ГОСТРИЙ СИНУЇТ У ДІТЕЙ

У сучасній дитячій отоларингологічній практиці синуїти (риносинуїти) посідають одне з провідних місць. Актуальність цього  захворювання досить висока в усіх вікових групах педіатричних пацієнтів, і з віком дитини вона зростає. Так, за даними, наведеними у Європейському консенсусі з риносинуситу та поліпозу носа 2012 року (EPOS – European Position Paper On Rhinosinusitis and Nasal Polyps, 2012), у дітей віком 12–17 років вказана патологія виявляється щорічно у кожного 50-го, а у віці молодше 4-х років — в 2-х випадках на 1000. Незважаючи на схожі патогенетичні механізми та клінічні прояви, все ж таки існують певні особливості у дітей різних вікових груп 

Для початку, слід визначитись із термінологією: «синуїт» чи «риносинуїт»? У сучасній літературі часто зустрічаються обидва терміни, перший застосовується у основному вітчизняному нормативному документі для лікаря-отоларинголога — наказі МОЗ №181 від 21.04.2005. У той же час, у багатьох наукових роботах, зарубіжній літературі перевага надається терміну «риносинуїт», оскільки, на думку багатьох авторів, він більшою мірою відображає патогенетичну суть захворювання – порожнина носа та приносових пазух вистелена неперервним листком слизової оболонки, тому будь-які запальні зміни мають поширений характер.

Визначення риносинуїту у дітей, згідно з Європейським консенсусом 2012 року, наступне: це запалення слизової оболонки порожнини носа, яке представлене двома чи більше симптомами із перерахованих, причому один із них (обов’язкові ознаки) – «закладеність» носа чи ринорея (переднє/постназальне затікання). До додаткових критеріїв риносинуїту відносяться біль/тиск у ділянці обличчя; кашель; ендоскопічні ознаки (ті, що виявляються при риноскопії) – поліпи, слизово-гнійні виділення переважно з-під середньої носової раковини, набряк слизової оболонки середнього носового ходу; наявність характерних змін при променевому дослідженні (комп’ютерна томографія) – зміни слизової оболонки у ділянці остіо-меатального комплекса чи синусах.