганізмів після миття, якщо погано висушити шкіру рук. Запам'ятайте і ви, колеги, ці слова, та коли вам щось незрозуміло, завжди про них згадуйте – мені допомагає.

Декілька слів потрібно сказати і про рушники! Дуже часто спостерігається сумна картина – в оглядовій чи маніпуляційній висять паперові рушники, а в ординаторській чи кабінеті завідуючого – старі, випрані та простерилізовані вафельні рушники багаторазового використання… Після першого використання такий рушник стає інкубатором для розмноження мікроорганізмів (волого і тепло).

Використання багаторазових текстильних рушників у будь-якому відділенні будь-якого стаціонару сьогодні є абсолютно неприпустимим! Це небезпечно, у першу чергу, для самих медичних працівників, які чомусь постійно знаходять купу аргументів для їх використання. Давайте припинимо обманювати самі себе! Повторюю – це становить небезпеку для нашого з вами здоров'я і для здоров'я наших рідних (куди ми понесемо штами внутрішньолікарняних мікроорганізмів? Правильно, – додому!).

 Декілька слів не можу не сказати також про мило. Шматок твердого мила, яке плаває у воді в пластиковому контейнері на рукомийнику (волого і тепло) – це такий же «злочин проти людства», як і рушник багаторазового використання! Оптимальним сьогодні видається використання рідкого мила в дозаторах, яке повинно бути розміщене на стіні біля рукомийника. Також мило повинне містити мінімальну кількість алергенів, тому важливо обирати мило без кольору та запаху. В умовах стаціонару не рекомендується рутинно застосовувати мило з антисептиком.

Враховуючи мету гігієнічного миття рук з милом – видалення бруду та транзиторної мікрофлори, – показань для миття рук з милом існує лише декілька:

  • У всіх випадках, коли руки явно забруднені (Iа);
  • Після відвідування туалету (Iб);
  • Перед приготуванням та роздачею їжі (Iб)[3];

У всіх інших випадах, коли руки не мають видимих забруднень (кров'ю чи іншими біологічними рідинами), перевагу потрібно віддавати гігієнічній антисептиці (Iа) [4].

 

Показання для гігієнічної антисептики:

  • до та після контакту з пацієнтом (Iб);
  • до та після маніпуляцій з ранами, катетерами (Iб);
  • після контакту з біологічними рідинами або виділеннями, слизистими оболонками, пошкодженими ділянками шкіри або пов'язками (Iа);
  • якщо при огляді пацієнта ви переходите від контамінованої ділянки тіла до чистої (Iб);
  • після контакту з предметами (включаючи медичне обладнання) з найближчого оточення пацієнта (Iб);
  • після зняття рукавичок (Iб)[5];

Для того, щоб гігієнічна антисептика була ефективною, необхідно дотримуватись простих правил: використовувати необхідну кількість антисептика (3–5 мл), антисептик слід енергійно втирати в шкіру, послідовність така ж, як і при митті, тривалість процедури повинна складати не менше 15 секунд, потрібно втирати антисептик у шкіру рук до повного його висихання (якщо повне висихання відбулося раніше, ніж за 15 секунд, потрібно збільшити дозу антисептика та продовжити процедуру).

 Дехто з нас, колеги, вважає, що використання рукавичок відміняє необхідність застосування миття чи гігієнічної антисептики рук. Це помилка! Рукавички – це один з засобів індивідуального захисту. Так само, як маска, окуляри, шапочка, водонепроникний халат і т. д. Надягаючи рукавички, ми завжди захищаємо себе, і у деяких випадках пацієнта. Тому й існують стерильні та чисті латексні рукавички. В наказі №234 дуже детально описано, яких засобів захисту потребує медичний працівник, виконуючи ту чи іншу маніпуляцію.

Шановні колеги! Ми сподіваємося, що ви не даремно витратили час, переглядаючи дану публікацію. Використання простих, доступних, недорогих методів допоможе захистити Ваше здоров'я, здоров'я ваших близьких та ваших пацієнтів.

 

Перелік літератури

знаходиться у редакції.