Спираючись на сучасні медичні знання, динамічний розвиток інтердисциплінарної науки про лактацію і щоразу більший акцент на природне вигодовування, акушерки, які працюють в лікарнях, та які відвідують жінку в домашньому середовищі, здійснюють величезний вплив на підтримку і перебіг лактації.

У перинатальному періоді акушерка має з матір’ю та її новонародженим найтісніші стосунки та допомагає у прийнятті рішення годувати грудьми – без примушування, менторства або тиску. До рішення матері про догодовування адаптованою сумішшю або повний перехід на штучне вигодовування медичний персонал мусить ставитися як до чіткого вибору і не переобтяжувати матір її природним обов’язком.

Праця навчання, яку виконують акушерки у школах приготування до пологів, виховує у жінки цілеспрямованість, за якою слідує її самореалізація в ролі матері-годувальниці, а для акушерки – задоволення під час патронажного візиту. Мати, яка годує грудьми, очікує на допомогу, яку їй нададуть фахово та яка підтримає її на цьому короткому, але інтенсивному періоді життя. Такої допомоги особливо потребують молоді, недосвідчені матері, на яких тисне родина та засоби масової інформації, але які понад усе хочуть реалізувати завдання, до яких вони ще не доросли.

Суміш гормонів задоволення – ендорфінів, окситоцину, пролактину з адреналіном є додатковим навантаженням, що як заряд з годинниковим механізмом, чекає на вибух у формі післяпологової депресії (baby blues) у домашньому затишку [1].

Розпочинаючи аналіз адекватного навчання лактації, слід перш за все, зосередити увагу на основах анатомії молочної залози жінки, яка є елементарною залозою, що утворює характерну для потомства із роду ссавців їжу [2].

З анатомічної точки зору, молочна залоза розташована між третім і сьомим ребрами на грудній клітці жінки між пахвою і грудиною. Молочна залоза, як єдиний зовнішній орган жінки, може пристосовуватися до її способу життя [3].

Аналізуючи ембріональний розвиток молочної залози, звертаємо увагу на те, що вона з’являється вже на четвертому тижні життя у плодів обох статей. На п’ятому місяці внутрішньоутробного життя з’являються примітивні молочні протоки, які відкриваються на сьомому-восьмому місяцях та збираються у залозу [4]. Інколи під впливом материнських гормонів ця залоза збільшується (і в дівчат, і в хлопців) та виділяє рідину, подібну до молозива [2]. Після народження таке явище називаємо перехідним станом, який минає самостійно, без жодних втручань.

Після народження, на подальших етапах життя, розвиток молочної залози відбувається у період статевого дозрівання, вагітності (під час якої первинна залоза готується до процесу утворення молока), пролактаційної інволюції (після періоду годування) та післяменопаузальної інволюції.

Часові межі дозрівання молочної залози дуже широкі та індивідуальні. Цей процес починається на 7–8 році життя і закінчується близько 16 року (згідно Таннера, 1962) [4]. Таннер запропонував п'ятибальну шкалу оцінки дозрівання молочної залози, поділяючи його на стадії: І – перед дозріванням, ІІ – випинання соска над рівнем грудної клітки, ІІІ – посилення пігментації, ІV – дальший ріст залози і посилення пігментації, V – типова для дорослого віку будова молочної залози.

Годування грудьми – це природний для людського виду спосіб вигодовування потомства [1]. Жіноче молоко – це виняткова речовина, яка ідеально пристосована до харчових потреб немовлят і маленьких дітей. Це харчування функціональне, а не лише спосіб постачання харчових складників. Годування грудьми поліпшує емоційний, фізичний і пізнавальний розвиток дитини. Природне вигодовування зменшує ризик появи багатьох хвороб як під час годування грудьми, так і після його закінчення [17]. Захисні властивості жіночого молока – це феномен, який не вдається відтворити. Вплив грудного молока тим ліпший, чим більше його отримує дитина [18].

 Кишкова мікрофлора

Травний канал плода стерильний, але колонізація розпочинається вже на 36-му тижні вагітності через кровоносне русло, а також на 5–10 хвилинах після народження і далі в першу добу після пологів. Це, головним чином, флора піхви і травного каналу матері, з якою новонароджений контактує під час пологів. У перші доби життя у складі мікрофлори дитини переважають кишкові палички (Escherichia coli), ентерококи і клостридії. Лише через кілька днів їх витісняють штами лактобактерій і біфідобактерій. У дітей, яких годують грудьми, біфідобактерій у 10 разів більше, ніж у дітей, яких вигодовують штучно.

У мікрофлорі дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, переважають анаеробні бактерії, натомість у тих дітей, яких годують грудьми, переважають аероби. Мікрофлора дитини наближується до типової для дорослих у 6–12-місячному віці.

 Нуклеотиди

  • сприяють дозріванню Т-лейкоцитів;
  • підтримують ріст корисних бактерій (Lactobacillus bifidus);
  • впливають на імунну систему шляхом посилення активності NK-клітин (натуральних кіллерів – лімфоцитів Т і В) та утворення IL-2 (інтерлейкіну – фактора росту для Т-лімфоцитів).

 Ензими (ферменти)

У молоці матері їх понад 80, вони мають індивідуальну будову і стійкі до дії соляної кислоти і протеолітичних ферментів.

  • протеолітичні ензими (перетравлюють білки) низької активності;
  • велика кількість амілази;
  • ліполітичні ензими (перетравлюють жири) – ліпаза, залежна від жовчних солей, продукує вільні жирні кислоти, які знищують бактерії і найпростіші;
  • оксидази – окислювальні ферменти;
  • антиоксиданти захищають від впливу кисню – діють протизапально і бактерицидно;
  • ацетилгідролаза активатора тромбоцитів – сприяє деградації активатора тромбоцитів та захищає від некротичного ентероколіту;
  • лактопероксидаза – бактеріостатичний ензим, особливо активний проти стрептококів;
  • лізоцим – фактор неспецифічного гуморального імунітету, бере участь у захисті клітин, розчиняє оболонки бактерій, знищує грампозитивні і грамнегативні бактерії. Його вміст у жіночому молоці у 300 разів більший, ніж у коров’ячому, і збільшується протягом лактації;
  • каталаза – діє протизапально, спричинює розщеплення перекису водню, який з’являється під час розщеплення ліпідів, на нешкідливі продукти – воду і кисень.

Жири

У жіночому молоці вміст жирів змінюється протягом доби і під час одного годування.

  • молоко 1 фази має низький вміст жирів (до 2%);
  • молоко 2 фази має високий вміст жирів (до 6–7%);
  • у нічному молоці вміст жирів суттєво більший;
  • жири є джерелом енергії;
  • знищують бактерій і найпростіші;
  • завдяки ліпазі добре розщеплюються і всмоктуються в травному каналі дитини;
  • ліпіди (довго- і середньоланцюгові поліненасичені жирні кислоти – PUFA, MUFA) необхідні для побудови мозкової кори і сітківки ока, відіграють важливу роль у розвитку нервової системи;
  • середньоланцюгові жирні кислоти легко всмоктуються, сповільнюють моторику травного каналу, що видовжує час перебування їжі у просвіті кишки і поліпшує всмоктування.
  • вміст жирів і їх склад у жіночому молоці залежить від харчування матері.

 Холестерин

  • є складником клітинної стінки, жовчних кислот, деяких гормонів і вітаміну Д3;
  • необхідний для мієлінізації нервової тканини мозку немовляти. Його вміст у молоці жінки вищий, ніж  коров’ячому молоці, залежить від пори доби і не залежить від харчування матері.

 Гормони

  • пролактин посилює продукцію Т і В-лімфоцитів, сприяє диференціації тканин кишки;
  • кортизол, тироксин, інсулін сприяють дозріванню кишок, посилюють їх захисні механізми;
  • окситоцин (продукується також новонародженим) виділяється під час смоктання і допомагає травленню, вивільняє холецистокініни (пептидні гормони травного каналу), які зумовлюють відчуття ситості. Сприяє формуванню зв’язку з матір’ю та синхронізує їхні стосунки.

 Вуглеводи

  • Лактоза – дисахарид, який складається з глюкози і галактози. Сприяє росту сапрофітних бактерій і всмоктуванню кальцію.
  • олігосахариди, похідні фруктози (5–8 г/л) – це пребіотики, чи складники їжі, які не перетравлюються, а стимулюють ріст коменсальних бактері – біфідобактерій і лактобактерій;
  • пригнічують ріст патогенних бактерій;
  • регулюють метаболізм ліпідів, молочної кислоти та рН;
  • посилюють всмоктування води та електролітів;
  • модулюють імунну відповідь (Th1).

 Вітаміни (А, С, Е)

  • діють протизапально: «змітають» вільні радикали;
  • у жіночому молоці є відповідні кількості практично всіх вітамінів, необхідних для розвитку новонародженого і немовляти. Згідно з рекомендаціями експертів, усі новонароджені, які перебувають на грудному вигодовуванні, повинні отримувати після закінчення 1 тижня, тобто від 2 тижня до 3 місяців, вітамін К та вітамін Д3 (у дозі 400 одиниць на добу). УВАГА – діти, яких догодовують сумішами, повинні отримувати ті ж дози вітамінів у цей же термін.
  • кількість вітамінів групи В та вітаміну С у молоці залежить від дієти матері. Вміст жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K) також залежить від дієти матері та від резервів у її організмі, накопичених під час вагітності.

 Мінерали і мікроелементи

  • Жіноче молоко – це повноцінне джерело слідових мікроелементів. Не виявлено залежності вмісту мікроелементів у молоці та харчування матері, крім йоду, вміст якого залежить від надходження в материнський організм. У молоці матері вміст йоду може бути навіть вищий, ніж у її крові.
  • Грудне вигодовування забезпечує ідеальне надходження рідини, також і в гарячі і спекотні дні.
  • Протиінфекційні і захисні чинники:

  - секреторний імуноглобулін А чинить основний захист на рівні клітинної оболонки;

  - глікани з’єднуються з поверхневими гліканами кишкової стінки і перешкоджають адгезії хвороботворних бактерій до слизової оболонки.

 Цитокіни

Ці речовини моделюють функцію і дозрівання імунної системи.

  • посилюють запалення: інтерлейкіни 16, 6, 8, 12 та інтерферон гамма; туморонекротичний фактор (TNF) – головний прозапальний цитокін, який спричинює смерть змінених клітин.
  • протизапальну дію має інтерлейкін 10 TGF, який спричинює супресію макрофагів та клітин NT і T.

 Клітини крові

  • В-лімфоцити утворюють специфічні антитіла, макрофаги і нейтрофіли, діють як фагоцити;
  • Т-лімфоцити діють цитотоксично, сполучаються з бактеріальними клітинами і знищують їх.

Представлені складники були виявлені та досліджені у жіночому молоці. Ці дані заохочують до пропагування грудного вигодовування. Сучасна медицина продовжує вивчати дар, який ми отримали від природи для вигодовування нашого потомства – грудне вигодовування. Стовбурові клітини, які отримують з пуповинної крові, також знаходять у материнському молоці!

Згідно виконаних і опублікованих у Німеччині досліджень, вік жінки має величезний вплив на позитивний перебіг лактації [5]. Статистично старші за віком жінки вирішують годувати грудьми частіше, і годують довше, ніж молодші матері [6, 7].

Жінки віком понад 30 років вирішують годувати грудьми довше, ніж 20-річні. Рідше годують грудьми також жінки віком понад 40 років [8, 9, 10, 11, 12].

Величезний вплив на перебіг лактації має психологічний чинник. Усвідомлення матір’ю харчової цінності грудного молока, бажання годувати грудьми відіграють величезну роль у свідомому виборі методу вигодовування новонародженого та вірі в себе й свої можливості [13, 14].

У ХХ роках у Польщі виконали дослідження, які засвідчили, що 50% матерів припиняли годувати грудьми після 3-го тижня після пологів, 15% – на дванадцятий тиждень і 8% – на 24-й [15]. У 2012 році були опубліковані дані Світової організації здоров’я, де читаємо про глобальне зменшення годування грудьми – до 40% немовлят до 6-місячного віку [16].

У Польщі, як і в інших західних країнах, нормою стали лікарі, які пропагують систему спільного перебування, що дає можливість матерям бути разом з дітьми та годувати «на вимогу», а медичний персонал пологового відділу проводить навчання лактації та допомагає подолати початкові труднощі.

Акушерки лікарень та патронажні акушерки несуть величезну відповідальність, беручи на себе опіку над матір’ю і новонародженим. Досконале медичне забезпечення роділлі – це ще не кінець відповідальності за пологи, а тільки вступний етап у співпраці, в якій навчання переважає над медичною допомогою. З покоління в покоління передається думка, що автоматичне виконання материнських обов’язків та інстинкт неоднакові у різних жінок. Біль і страждання – фізичні і психічні – можна згладити ретельним і фаховим передаванням знань про перший контакт з дитиною, колонізацію дитини мікробами матері (контакт шкіра до шкіри), даючи водночас жінці час на прийняття рішення про годування грудьми.

 

Барбара Броерс, Іванна Кошилович.

Переклад Зореслави Городенчук