ВЕДЕННЯ РОЗРИВІВ ПРОМЕЖИНИ ІІІ ТА ІV СТУПЕНЯ (ЧАСТИНА 2)

Шановні колеги! Вашій увазі надаються рекомендації Королівського коледжу акушерів та гінекологів з діагностики, ведення та лікування розривів промежини третього і четвертого ступеня (акушерські травми анального сфінктера, далі АТАС). Належним чином підготовлені акушери-гінекологи, більш ймовірно, можуть забезпечити оптимальне лікування травм анального сфінктера на високому рівні та сприяти скороченню масштабів захворюваності

6. Вибір шовних матеріалів

6.1 Які шовні матеріали повинні бути використані для хірургічного лікування розривів зовнішнього анального сфінктера

Для ушивання аноректальної слизової оболонки повинен використовуватись шовний матеріал 3-0 на основі поліглактину, тому що він призводить до меншого подразнення і дискомфорту, ніж матеріал на основі полідиоксанону (ПДС). (D) При ушиванні м'язів ЗАС і/або ВАС, з еквівалентними результатами використовуються або монофіламентний шовний матеріал, такий як ПДС 3-0, або сучасні плетені матеріали, такі як поліглактин 2-0. (B)

ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ В АКУШЕРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ (ЧАСТИНА 2)

Шановні колеги! Вашій увазі надаються клінічні рекомендації Королівського коледжу акушерів та гінекологів щодо належного використання продуктів крові в акушерській практиці та обговорюються стратегії підвищення рівня гемоглобіну під час пологів, а також зведення до мінімуму втрат крові

6. Ведення акушерських кровотеч з використанням компонентів крові

6.1 Компоненти крові, які можуть бути використані при акушерській кровотечі.

6.1.1 Використання еритроцитарної маси.

ПРОЛАПС СКЛЕПІННЯ ПІХВИ ПІСЛЯ ГІСТЕРЕКТОМІЇ (ЧАСТИНА 1)

Шановні колеги! Вашій увазі надається друге видання керівництва з ведення пролапсу склепіння піхви після гістеректомії. Попереднє керівництво було опубліковане у 2007 році, у  вигляді спільного з Британським товариством урогінекології керівництва з ведення пацієнток з пролапсом склепіння піхви після гістеректомії (ПСППГ). Менеджмент стану нетримання сечі не розглядається у цьому керівництві; однак, згадується роль супутніх процедур під час операції з лікування пролапсу склепіння піхви для забезпечення континенції сечі

1. Вступ і довідкова епідеміологія

Точного визначення ПСППГ не існує; однак, Міжнародна асоціація урогінекологів (IUGA)/Міжнародне товариство з проблем нетримання сечі (ICS) у спільній доповіді про дисфункції органів тазового дна жінки визначає його як «спуск... вершини піхви» (склепіння піхви або склепіння рубця після гістеректомії) [1].

ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З АНТИЕРИТРОЦИТАРНИМИ АНТИТІЛАМИ (ЧАСТИНА 2)

Шановні колеги! Вашій увазі надаються наукові практичні рекомендації Королівського коледжу акушерів та гінекологів щодо ведення вагітних жінок з антиеритроцитарними антитілами, існуючими під час вагітності, або у яких вироблення антитіл розвинулось під час вагітності. Керівництво також включає в себе поради з ведення плода при його анемії, викликаній антиеритроцитарними антитілами, а також ведення новонароджених з ризиком анемії та/або гіпербілірубінемії на ранніх термінах життя

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ

Шановні колеги! Вашій увазі надається керівництво Королівського коледжу акушерів та гінекологів, у якому детально описані фізичні навантаження під час вагітності, які не призводять до негативних результатів її перебігу та покращують самопочуття жінки

 1. Довідкова інформація і вступ

Після розгляду наявних доказів це положення було розроблене з метою надання допомоги жінкам і медичним працівникам під час обговорення ними відносних переваг аеробних, силових і загальнофізичних вправ під час вагітності та у післяпологовому періоді. Ефект від виконання вправ вагітними жінками був предметом комплексного дослідження. Дослідження показують, що у більшості випадків такі вправи безпечні для матері та плода, і вони підтримують рекомендації розпочати або продовжити вправи під час більшості вагітностей, щоб отримати користь для здоров'я [1]. Багато жінок дітородного віку (за деякими оцінками, 42%) [2] повідомили про виконання фізичних вправ під час вагітності, і велика кількість з них виявила сильне бажання продовжувати ці вправи після пологів.

ПОЛЕГШЕННЯ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ: методи терапії, спрямовані на взаємодію з нервовою системою (частина 1)

 Шановні колеги! Вашій увазі надається практичне керівництво Королівського коледжу акушерів та гінекологів з терапії, направленої на полегшення хронічного тазового болю у жінок шляхом використання препаратів, які впливають, перш за все, на центральну нервову систему

 1. Коротка довідка

Хронічний тазовий біль (ХТБ) визначається Королівським коледжем акушерів і гінекологів як переривчастий або постійний біль у нижній частині живота або тазу жінки, тривалістю принаймні 6 місяців, який не пов’язаний з менструацією, статевим актом, або вагітністю [1]. Жінки з ХТБ можуть відчувати постійний або циклічний біль, який не був спровокований або пов'язаний зі специфічною активністю, яка включає сечовипускання (дизурія), дефекацію або статевий акт (диспареунія).

Більше одного мільйона жінок у Великобританії страждають на ХТБ [2]. Цей стан часто тяжко піддається терапії і для багатьох пацієнток адекватного знеболення неможливо досягти навіть після багатьох років лікування [3].

ХТБ, як відомо, виникає у зв'язку з низкою гінекологічних патологій, у тому числі ендометріозом, аденоміозом, хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу і пролапсом тазових органів, однак у багатьох випадках причини патології не можуть бути ідентифіковані (синдром хронічного тазового болю [СХТБ]) [4]. Крім того, навіть коли причину встановлено, симптоми, які спостерігаються, можуть зберігатися після оптимального лікування [5].

Виникнення відчуття болю вимагає залучення центральної нервової системи (ЦНС). З'являється все більше доказів того, що біль, незалежно від сприйняття локалізації його походження, може генеруватись і фіксуватись самою ЦНС [6]. Крім того, хронічний біль асоціюється з довготривалими змінами структури та функцій ЦНС, які є порівняно незалежними від основної причини болю [6].

На сьогодні немає переконливих доказів того, що такі зміни в ЦНС відбуваються при найрізноманітніших гінекологічних захворюваннях, пов'язаних з ХТБ, в тому числі ендометріозом, інтерстиціальним циститом/больовим синдромом сечового міхура (ІЦ/БССМ) та дисменореєю [7]. Крім того, дисфункція ЦНС також може бути відповідальною за більшість симптомів, пов'язаних з ХТБ, в тому числі зміни функції органів, що ведуть до збільшення частоти/затримки сечовипускання і розвитку діареї/закрепів, та ендокринної дисфункції, зокрема змін в діяльності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що потенційно може призвести до збільшення поширення інфекцій і розвитку аутоімунних станів.

Жінки з ХТБ часто бувають на прийомі у гінекологів, більшість з яких зосереджені на встановленні діагнозу і лікуванні тазових органів. Тому у цьому документі будуть розглядатись наявні методи лікування ХТБ, орієнтовані на нервову систему, а не на тазові органи. Хоча більшість з цих методів лікування вже стали або стають звичайним явищем в клініках терапії хронічного болю, більшості гінекологів вони незнайомі. Не буде спеціально розглядатись лікування ХТБ, асоційованого з раком або ізольованою дисменореєю чи диспареунією, оскільки вони не підпадають під визначення ХТБ RCOG [1].

Тим не менше, велика частина обговорень з іншими організаціями, такими як Міжнародна асоціація з вивчення болю (МАВБ) та Європейська асоціація урологів (ЄАУ) залишається актуальною для цих станів. Останні дві у своїх визначеннях [4, 8] дисменореї, зокрема, вважають її пов'язаною зі значними центральними змінами [7].