На фармацевтичному ринку з'являється все більше й більше гомеопатичних препаратів. У таких умовах кваліфікованому лікарю, який ледь знайомий з гомеопатією, важко зробити правильне призначення цих лікарських засобів. Щоб допомогти лікарям зорієнтуватись в основних питаннях гомеопатії, ми звернулись до Наталії Олександрівни Коломієць, яка є спеціалістом з гомеопатії та санології (медичної валеології). Вона навчалась у провідних фахівців України, Росії, Франції, Румунії, Греції.

Наталія Олександрівна була традиційним лікарем — дитячим хірургом. До гомеопатії вона звернулась з надією знайти порятунок для своєї доньки, якого не дала їй традиційна медицина. Завдяки гомеопатичним методам лікування її донька видужала.

У здоровому тілі — здоровий дух!

ВООЗ акцентує увагу на тому, що здоров’я — це не тільки відсутність недуг і проблем, це якісно інше поняття, це присутність благополуччя людини — як тілесного, так і духовного, на усіх рівнях буття, коли вона усвідомлює себе щасливою, знає своє життєве призначення, живе в гармонії з собою.

Традиційна медицина, на відміну від гомеопатії, займається більше фізичним здоров'ям, крім психіатрії, під прицілом якої — здоров'я психічне. Недолік традиційної медицини полягає в тому, що ніхто не розглядає людину цілісно — різні спеціалісти займаються різними органами. Гомеопатія ж, як холістична наука, сприймає людину цілісно на усіх рівнях її існування — духовному (ментальному), емоційному і фізичному.

Фізичний рівень — це рівень фізичного тіла людини.

Ментальний рівень залежить від наших думок, від того, наскільки ми позбавлені егоїзму, наскільки реально ми можемо сприймати дійсність та реагувати на неї, наскільки ми хочемо змінити світ на краще.

Емоційний рівень залежить від того, як ми сприймаємо і як реагуємо на світ.

Ознаками емоційного здоров'я є свобода від пристрастей, від сильних вподобань, в тому числі й насильницьких. Хвора людина — це людина, яка прив'язана до певних речей, людей або до подій, що і призводить потім до фізичних проблем. Ментально хворій людині властивий егоїзм і деструктивне мислення. У Гітлера, наприклад, було дуже багато енергії, він міг діяти на рівні світу, та, на жаль, ця енергія була не конструктивною, а деструктивною, зі знаком «мінус», і ментально ця людина була хворою. Зразок емоційно хворої людини — це, наприклад, типовий хлопчик західного світу. Він знає математику, з семи років має трьох репетиторів, проте у нього немає духовних вподобань, бо в його сім'ї почуттів не було. Його змолоду виховували так, щоб він міг контролювати і придушувати емоції, тримати себе під контролем, не плакати. Він розвинув тільки ментально-логічне мислення і в 20 років втратив смисл життя, у нього немає почуттів чи він не вміє їх проявляти, він не має прихильностей, а найменші розчарування, наприклад в особистому житті, ведуть до самогубства або божевілля чи постійного вживання наркотиків або важких антидепресантів.

 

Захід є Захід, Схід є Схід, і разом їм не зійтись

Жителі західного світу більше страждають на психічні захворювання, а жителі країн, які розвиваються, мають переважно захворювання на фізичному рівні. Чому люди в країнах, які розвиваються, більш здорові? За даними ВООЗ, серед них менш поширені хвороба Альцгеймера, божевілля та самогубства.

І тут ми підходимо не тільки до визначення поняття здоров'я, а й до найважливішого принципу медицини «Prima — no nocere!».

 

Головне — не нашкодь!

Це те, що називається парадигмою — підходом до здоров'я. Останні 100 років панував патоцентричний принцип, індуктивний: щоб перемогти хворобу, необхідно прийняти таблетки чи отримати уколи. Вчені всього світу помітили, що такий принцип призводить до того, що людина стає дедалі хворою, а отже, і людство стає хворим. Воно ризикує повторити долю динозаврів.

Уявіть собі найсучасніший космічний корабель, оснащений за останнім віянням техніки, в якого зруйнований центр управління. Його не врятують найсучасніші деталі, він розтрощиться на дрібні шматочки в космосі.

Людство зараз може повторити такий сценарій, якщо атака буде йти на здоров'я з позиції патоцентричної парадигми.

Із кінця XX століття почала змінюватись парадигма на саноцентричну, а пошук причини — через дедукцію, від загального до часткового. Лікарі стали більше розмірковувати, як людину зробити здоровою, що зашкоджує її здоров’ю, що його зміцнює, які механізми можна використовувати і де та точка прикладання, на яку необхідно вплинути, щоб поліпшити здоров’я. І зараз все більше вчених погоджуються з тим, що точкою прикладання є квантова взаємодія — найтонший рівень людини. Це не фізичне тіло, це те, що йде від спадковості, від способу мислення, можливо, цілого покоління.

 

Яблуко від яблуні недалеко відкотиться

Всі гінекологи знають, що є родини з анамнезом раку геніталій, і розірвати цей ланцюжок захворювань не вдається. Чомусь відбувається саме так — цілі народи мають якісь генетично детерміновані хвороби.

Найближче підходять до розшифровки цього феномена останні наукові розробки Петра Гаряєва «Хвильовий геном» (1994). Згідно з його працею, генетична інформація — це не просто хромосома, це хвильові взаємодії, які зберігають пам'ять цілих поколінь.

У гомеопатії це перегукується з поняттям міазмів. Міазм — це набута або спадкова особливість організму, яка вражає ті чи інші органи, визначає сценарій хвороби, її локалізацію і процеси, які будуть відбуватись. Таких міазмів є три. Для гінекологів найбільш важливим є сикотичний міазм.

Кожна клітина, кожен геном несе в собі інформацію про конкретну людину, тому на процес розвитку захворювань необхідно діяти саме на цьому рівні

500 років тому людство було вражено інфекційними захворюваннями, висипаннями на шкірі, гнійниками, чумою тощо, але при цьому люди були настільки здоровими і мали стільки сил, що вони могли переносити найстрашніші пандемії без якісної втрати свого генофонду.

З часом через моральний занепад, вживання надмірної кількості гормонів, антибіотиків та інших лікарських засобів, через проведення щеплень (на початку їх виникнення ще не було поняття асептики, та й зараз актуальна їх мікробна контамінація та вплив чужорідних протеїнів), через міграцію населення переносяться та поглиблюються гінекологічні і венерологічні захворювання.

Сьогодні все більше людей страждають тим, що в гомеопатії має назву сикоз.

Сикоз — це, як правило, спадкова гонорея або урогенітальні захворювання, які передаються статевим шляхом. Він може переноситись статевим шляхом як горизонтально — від одного партнера іншому, так і вертикально — через покоління, тобто дитина може успадкувати захворювання через декілька поколінь.

Практично у всіх випадках такі пацієнтки звертаються до гінеколога з циститами, аднекситами. Інколи до інших лікарів — з ураженнями очей, виділеннями білей у новонароджених маленьких дівчаток без якогось видимого інфікування, нескінченим нежитем, який супроводжується підвищеннями температури без жодних причин.

Організм не настільки примітивний, щоб сподіватись на те, що процес розвитку низки захворювань можна подолати курсами антибіотиків, припіканням ерозії шийки матки тощо.

Кожна клітина, кожен геном несе в собі інформацію про конкретну людину, тому на процес розвитку захворювань необхідно діяти саме на цьому рівні, а не за допомогою алопатичних засобів — примочок, спринцювань, таблеток. Якщо болі лікувати антибіотиками, то це призведе до пригнічення поверхневого захисту слизових оболонок і перебудови організму.

Це не означає, що людина звільнилася від даної проблеми, адже починає страждати не тільки фізична частина тіла — людина стає замкненою, наляканою, починає економити гроші, стає скупою, може активно не проявляти свою агресію, але тим не менше, її поведінка стає деструктивною, егоїстичною.

На фізичному рівні можна побачити, що запалення, які лікували, зникли, проте виникли кісти внутрішніх органів, розростання на шкірі — бородавки, папіломи або розростання ендометрію з сильними кровотечами, пухлини, в основному репродуктивних органів, і навіть безпліддя.

Небажано зупиняти процес захворювання агресивним лікуванням — видаляти родимі плями, якщо їх багато, папіломи. Для організму ці розростання — це намагання вивести захворювання найдоцільнішим шляхом на периферію. Якщо у нього ще не зламаний захист на слизових оболонках — це буде запалення слизових оболонок. Якщо не дають відбутись запаленню, то організм буде компенсувати це пухлинним ростом. Якщо хірургічним шляхом або методом коагуляції видаляти пухлини, особливо зовнішні, то організм не зможе стримувати себе, бо сикоз — це схильність до росту. Це може закінчитись сикотичним раком.

Сикотичний рак дуже швидкий у дітей, які народжуються від матерів з анамнезом генітальних інфекцій. Дитина народжується зі схильністю до цих захворювань, згодом її починають прищеплювати (сикотичні пацієнти надто чутливі до чужорідних протеїнів), призначати гормони, антибіотики, її імунна система не витримує, і вона захворює, наприклад, на рак крові. Це типовий сценарій для сикотичного пацієнта.

 

Добро і зло — дві сторони медалі, чия важливіше, залежить від моралі

Зараз триває вік сикозу. Звідки з’явилось стільки ракових захворювань? Одна з причин — статева розбещеність. Набагато важливіше дітям говорити про мораль, аніж їх щепити від раку шийки матки (вакцина має викликати продукцію антитіл до декількох типів папіломавірусу, а не проти раку — жахливий приклад брехні та підміни понять!).

Дівчинка, в якої бабуся, мати й інші родичі страждали на рак геніталій, має схильність до цього захворювання. Якщо щеплення з генетично модифікованим матеріалом потрапляє до її організму — то два фактори розвитку захворювання зустрічаються, і може реалізуватись те, що могло б і не проявитись — виникає рак (можливо, має місце перехресна імунологічна реакція).

Гінекологи повинні пам'ятати — необхідно використовувати лише ті засоби, в яких вони впевнені, і які будуть сприяти одужанню пацієнтів.

Взагалі, здорова людина — це ідеологічно чиста людина, яка робить усе для того, щоб досягти найвищих призначень свого існування, відкрити себе як творчу особистість, допомогти іншим себе реалізувати і стати кращим.

Чому виникають гінекологічні проблеми? Тому що є категорія людей, які не мислять себе без статевих задоволень, відчуттів. Необхідно змінити цей спосіб мислення, цю ідеологію. Таких людей потрібно лікувати, тому що вони можуть передати цю схильність наступному поколінню, будуть заражати своїх партнерів, навіть якщо захворювання не проявляється. Саме це і є сикоз, але прихований. Ніякі бар’єрні методи, наприклад презервативи, не рятують від такого поняття, як сикоз, тому що сикоз — це хвильовий вплив.

Ефективність гомеопатії залежить не від віку пацієнта і не від його хвороб, а від його рівня здоров’я, адже гомеопатія має спрямованість на людину, на індивідуальність.

 

Не містика, а наука

Вперше Гіппократ виділив два принципи — similia similibus curantur (подібне лікується подібним) і cotaria contaris curentur (протилежне лікується протилежним), причому першому він надавав більшого значення. Усім відомий вислів Парацельса, праці якого передували виникненню гомеопатії: «Все — отрута, усе — ліки; те й інше визначає доза». А як саме зробити кору хінного дерева ліками, пояснив тільки Ганеман. Він зменшив матеріальну дозу і зробив з матерії хвилю з інформацією таким чином, щоб токсичного навантаження на організм не було, а вплив здійснювався на рівні хвилі.

Згідно з законом Авогадро, матерія зникає в 10-23 ступені, але такого ж бути не повинно. Речовина нікуди не зникає, а отже, матерія переходить в інші форми існування, це хвиля, можливо електронно-магнітна хвиля, можливо, це перехід на субрівні чи квантові рівні.

Ейнштейн дає нам наступний принцип: матерія й енергія, по суті, взаємозамінні, а процес їх перетворення вічний і безперервний. Якщо взяти його формулу E=mc2, то в ній с — швидкість світла, m — фізичне тіло, а E — енергія. Енергії тим більше, чим більше у людини сил, чим більше у неї психічної енергії, чим конструктивніше вона думає, чим більше задач вона може виконувати. Цей взаємозв’язок потрійний і відображений у цій формулі.

У традиційній медицині немає ніяких доказів того, чи допомогло лікування хворій людині. Видужування — це не відсутність висипань або запалень, рух організму у бік здоров’я повинен бути підтверджений на рівні організму ефективними і непорушними законами.

У гомеопатії — це закон Герінга. Видужання проходить від найменш важливих до найбільш важливих органів, від периферії до центру, згори донизу, зсередини — назовні, і в порядку зворотному виникненню симптомів, тобто організм, ніби згадуючи, прокручує плівку назад. Як правило, одужання супроводжується відчуттям припливу енергії та покращенням психоемоційного стану.

Симптоми зникають, коли правильно вирішена проблема (причина) на психоемоційному рівні.

Наприклад, жінка зазнала найсильнішого горя — втратила дитину після аборту, і в неї припинились місячні. Якщо їх стимулювати гормонами, це не дасть результатів і лише зруйнує її здоров’я.

Необхідно призначити Ignatia, яка діє на це горе в своєму випроміненні, й організм згадає це горе. Його потрібно згадати чи на прийомі у психолога, чи іншими методами, над цим потрібно працювати — це колосальна праця.

 

Головне не форма, а зміст

Як Біблія для віруючого, як Коран для мусульманина, як атлас анатомії і фізіології для медика, такою ж важливою є книга «Органон» Самуеля Ганемана для лікаря-гомеопата. У параграфі 273 шостого видання «Органона» читаємо: «У ході будь-якого лікування, спрямованого на зцілення, ніколи не буває необхідності і, отже, не рекомендується призначати одному хворому більше однієї простої медичної субстанції одночасно». Більше того, субстанції не можна змішувати. Вживання декількох ліків є відхиленням від принципів уніцизму, вони шкодять пацієнтам та дискредитують метод.

Єдиний відступ, коли можна використовувати комплекс або декілька препаратів — це при лікуванні пацієнта в реанімації, коли людина седована лікарськими засобами, наприклад, немає дихання, немає симптомів і неможливо зібрати повну інформацію. Обривки інформації дають можливість вийти на якусь групу ліків, тоді їх можна використовувати по 2–3, в надії, що людина відчує їх в такому стані.

Коли лікар визначив, яка речовина необхідна, проте не знайшов її ніде, окрім як в комплексі, тоді можна застосувати комплекс, і то лише як виняток.

Щодо лікарської форми, то вона майже ніяк не впливає на ефект. Найголовніше — це правильність. Якщо є випромінювання людини, її генома в певному спектрі, то необхідно підібрати речовину за симптомами пацієнта, яка випромінює в цьому ж спектрі. Якщо хвилі накладаються, виникає механізм конструктивної інтерференції, і як результат — біологічний резонанс. Через те що два подібних стани не можуть діяти на одну й ту саму систему, хвороба перестає діяти на життєву силу пацієнта і звільняє його від хвороби.

У гомеопатії лікувати може навіть запах, інколи, щоб пацієнт не здогадався, йому дають понюхати якісь ліки, і вони так само діють, якби вони діяли у формі розчину чи крупинок. Крупинки — це носій. Для чутливих пацієнтів ліки краще розчиняти у воді.

Можливо, краще зберігаються спиртові розчини, тому що спирт — консервант, проте, якщо правильно зберігати гранули, то вони десятиліттями можуть зберігати свої властивості. Збереглись ліки, якими лікував Ганеман більше 200 років назад, вони досі не втратили своїх властивостей. Втрачати свої властивості гомеопатичні засоби можуть при зберіганні з пахучими речовинами, при зберіганні поблизу телефону, комп'ютера.

 

Чужому досвіду — вірять, на своєму — переконуються

Для усіх лікарів по гомеопатії можу порекомендувати книги професора Джорджа Вітулкаса, який отримав альтернативну Нобелівську премію в 1996 році за нову модель здоров'я та хвороби. Книга так і називається «Нова модель здоров'я та хвороби». У його книзі «Наука гомеопатія» дуже коротко й детально описано чому, наприклад, одній людині достатньо призначити один гомеопатичний засіб, а іншій — послідовну серію гомеопатичних засобів. Слід відзначити його книгу, яка іще не переведена українською «Levels of Health» («Рівні здоров'я»). Це книга, яку повинен прочитати не тільки кожен клініцист, але й кожна людина, яка цікавиться здоров'ям, тоді вона зрозуміє, від чого здоров’я руйнується, а що його зберігає. Можна народитись зі схильністю до раку чи хвороби Альцгеймера, але можна зберегти здоров'я так, щоб ця спадковість не реалізувалась.

В Індії гомеопатія дуже добре вбудована в систему охорони здоров’я. Там, незважаючи на бідність, злидні і проблеми, третина населення лікується гомеопатією від народження до кінця життя, третина прихильна до аюрведи, а третина поєднує традиційну медицину з цими двома методами. Можливо, саме в цьому полягає секрет їх здоров'я і довголіття, і найголовніше — це найщасливіша нація на землі.

 

Тонкощі науки

Лікар-гомеопат запитує про симптоми, страхи, сни, положення під час сну, від чого краще чи гірше, що пацієнт любить їсти, про його спітнілість, сексуальне здоров’я, у жінок про місячні, коли вони почались, як протікали, про вагітність, — все це дає можливість побачити картину препарату і симптоми. Через те що випромінювання неможливо побачити — це субатомарний рівень, тільки за симптомами і проявами хвороби можна дізнатись, що даній людині підходить, в якому стані вона перебуває. Поки людина здорова, у неї ясні й чіткі симптоми якогось препарату чи декількох препаратів почергово. Чим більше у неї хворобливих станів (у вигляді квантових нашарувань), тим важче визначити ліки, тим важче її вилікувати, тим більша ймовірність призначення алопатичних засобів і суміщення їх з гомеопатією.

Зміну препарату проводять також за симптомами пацієнта. Коли є ключові симптоми певного стану (тобто препарату) і попередні скарги знов повертаються, потрібно повторити ті ж самі ліки. Не можна знов давати препарат, якщо хворий не пред’являє скарг або вони незначні.

Якщо ж людина пред'являє будь-які інші скарги, з другими модальностями — у неї, скажімо, змінились харчові пристрасті, або вона з теплолюбної стала мерзлякуватою чи навпаки, в неї з'явились якісь страхи, препарат потрібно змінювати, бо її стан (на хвильовому рівні) змінився. Це дуже і дуже важко, це займає багато часу і за 15 хвилин навіть досвідчений гомеопат не завжди призначить правильний препарат. Гомеопатія — це наука для тих, хто усвідомлює свою індивідуальність та індивідуальність хворого, потребу в збереженні здоров’я.

Звичайно, є законні протипоказання до лікування гомеопатією — не можна нетрадиційними методами лікувати ракові захворювання, туберкульоз, СНІД і венеричні захворювання. Проте, якби традиційна терапія була настільки успішною, щоб долати ці захворювання, то ніхто б не приходив на прийом до гомеопатів.

Гомеопатія вимагає довгих років навчання, високої освіченості і глибокої філософії гомеопатичного мислення

Насправді виходить навпаки. Наприклад, у моїй практиці — у жінки лікували післяпологовий мастит, а у неї натомість розпочався делірій, виникало бажання закінчити життя самогубством, вона не усвідомлювала, де вона, не орієнтувалась в тому, що з нею відбувається. Хоча запалення було ліквідоване антибіотиками, хвороба з фізичного рівня перейшла на психічний, тобто потяжчала. Якби їй призначили правильний гомеопатичний засіб, мастит би вилікувався, як і весь організм.

Тому, як правило, до лікаря-гомеопата звертаються пацієнти у складних випадках.

Інших протипоказань, окрім зазначених вище, немає.

Навіть в термінальних станах людина не повинна бути напічкана наркотиками — це вінець всього її життєвого шляху, вона повинна попрощатись із родичами, можливо, визнати якісь свої проблеми, сповідатись, якщо вона віруюча. Гомеопатія, наприклад, дає їй можливість прояснити свідомість, зняти болі, щоб дати можливість достойно піти з життя.

В ідеалі не потрібно поєднувати лікування гомеопатією ні з яким лікуванням, тому що всі інші методи, за винятком рефлексотерапії чи якихось видів голодування, більш грубі, аніж вплив гомеопатичних ліків.

Методи лікування поєднують, якщо є така необхідність у зв'язку з тяжким станом пацієнта і, найголовніше, вірогідність, що невдовзі можна обійтись без гормонів, протизапальних засобів тощо. Якщо є така потреба, то якийсь час можна поєднувати алопатію з гомеопатією. Інколи, коли гострий стан не вдається лікувати антибіотиками, підключають гомеопатію, і дозу антибіотиків згодом зменшують, і людина поступово одужує (бо отримує необхідний імпульс). В Україні, на жаль, цей метод не поширений.

Жінки, наприклад, у яких видалені органи, у яких некурабельні форми раку чи важкі соматичні гінекологічні захворювання з психоемоційними розладами, потребують гомеопатичного лікування, для того щоб покращити якість життя.

ВООЗ визнала — є класична гомеопатія, а є комплексна гомеотерапія. У гомеопатії використовуються принципи уніцизму, в гомеотерапії — ні. Комплексна гомеотерапія або нераціональна гомеопатія може призвести до пригнічення захисних сил організму.

Алопатичні засоби можуть зруйнувати здоров'я, пригнітити симптом і викликати хронічну втому, можуть викликати невиліковний стан депресії, комплексна гомеотерапія ж не так грубо діє на організм, проте, якщо часто приймати афлубін і гінекохель — це обов’язково позначиться на організмі.

Якщо ви хочете вилікувати людину — направте її до хорошого гомеопата, якому ви довіряєте, не лікуйте самостійно. Ганс-Генріх Рекевег був гомеопатом, хоча винайшов гомотоксикологію, він хотів побудувати місток між традиційною медициною і гомеопатією, однак це призвело лише до комерційно успішного проекту.

Проте є й приклади успішних проектів. Так, в клініці Dario Spinedi у Швейцарії лікують рак і відмічають 80% одужання або стійкого рецидиву — у будь-якій стадії захворювання, навіть в 4. Підбір лікування в клініці здійснюється тільки гомеопатичними засобами.

Гомеопатам в Україні нелегко — немає гомеопатичної школи, клініки, яка б постійно підтримувала лікаря — ми не в Індії і не в Англії.

Насамкінець хотілося б порадити лікарю-гінекологу бути в контакті з гарним лікарем-гомеопатом і не соромитись ставити йому запитання. Якщо лікар-гінеколог хоче сам вивчати гомеопатію, то нехай пройде початковий курс чи відповідну спеціалізацію. І не забувайте про те, що гомеопатія вимагає довгих років навчання, високої освіченості і глибокої філософії гомеопатичного мислення.