Окремою нагальною проблемою сучасної медицини є вроджені вади розвитку (ВВР), які потребують невідкладного загальнохірургічного втручання у неонатальному періоді.

 Фахівці різних напрямків залучені до цієї проблеми – спеціалісти з пренатальної діагностики та медицини плода, фахівці з клінічної та лабораторної генетики, акушери-гінекологи, лікарі інтенсивної терапії новонароджених, дитячі хірурги та інші. Серед найбільш розповсюджених вад, що відносять до даної групи, можна назвати вроджену діафрагмальну килу (ВДК), ВВР передньої черевної стінки (ПЧС) – гастрошизис (ГШ) та омфалоцеле; атрезії шлунково-кишечного тракту (ШКТ) – стравоходу, дванадцятипалої кишки, тонкого і товстого кишечнику, анусу; пухлини – тератоми, лімфангіоми, гемангіоми – об'ємні утворення різноманітної гістологічної структури та локалізації (Kamil D, 2008) (Лучак М. В., 2010). Незважаючи на широкий спектр патології, її об’єднує головне – несвоєчасне надання спеціалізованої допомоги у перші хвилини/години/дні після народження значно погіршує прогноз для новонародженого, збільшує частоту ускладнень, термін стаціонарного лікування, призводить до зростання смертності та інвалідності (Sawicka E., 2013). Впровадження лише відповідних організаційних заходів може суттєво вплинути на постнатальні наслідки.

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю