SESAM-2015. ШИРШИЙ ПОГЛЯД НА СИМУЛЯЦІЮ

24–26 червня 2015 року в Белфасті (Північна Ірландія) відбулася 21-ша зустріч Європейського товариства з симуляції в медицині (SESAM), яка зібрала сотні учасників з різних континентів (Європа, Австралія, Північна Америка).

Цьогорічна зустріч проходила під гаслом «Вийти за рамки та поєднати різні підходи». І це тримало інтригу та додавало пікантності всьому заходу. Адже несподіванки очікували на кожному кроці: від приголомшливих ірландських барабанщиків на відкритті, до неймовірних доповідачів з неочікуваними виступами.

Загальний тон усьому заходу задав Президент SESAM пан Ральф Крейг, підкресливши, що симуляція як підхід – це постійні зміни, безперервний пошук нових рішень. І майбутнє симуляції – у поєднанні людей та різних видів симуляції (манекени, стандартизовані пацієнти, віртуальна реальність, вузькоспеціалізована освіта). Саме такі ідеї буде пропагувати новий журнал SESAM, який представив Р. Крейг, – «Advances in Simulation» (advancesinsimulation.com). До речі, це була останні промова пана Крейга на посаді Президента SESAM, адже наступного дня відбулися вибори нового очільника Товариства.

Серед доповідачів, які найбільш яскраво втілили гасло SESAM-2015 у виступах, варто виокремити Марка Галлахера з Формули-1, Пам Като з Інституту серйозних ігор, Яна Ретанса з Маастріхтського університету.

Марк Галлахер докладно розповів, як Формула-1 впроваджувала систему безпеки та невідкладної допомоги, завдяки якій з 1994 року жодна людина не загинула під час змагань. Принципово важливими для досягнення такого результату стали кілька моментів:

1) Зміна світогляду від «я – зірка» до «робота у команді заради спільної мети».

2) Чесне визнання наявного ризику та проблем.

3) Впровадження дуже високих та жорстких стандартів і процедур; у разі недотримання їх, змагання просто скасовують.

4) Постійне тренування та підтримка персоналу. Наприклад, команди технічної підтримки, які забезпечують «піт-стоп», тренуються щодня (!!!), а їхній робочий день розпочинається зі спільного сніданку о 6:00.

5) Розробка та впровадження нових технологій, як-от фіксатори для шиї та капсула для тіла.

6) Максимальний рівень готовності до будь-яких ситуацій. Наприклад, медичну допомогу забезпечують: дві машини супроводу на кожного гонщика, гелікоптери, повноцінно оснащенні госпіталі у кількох точках траси, окремий диспетчер.

Доволі багато паралелей можна провести як з медициною, так і з симуляцією, хіба ні? Звісно, можна говорити, що Формула-1 має величезний бюджет. Але керівництво свідомо вирішило витрачати значну частину прибутку на те, аби уникнути людських жертв під час змагань. Саме тому на одну з керівних посад запросили професора неврології, а системою управління якістю обрали «6 SIGMA».

Пам Като в своїй доповіді зруйнувала міф про шкідливість відеоігор. Створені з чіткою метою та за певними правилами, відеоігри вдало симулюють реальність і стають помічниками медпрацівників у лікуванні важких пацієнтів. Зокрема, у 2008 році відомий журнал «Pediatrics» опублікував результати дослідження про зниження рівня болю та краще дотримання лікувального режиму серед підлітків і дорослих, хворих на рак, які грали в спеціально розроблені відеоігри. Подібні результати від використання відеоігор спостерігалися і серед хворих на цукровий діабет. Окрім того, відеоігри можна широко використовувати в освіті медиків – для розвитку навичок роботи в команді та контролю емоцій у стресових ситуаціях. Задіявши емоції до навчального процесу, ігри здатні полегшувати опанування технологій безпеки пацієнтів і підвищувати професіоналізм медпрацівників. Серед таких ігор – Airmedic Sky (більше про відеоігри у медицині та освіті – на веб-сайті Serious Games Institute).

Ян Ретанс з навчального центру Маастріхтського університету представляв свій погляд на те, як поєднати навчання на манекенах і стандартизованих пацієнтах. Тоді як манекени часто використовують для відпрацювання практичних навичок і роботи в команді, а стандартизованих пацієнтів – для опанування комунікаційних навичок, поєднання цих двох підходів дозволяє виходити на зовсім інший рівень навчання. «Єдине обмеження щодо симуляції знаходиться у вашій свідомості» – чудовий підсумок від пана Ретанса.

Окрім нестандартних доповідей, варто виокремити і кілька більш академічних, але не менш цікавих виступів. Наприклад, Майкл Гуд зі США навів дані кількох серйозних досліджень (систематичні огляди та метааналізи), а також вибірку випадків, які доводять, що симуляційне навчання знижує ризик медичних помилок, тим самим рятуючи життя пацієнтів. Високу ефективність симуляційного навчання забезпечують кілька факторів: кількаразове повторення, реалістичність умов і дозований рівень стресу під час навчання.

Інший доповідач зі США, пан Росс Скалезе, детально проаналізував інструменти оцінки професійності медпрацівників і підкреслив можливості симуляції в цій сфері. Адже оцінка визначає напрямок для навчання. І якщо звернутися до піраміди оцінки Міллера (див. нижче), то симуляція дозволяє відобразити саме рівень «показувати, як». Одним з найбільш показових підходів, у яких застосовують і симуляцію, є OSCE (Objective Standard Clinical Exam). Звісно, навіть OSCE має свої слабкі місця та особливості. Однак впровадження цього підходу в системі української медичної освіти, вочевидь, спонукало би до якісних змін у галузі.

 SESAM був насичений і багатьма іншими цікавими доповідями, зокрема: про техніки дебрифінгу як чи не найважливіший елемент симуляції; про особливості підготовки тренерської команди; про лідерські проекти середнього медперсоналу тощо. Тож українська делегація, представлена щонайменше 5 містами, винесла багато корисних ідей з цьогорічного заходу. Тому чекатимемо на подальший розвиток стимуляційної освіти в Україні!