Резюме:
Несумісність за еритроцитарними антигенами має значення не лише в трансфузійній медицині, але й в медицині плода. Якщо плід має успадкований від батька і не представлений у вагітної антиген фактора групи крові, передпологова або внутрішньоутробна кровотеча може стимулювати імунну систему вагітної. Утворення материнських антитіл, або аллоімунізація, може призводити до проходження цих антитіл трансплацентарно у кровообіг плода. Залежно від ступеня антигенності, кількості та типу антитіл, трансплацентарний транспорт може спричинити гемолітичну хворобу плода та новонародженого. Недіагностована та нелікована аллоімунізація може призвести до значної перинатальної захворюваності та смертності. Сучасні методи визначення антиеритроцитарних антитіл дозволяють розрізнити антитіла до різних антигенів, у тому числі до антигенів системи Резус, оцінити їх клінічне значення та вчасно попередити розвиток можливих ускладнень, що пов’язані з аллоімунізацією.
Ключові слова:
Cистеми групи крові, аллоімунізація, резус-фактор, антиеритроцитарні антитіла, гемолітична хвороба плода.
DOI
https://doi.org/10.37529/ztz.2020.3/3-20-9
Еритроцитарні антигени – це поліморфні, успадковані, вуглеводні або білкові структури, розташовані на поверхні мембрани еритроцитів людини. Відомо понад 300 еритроцитарних антигенів, більшість з яких включена у 36 систем групи крові (АВ0, MNS, P, Rh, Lutheran, Kell та інші). Поверхня еритроцита є безперервною мережею більш-менш щільних антигенів різних систем груп крові.
Якщо людина, на еритроцитах якої не представлений певний антиген, піддається впливу еритроцитів, які такий антиген мають, може розвинутись імунна відповідь і виробитись антитіла, що реагують з новим антигеном.