Резюме:
У статті представлено клінічний випадок сонографічної діагностики синдрому амніотичних тяжів в третьому триместрі вагітності з використанням об’ємної ехографії. Автором наведені виявлені ультразвукові ознаки та клінічні прояви у новонародженого, описані сучасні уявлення щодо патогенетичних механізмів формування патологічних змін у плода та запропоновані шляхи оптимізації ультразвукової діагностики синдрому амніотичних перетяжок.
Ключові слова:
Синдром амніотичних тяжів, вади розвитку, констрикторні перетяжки, вроджені дефекти кінцівок, вроджена патологія пальців, об’ємна ехографія, фетоскопія.
DOI:
https://doi.org/10.37529/obgyn.2020.1-20.01-22
Частота – 1/1200- 1/15000 тисяч новонароджених; вважається, що АТ є причиною 178:10000 викиднів [1].
Синдром амніотичних перетяжок ⎼ це комплекс різних патологоанатомічних змін у плода, викликаних аномальним розвитком амніона, при якому в амніотичній порожнині виявляються тонкі тканинні структури у вигляді тяжів. Амніотичні тяжі (АТ) (амніотичні перетяжки) можуть сполучати окремі ділянки плаценти, пуповини, тіла плода. Залучення частин тіла плода призводить до формування у нього різноманітних аномалій розвитку: від кільцеподібних перетяжок до деформацій і ампутацій кінцівок, розщеплення м'яких тканин обличчя, дефектів передньої черевної стінки.
Феномен АТ вперше описаний в 1832 році англійським акушером Montgomery. Hermann і Opitz в 1974 році запропонували акронім АDАМ – комплекс (амніотичні деформації, адгезії і мутиляції), що є одним з численних синонімів синдрому АТ. Докази амніогенної теорії були представлені бельгійським гінекологом P. J. C. Simonart в 1846 р. [2].
У 1965 р. англійський дослідник Torpin вперше продемонстрував плаценту й плодові оболонки, що мали АТ ⎼ множинні фіброзні нитки, які розташовувалися на стінках амніона або вільно плавали в амніотичній порожнині. Автор показав, що тяжі, прикріпляючись одним або двома кінцями до внутрішньої поверхні амніона, можуть обмежувати рухливість частин плода [3].
коментарів