Із проблемою нетримання сечі протягом життя стикається до 40% жінок [1, 2]. За відсутності ефекту від консервативного лікування у таких випадках виконують хірургічне втручання. Одним із варіантів такої операції є встановлення спеціальної хірургічної сітки, яка відновлює нормальні анатомічні співвідношення між сечо-статевими органами та запобігає стресовому нетриманню сечі. У літературі її вважають «золотим стандартом» урогінекологічного лікування. Застосування сіток при нетриманні сечі підтримують авторитетні товариства

Однак існує й інший бік медалі. Після встановлення сітки можуть виникати ускладнення, які призводять до тяжких страждань пацієнток та необхідності повторної операції (табл. 1).

Оприлюднення розповідей жінок, які постраждали через невдале лікування за допомогою сіток, а також судові позови через такі ускладнення зумовлюють суттєве знеохочення до застосування такого лікування. Зокрема, відомі позови через ускладнення від сіток фірми Johnson & Johnson та Endo International, які вимагали сплати 3,5 млрд доларів відшкодувань пацієнткам через невдале застосування урогінекологічних сіток [1]. Подібно до цього, у Великій Британії кількість операцій із встановлення сіток для корекції нетримання сечі зменшилася удвічі з 2007 до 2017 року, а публічні лікарні отримали розпорядження не виконувати цієї операції. Зрештою, у 2018 році Національний інститут здоров’я та клінічної досконалості (NIH) опублікував рукопис останніх настанов, у яких застосування сіток пропонують як останній засіб для лікування нетримання сечі [2].

Купіть номер журналу, щоб прочитати статтю повністю