«Зернинка до зернинки – от і ціла мірка!»

Спільний проект з «Фондом Медицини Плода, Україна»*

Physicians Mum About Overdiagnosis Risks, Patients Say 

 Розміщено у жовтні 2013;
Medscape OB/GYN & WOMEN'S HEALTH,

http://goo.gl/up1pYJ

(за першоджерелом: JAMA InternMed. 2013; 173(22): 2086–2087).

Автор: Laurie Barclay, MD;

переклад Олексія Соловйова.

 

Згідно результатів дослідження, клініцисти можуть не розповідати більшості пацієнтів про ймовірність гіпердіагностики та непотрібного лікування  внаслідок просівних досліджень з метою пошуку раку.

«Просіювання (screening) для пошуку раку можуть бути корисними: знаходити на ранніх стадіях розвитку справжній рак, придатний для лікування. Проте, воно також може шкодити – шляхом гіпердіагностики й непотрібного лікування» – пишуть Odette Wegwarth, PhD, та Gerd Gigerenzer, PhD, з Max Planck Institute for Human Development у Берліні, Німеччина. «Гіпердіагностикою є знаходження псевдохвороб – аномалій, що відповідають визначеним для просівних досліджень патологічним ознакам раку, але ніколи не прогресують до симптомів раку. Наслідком стає непотрібне лікування – хірургія, хіміотерапія або радіотерапія, що не дає пацієнтам користі, а лише шкідливі побічні ефекти».

Науковці виконали загальнонаціональне online-опитування 317 чоловіків і жінок зі США, віком від 50 до 69 років, які не мали в анамнезі раку та які попередньо були запрошені своїми лікарями для проходження просівних досліджень з метою пошуку раку. У цьому дослідженні пацієнтів запитували, чи повідомляли їм лікарі про ризики гіпердіагностики та непотрібного лікування, та яка частка гіпердіагностики може бути прийнятною для них щодо рішення розпочати чи продовжити пошук можливого раку.

Дослідження показало, що 17,0% пацієнток не проходили рутинних обстежень для пошуку раку, 19,9% повідомили про здійснення 1 обстеження, 36% повідомили про 2, а 27,1% – про 3 чи більше рутинні обстеження з метою пошуку ознак раку. Найпоширенішим обстеженням у жінок була мамографія. Серед чоловіків найчастішими обстеженнями виявились колоноскопія/сігмоідоскопія та дослідження вмісту простат-специфічного антигену.

Лише 30 учасників (9,5%) опитування повідомили, що лікарі поінформували їх про ймовірність гіпердіагностики та непотрібного лікування, хоча 80% пацієнтів висловились, що вони б хотіли почути про можливі небезпеки ще перед обстеженнями для пошуку раку. Більше половини (51,2%) пацієнтів повідомили, що вони не бажали би починати обстеження з метою пошуку раку, які б мали в результаті більше 1 особи з непотрібним лікуванням на кожне 1 врятоване від смерті внаслідок раку життя. 

Проте, 58,9% пацієнтів повідомили, що вони б продовжили рутинні обстеження для пошуку раку, які вони вже розпочали здійснювати, навіть у тому разі, якби це обстеження призводило до 10 людей з непотрібним лікуванням на кожне 1 врятоване від смерті внаслідок раку життя.

«Більшість учасників нашої групи, які пройшли рутинні обстеження для пошуку раку, повідомили, що лікарі не повідомили їм про можливу гіпердіагностику та непотрібне лікування – пишуть автори дослідження. – З тих, хто одержав від лікарів інформацію про непотрібне лікування, лише меншість мала нереалістичні сподівання щодо ступеня того ризику. Велика кількість непоінформованих пацієнтів може бути пояснена великою кількістю лікарів, які самі мало знають про шкоди скринінгу (The large number of uninformed patients might be explained by a large number of physicians who them selves know little about screening harms)».

Науковці порадили медичним викладачам підвищити якість навчання щодо просівних досліджень (screening), а редакторам медичних часописів – примушувати авторів чітко повідомляти про непотрібні лікування, коли вони оприлюднюють результати досліджень щодо ефективності просівних досліджень з метою пошуку раку.

У своїх супутніх коментарях H. Gilbert Welch, MD, MPH, з Dartmouth Institute for Health Policy and Clinical Practice у Lebanon, New Hampshire, відзначив можливі обмеження цього дослідження. Вони включають узагальнення, хиби дизайну опитування, складнощі розуміння відповідачами одержаних чисел, можливе переобтяження пояснень шкоди від гіпердіагностики та непотрібного лікування.

«Мають бути залученими инші науковці, які б дослідили, як наші пацієнти можуть ліпше зрозуміти компроміси та як ми можемо вивчити їх бажання» – пише д-р Welch.

«Будь то простат-специфічний антиген, мамографія чи скринінг колоно-ректального раку, є багато невизначеності щодо їх переваг та шкоди» – продовжив він. «Отже, нам слід подумати з приводу надання пацієнтам правдоподібних меж – не поодиноких цифр – для пояснення переваг та недоліків скринінгу раку».

 

Це дослідження було підтримано Harding Center for Risk Literacy при Max Planck Institute for Human Development. Автори й коментатор заявляють про відсутність відповідної фінансової зацікавлености.

 

Додатково від тлумача та упорядника цього розділу Олексія Соловйова

Ці тези важливі не лише з погляду можливої гіпердіагностики та непотрібного лікування; ще більшого й моторошного значення набуває підняте питання, якщо ми замість «скринінг раку» напишемо «пренатальний скринінг», а замість «непотрібного лікування» візьмемо до уваги «переривання бажаної вагітности» зі здоровим плодом, про якого думають, що він хворий! Для тих, хто вважає це перебільшенням, наводжу непоодинокий приклад з власної практики. Лише за три дні до перекладу цих тез до нашої клініки за власним бажанням звернулася жінка з бажаною вагітністю у терміні 12 тиж., яку ВЖЕ СКЕРУВАЛИ НА ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТИ лише на підставі непомітної під час УЗД носової кістки, БЕЗ будь-якого дослідження хромосомного набору плода або хоча б торочкової оболонки, себто, БЕЗ ДІАГНОЗУ!!! Тому такою актуальною для просівних досліджень 1-го триместру (та й 2-го також!) – так званих «скринінгів» – має цитата з наведених тез: «Велика кількість непоінформованих пацієнтів може бути пояснена великою кількістю лікарів, які самі мало знають про шкоди скринінгу»!