Здоров’я дитини є відображенням процесів її розвитку під час внутрішньоутробного періоду, через що значення раннього онтогенезу у формуванні здоров’я важко переоцінити.

Розвиток дитини і здоров'я дорослої людини взаємозв'язані з патологією плода і новонародженого. Порушення, що виникають під час вагітності в системі «мати-плацента-плід», ускладнюють адаптацію дитини до позаутробного життя і можуть призвести до важких неврологічних розладів, а також підвищують ризик інтелектуальної неповноцінності, знижуючи якість подальшого життя (В. А. Шапкайц, 2001). Особливої уваги заслуговує проблема синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР), яка має не лише медичне, але й соціальне значення. ЗВУР посідає значне місце в структурі перинатальної захворюваності і смертності, є причиною інфекційної і соматичної захворюваності новонароджених, а також подальших порушень фізичного і статевого розвитку. В середньому кожне десяте немовля народжується з низькою масою тіла (Ільін А. Г., 2005).

Недоношені діти та доношені із ЗВУР можуть бути віднесені до всіх груп ризику, що виникають у період новонародженості (патологія ЦНС, сепсис, обмінні порушення, вроджені вади розвитку, наявність соціального ризику). Поєднання несприятливих факторів внутрішньоутробного періоду, що призводять до затримки внутрішньоутробного розвитку, значно збільшують вірогідність виникнення патологічних станів після народження. Ця патологія має аналоги в Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду (МКХ-10): «Мала маса плода для гестаційного віку» (рубрика Р05,0), «Недостатнє харчування плода» (рубрика Р05,2).

Слід зазначити доволі високу частоту виявлення ЗВУР. За даними різних авторів, ЗВУР в акушерській практиці зустрічається з частотою від 12 до 36%. У США частота цієї патології коливається від 3 до 7%, у Швеції – від 1,6 до 6,3%. Частота ЗВУР у недоношених дітей, як правило, вища і складає від 15,7 до 22%. Це пояснюється тим, що причини та патогенетичні механізми патологічних станів, що призводять до передчасних пологів та ЗВУР, часто співпадають. Збільшення кількості дітей із ЗВУР особливо чітко спостерігається в останні 15 років. Виявлено, що на кожну тисячу обстежених дітей тільки 11 є здоровими. У середньому на одну дитину припадає 2,5 захворювань.

Відомо, що новонароджені із ЗВУР складають серед всіх новонароджених з низькою масою тіла при народженні (менше 2500 г) 30,1%, а у загальній популяції – 67,4 на 1000 народжених живими в строк, 179,5 на 1000 народжених передчасно (Дементьєва Т. М., 2004, Маркін Л. Б., 2004). Перинатальна смертність у дітей, що народилися з масою тіла менше 2500 г при доношеній вагітності, у 5–30 разів вища, ніж у дітей, що народилися з нормальною масою тіла.

 

Мала маса при народженні та фізичний розвиток

Народження дітей з малою масою тіла визначає в подальшому відхилення в нервово-психічному та фізичному розвитку. Дослідження цієї проблеми розрізнені, стосуються окремих характеристик стану здоров’я дітей і, як правило, обмежується невеликим віковим діапазоном. Найбільше вивчений ранній неонатальний період. Кількість робіт, що присвячені фізичному та нервово-психічному розвитку дітей раннього, дошкільного та старшого віку, є незначною, і всі вони розрізнені. На думку деяких авторів, швидкість відновлення фізичної форми після народження у більшості новонароджених залежить від виду та ступеня важкості ЗВУР. Так, немовлята із симетричною формою ЗВУР довше відстають у розвитку, а при асиметричній формі у більшості випадків впродовж перших 6 місяців життя фізичні параметри нормалізуються. Інші автори вважають, що особливості становлення фізичного розвитку кожної третьої дитини полягають у тривалому відставанні довжини тіла до восьмирічного віку.

У більшості малюків у перші 6–24 місяці спостерігається період бурхливого росту. У літературі цей феномен отримав назву «ранній стрибок росту». Проте 15–20% дітей із ЗВУР зберігають низькі темпи росту, що призводить до низькорослості. У третини дітей, що народилися з малою масою тіла, впродовж року зберігається відставання фізичного розвитку: від 500 до 2000 г у вазі та 2–7 см у зрості.

Вік 6–8 років також цікавий у плані прогнозування подальшого розвитку, оскільки належить до критичних, бо характеризується прискоренням росту, завершенням диференціації міжпівкулевих взаємодій головного мозку, наростанням сили та рухливості. Відхилення загального моторного розвитку та тонкої моторики кисті, що проявляється у відставанні швидкості руху, сповільнення розвитку статичної координації тіла та синхронності одночасних рухів, збільшення кількості співдружніх синкінезій частіше зустрічається у хлопчиків у шестирічному віці. У цьому ж віці виникають труднощі із засвоєнням навчальної програми, відставання в інтелектуальному розвитку.

Найбільш значущими факторами ризику порушень фізичного та нервово-психічного розвитку у дошкільний та  молодший шкільний періоди є: наявність у матері хронічної екстрагенітальної патології, загрози переривання вагітності, професійні шкідливості, наявність у дитини як поєднаної, так і окремо взятої фонової патології на першому році життя, дефіциту маси тіла у 1, 3 та 5 років (Качалова Л., 2005).

Сьогодні активно обговорюється питання статевого розвитку дітей, що народилися із ЗВУР. Особливості статевого розвитку визначаються зниженою масою тіла та доліхоморфним типом росту у дівчат, найбільш вираженим у семирічному віці, та зниженням довжини тіла у хлопчиків. За даними С. І. Елагіної (2004), у доношених новонароджених, що народилися з масою менше 3000 г та зростом менше 48 см, 35% дівчаток та 45% хлопчиків мали відхилення у стані здоров’я та недорозвиток статевих органів. У дівчат 5–15 років спостерігається затримка темпів та інтенсивність появи вторинних статевих ознак та становлення менструального циклу. У пізньому пубертаті у дівчаток відбувається виснаження резервних адаптаційних можливостей становлення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи з наступним розвитком гіпофункції яєчників та порушенням менструальної функції. У дівчаток-підлітків, народжених з малою масою тіла, до 17 років затримка статевої функції спостерігається в 3 рази частіше.

 

Мала маса при народженні та нервово-психічний розвиток

У дітей із ЗВУР виявлена етапна затримка становлення окремих нервово-психічних функцій у певні вікові терміни: з періоду народження — сенсорного розвитку та функції уваги, з 4-х місяців — моторного розвитку, з річного віку — мовного розвитку, здатності розуміння та навчання, з дворічного віку — формування навичок. Періоди компенсації відставання ряду функцій (у 6 місяців — сенсорного розвитку, у 9 — моторного) короткочасні та в наступному змінюються тривалою затримкою.

Спостерігається відставання у розвитку як вербального, так і невербального інтелекту у віці 6–8 років (переважно у хлопчиків) паралельно із зниженням об’єму довгострокової пам’яті, здатності застосування знань у конкретній ситуації, здатності до аналогій та узагальнень, здатності до синтезу на предметному рівні.

Особливий інтерес має вплив ЗВУР на інтелект дитини в постнатальному періоді. Якщо затримка була діагностована до 26 тижня гестації, то у віці 5–9 років існує висока вірогідність появи труднощів у засвоєнні програми шкільної освіти (у хлопчиків вона більш виражена). Виявлено, що у дітей, які мали окружність голівки нижче 10-ї центилі, частота неврологічних порушень та відставання в інтелектуальному розвитку збільшувалася. ЗВУР може мати негативний вплив не тільки на розумовий потенціал, але й на ріст мозку. Ці діти потребують підвищеної уваги педіатрів, невропатологів, психоневрологів та інших спеціалістів не тільки при народженні, але й впродовж багатьох років. Це суттєва проблема для суспільства та сім’ї з немалими моральними та фінансовими затратами. Спостереження за дітьми із ЗВУР протягом року показало, що 83% з них перебували на обліку в невропатолога. Переважаючими клінічними проявами був синдром пірамідальної недостатності, рухових розладів, нервово-рефлекторної збудливості, гіпертензійний та астеноневротичний синдроми. При цьому 4 з 10 дітей продовжували залишатися під наглядом невропатолога на другому році життя з мінімальною церебральною патологією.

Основні неврологічні синдроми мають певну динаміку впродовж шкільного віку у вигляді збереження резидуальної неврологічної симптоматики в формі наслідків перинатальних уражень ЦНС (резидуальна енцефалопатія з гіпертензивно-гідроцефальним астеноневротичним та судомним синдромами, мінімальною дисфункцією мозку).

Виявлений зв'язок між ступенем неврологічних порушень у дітей та внутрішньоутробним відставанням розмірів окружності голівки плода. Було доведено, що симетрична форма ЗВУР має більш суттєвий вплив на зміну неврологічного статусу дитини. Якщо до 26 тижнів вагітності проходить відставання темпів росту голівки, прогноз для розвитку нервової системи стає суттєво гіршим у порівнянні з асиметричними формами синдрому, що виникають в останньому триместрі.

Стан серцево-судинної системи у дітей раннього шкільного віку характеризується більш низькими показниками гемодинаміки з переважно гіпокінетичним характером кровообігу, що часто поєднується з гіпертензивно-гідроцефальним синдромом, дискінезією жовчовивідних шляхів, хронічним гастродуоденітом, атопічним дерматитом, на що вказує прямий кореляційний зв'язок. Вік 6 років (життєвий період, що характеризується прискореним ростом, зростанням навантажень, пов’язаних з початком навчання в школі) частіше констатується високим ступенем напруження регуляторних механізмів. У семирічному віці більш вірогідне їх перенапруження та перехід у стан незадовільної адаптації з наступним її зривом до восьмирічного віку (дискординовані зміни статистичних показників кардіоінтервалографії, зменшення рівня функціонування системи) (Ласкарева Л. М., 2005). Діти частіше скаржаться на головний біль, мерзлякуватість, зниження апетиту, болі в животі, а також порушення сну (сповільнене засипання, неспокійний сон). Як результат дезадаптації у 45% обстежених дітей спостерігаються порушення мозкового кровообігу. Ці явища залежать від ступеня вираженості дефіциту маси та ускладнень під час вагітності.

За даними А. Н. Стрижанова і співавторів (2004), серед дітей із ЗВУР 2–3 ступеня, народжених шляхом цісарського розтину,  від матерів із важким гестозом у віці 3–4 років у більшої частини з них була відмічена в’ялість, незграбність та погана координація рухів або, навпаки, гіперактивність, агресивність, яка проявляється не тільки надлишковою руховою активністю, але й тривогою, сторонніми рухами при виконанні завдань. На другому місці (у 40%) спостерігалися порушення поведінки. У 6% обстежених дітей були виявлені емоційно-вольові порушення. На четвертому місці було порушення уваги, усної мови, агресивність.

Останніми роками широке визнання отримала теорія «фетального програмування», згідно з якою одним із механізмів розвитку численних хронічних захворювань у дорослих є порушення внутрішньоутробного розвитку. На даний час встановлено, що діти, які народилися з малою вагою для терміну гестації, у дорослому віці мають підвищений ризик розвитку кардіоваскулярних захворювань, діабету 2-го типу, метаболічного синдрому та остеопорозу.

Експериментальні дослідження на тваринах показали, що недостатнє внутрішньоутробне харчування плода може програмувати постійні зміни артеріального тиску, ліпідного обміну, секрецію інсуліну та інших метаболічних, ендокринних та імунних параметрів, які впливають на розвиток захворювань. Наприклад, гіпертензія у нащадків може бути результатом як перев’язування маткових артерій під час вагітності у морських свинок, так і низькобілкової дієти під час вагітності у щурів. Після детального аналізу експериментальних даних і результатів епідеміологічних досліджень, в яких показаний зв’язок між ЗВУР і наступним розвитком різних захворювань, була запропонована концепція їх «внутрішньоутробного програмування» на ранніх стадіях розвитку плода. Сутність цієї концепції проявляється в тому, що в процесі внутрішньоутробного росту та розвитку тканин організму в періоди інтенсивного поділу клітин формується порушення експресії генів плода, яка проявляється впродовж постнатального періоду. Цей феномен був названий «фетальне програмування».

У третини дітей, що народилися з малою масою тіла, впродовж року зберігається відставання фізичного розвитку

Відомо, що ріст плода залежить від надходження нутрієнтів та кисню. У разі їх дефіциту виникає обмеження швидкості поділу клітин, особливо тих, які перебувають у «критичних стадіях». Навіть короткочасне недостатнє надходження нутрієнтів призводить до редукції частини клітин окремих органів. Це може «програмувати» метаболічні, гормональні, структурні порушення у майбутньому дорослому житті людини. Останні дослідження показали, що внутрішньоутробна недостатність нутрієнтів трансформується у дорослому організмі в ту чи іншу патологію і детермінує деякі хвороби у зрілому віці. Гіпотеза про «фетальне походження» передбачає, що адаптація плода у відповідь на недостатнє харчування призводить до постійних змін метаболізму, які трансформуються у схильність до серцево-судинних, метаболічних та ендокринних захворювань.

 

Мала маса при народженні та серцево-судинні захворювання

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Зв’язок між низькою масою при народженні і серцево-судинною патологією у дорослому віці знайдений у кожній соціальній групі населення і демонструє «внутрішньоутробне програмування» цих хвороб, які, без сумніву, частіше розвиваються під впливом таких факторів ризику, як паління, зловживання алкоголем, ожиріння. Умови внутрішньоутробного розвитку можуть зумовити появу ІХС у дорослому організмі. Зв’язок між малою масою плода при народженні та ІХС був виявлений при численних епідеміологічних дослідженнях у різних країнах та групах населення: жінки в США, чоловіки у Південному Уельсі, чоловіки та жінки в Майсорі (Південна Індія). Тенденції та асоціації ЗВУР при народженні з ІХС співпадають з такою ж тенденцією з боку двох основних факторів ризику ІХС: підвищений артеріальний тиск та цукровий діабет 2-го типу.

Підвищений артеріальний тиск та гіпертензія

Виявлений тісний зв’язок малої маси плода при народженні та підвищеного артеріального тиску серед підлітків та дорослих у різних популяціях населення. Дослідження осіб, у яких при народженні проводилася більш детальна антропометрія, показало, що диспропорційність при народженні (худий або короткий) пов’язана з тенденцією до підвищення артеріального тиску і ризику гіпертонічної хвороби у дорослому віці.

 

Мала маса при народженні та метаболічні й ендокринні захворювання

Цукровий діабет другого типу  та інсулінорезистентність

На сьогоднішній день є достатньо катамнестичних даних про те, що у людей, які народилися зі ЗВУР, у дорослому віці розвиваються різноманітні гормонально-метаболічні порушення. Наприклад, знайдено тісний зв’язок між ЗВУР та порушеною толерантністю до глюкози, підвищеним ризиком розвитку синдрому Х (клініко-метаболічного синдрому, який включає ожиріння, артеріальну гіпертензію, цукровий діабет 2-го типу), ризик розвитку якого зростає із збільшенням індексу маси тіла у дорослої людини. Ще у 1993 році D. J. Barker показав зв’язок між розмірами тіла при народженні і наступним розвитком у дорослому віці метаболічного синдрому. Було обстежено більше 20 тисяч людей, які народилися в період з 1911 до 1930 року у декількох районах Великої Британії, і ретроспективно вивчено більше 80 тисяч історій хвороб осіб, що увійшли до цієї групи. Люди з малою масою при народженні або малою масою у віці одного року мали більшу схильність до розвитку метаболічного синдрому. Відносний ризик розвитку цукрового діабету 2-го типу у досліджуваній популяції зростав у 8,2 разу. Дуже важливим фактом було те, що у цій групі обстежуваних ризик розвитку синдрому Х у дорослому житті зростав у 13 разів.

При обстеженні однояйцевих близнюків виявлено, що цукровий діабет 2-го типу переважав у тих, хто мав малу масу при народженні. Зв’язок між малою масою при народженні та порушенням метаболізму глюкози показаний на дорослих в Європі, США та Австралії у 1994–1996 роках. Поширеність цукрового діабету 2-го типу значно розрізнялася між тими, хто був народжений з масою менше 2,54 кг (40%), і тими, хто при народженні мав масу більше 4,31 кг (14%). Як і при підвищеному артеріальному тиску, зв’язок між масою тіла при народженні та порушенням толерантності до глюкози у дорослих не залежав від способу життя обстежуваних. Цукровий діабет 2-го типу та порушена толерантність до глюкози значно переважали у тих, хто мав низьку масу при народженні та ожиріння у дорослому віці. Порушення метаболізму глюкози виявлялося у дітей, народжених з малою масою, вже в шкільному віці. Підвищений рівень глюкози на 30 хвилину при проведенні стандартного глюкозотолерантного тесту був виявлений у семирічних дітей, які народилися зі ЗВУР, у порівнянні з дітьми контрольної групи.

Метаболізм холестерину та згортання крові

Порушення ліпідного обміну, яке було пов’язане з атерогенним ризиком, також частіше виявлялося у тих дорослих, які в анамнезі мали ЗВУР. Дослідження в Шеффілді показали, що новонароджені з нормальними масово-зростовими показниками, але порушеними пропорціями тіла при народженні (мала окружність живота і коротке тіло у порівнянні з розмірами голови) мали персистуючі порушення обміну холестерину та згортання крові, які є важливими факторами ризику розвитку ІХС. Диспропорція між довжиною тіла і окружністю голови, напевно, є результатом внутрішньоутробного перерозподілу оксигенованої крові від тулуба до головного мозку і проявом адаптивного механізму. Епідеміологічні та експериментальні дослідження на тваринах підтверджують гіпотезу про те, що порушення росту печінки у плода асоціюється у подальшому з програмованим порушенням печінкового метаболізму. Якщо вагітні морські свинки знаходилися на обмеженій дієті, їх новонароджені мали порушені пропорції тіла із зменшеними розмірами тулуба у порівнянні з розмірами голови. У дорослому віці вони мали значне підвищення рівня холестерину у сироватці, якщо їм давали збагачену холестерином дієту. Експерименти на щурах показали, що недостатнє внутрішньоутробне харчування, низькокалорійна та низькобілкова дієта може призвести до перманентного порушення балансу печінкових ферментів, фосфоенолпіруваткарбокінази та глюкокінази, які беруть участь у метаболізмі глюкози. Подібна дієта не мала впливу на метаболізм глюкози в печінці у постнатальному періоді.

У дітей із ЗВУР виявлена етапна затримка становлення окремих нервово-психічних функцій у певні вікові терміни

З огляду на непросту демографічну ситуацію, що склалася на сучасному етапі, особливості економіки та соціальний стан у нашій країні, зниження народжуваності, ріст захворюваності у дітей потребує інтенсивного напрацювання технологій формування дитячого здоров’я. Найбільш сприятливий період для реалізації цієї мети – перший рік життя, оскільки морфологічні та фізіологічні параметри організму дитини в цей період найбільш пластичні. Для першого року життя характерні унікальні процеси, які лежать в основі появи різноманітних психомоторних навичок. Що стосується дітей, народжених з малою масою, то знання різноманітних факторів ризику реалізації несприятливого неврологічного наслідку у цієї категорії дітей ускладнює проведення індивідуальної оцінки ступеня розвитку та прогнозування подальшого розвитку. Практично відсутні критерії їх індивідуального здоров’я, за якими можна об’єктивно здійснити оцінку та контроль. Існує ризик гіпердіагностики патологічних станів, який тягне за собою необґрунтоване медикаментозне втручання. При використанні медикаментозної терапії та застосуванні методик фізичного впливу у дітей з низькою масою тіла при народженні спостерігається значна кількість побічних, парадоксальних реакцій та ускладнень, аж до появи судом. Тканини у цей період життя дитини незрілі, а функціональні системи характеризуються нестабільністю. Тому оцінювати формування здоров’я дитини необхідно з урахуванням можливих відхилень в їх розвитку, корекція яких повинна бути фізіологічною, без медикаментозних перевантажень.

Знаючи це, слід не підвищувати планку вимог до дитини, а враховувати індивідуальний тип її розвитку. Є шкали, що допомагають об’єктивно оцінити розвиток дитини: CAT/CLAMS (The Clinical Adaptive Test / Clinical Linquistic & Auditori Milestone Scale. Capute A.J., Accardo P.J. et al., 1996) и Гріффітса (Griffits R.F., 1954); які дозволяють визначити рівень психомоторного розвитку з поправкою на гестаційний вік. Це стосується не тільки дітей, народжених з малою масою тіла (недоношені діти, з внутрішньоутробною затримкою), а й тих малюків, що перенесли в неонатальному періоді тяжкі захворювання, а отже інтенсивну терапію. Термін захворювання варто виключити з біологічного віку дитини. Такий підхід дозволить оцінити відповідність рівня розвитку хронологічному віку з урахуванням можливостей дитячого організму (Алієва Х. М., 2005). Шкала CAT/CLAMS, напрацьована Американською академією педіатрії, максимально уніфікована та спрощена. Вона є унікальною для скринінгу та швидкої оцінки динаміки формування навичок у дитини та має високий ступінь достовірності.

У зв’язку із зростанням частоти народження дітей з малою масою тіла, що негативно впливає на їх здоров’я, необхідно спрямувати зусилля наукової та практичної медицини на пошук причин та виявлення складних патогенетичних механізмів порушень неонатальної адаптації, захворюваності новонароджених дітей та дітей раннього віку. Спроби вирішення цих завдань стимулюють створення нових діагностичних схем, пошук сучасних профілактичних заходів. З них на сьогоднішній день відомі наступні:

  1. «Прогнозування відхилення фізичного та нервово-психічного розвитку у дітей 6–8-річного віку із ЗВУР в анамнезі» для лікарів-педіатрів та неврологів (Качанова Л., 2005).
  2. «Спосіб прогнозування дефіциту маси тіла у дітей, народжених із затримкою внутрішньоутробного розвитку» (Качанова Л., 2005).
  3. «Алгоритм прогнозування порушень вегетативної регуляції у дітей 6–8-річного віку, що народилися із затримкою внутрішньоутробного розвитку» (Ласкарева Л. М., 2005).
  4. «Прогностичні алгоритми порушення здоров’я у дітей із ЗВУР» (Рябчикова Т. В., 1997).
  5. «Спосіб прогнозування затримки внутрішньоутробного розвитку плода на різних термінах вагітності у жінок» (Маркевич В. Е., 2011).

З метою збереження, відновлення стану здоров’я та профілактики захворюваності та інвалідності при наданні консультативної, лікувально-діагностичної допомоги дітям необхідно враховувати масу тіла при народженні.

Таким чином, формуючи систему спостереження за дітьми, що народилися з малою масою тіла, слід вважати за необхідне:

  • Дітей оглядати щомісячно, з оцінкою їх психомоторного розвитку і умінь, які були придбані за місяць, параметрів фізичного розвитку, соматичного стану, неврологічного статусу тощо, враховуючи індивідуальний тип їх розвиту.
  • При виявленні відхилень оцінювати ймовірну причину неблагополуччя (це можуть бути не лише неврологічні захворювання, але й перенесені інфекції, порушення вигодовування, прорізування зубів і навіть несприятлива домашня обстановка), а терапевтичні зусилля спрямувати на її корекцію.
  • При проведенні профілактичних оглядів діти, що народилися з малою масою тіла, повинні входити до групи ризику з формування відхилень у фізичному та нервово-психічному розвитку, а також патології нервової системи; перебувати на обліку у невролога, навіть при відсутності неврологічної симптоматики до 8-річного віку.
  • При оцінці психоневрологічного розвитку дітей перших 4-х років враховувати 5 основних параметрів, що відображають клінічні еквіваленти функціонування мозку дитини на різних етапах постнатального онтогенезу (характер та спрямування адаптації, рівень розвитку та диференціація грубої моторики, поява та ступінь розвитку тонкої моторики, її зв’язок з іншою руховою діяльністю, рівень розвитку другої сигнальної системи — передмовного та мовного розвитку).
  • Включити у програму оцінки підготовки до школи визначення інтелектуальних функцій — здатність до застосування знань у конкретній ситуації, до аналогій та узагальнень, до синтезу на предметному рівні; об’єм довгострокової пам’яті.
  • У період підготовки до шкільних навантажень діти цієї групи потребують комплексного підходу в оцінці адаптаційних можливостей — проведення прогнозу можливих порушень за рік до вступу до школи за спеціальними таблицями, визначення висхідного рівня вегетативної активності та вегетативного забезпечення діяльності, а при виявленні порушень вегетативної діяльності — призначення індивідуальних оздоровчих заходів (рефлексотерапії, ігор психотерапевтичного спрямування, відвідування басейну). Щорічна реабілітація необхідна навіть при виявленні латентної дисфункції (масаж комірцевої зони, лікувальна фізкультура, аудіотерапія під контролем кардіоінтервалографії).

 

Література

  1. Афанасьева Н. В., Игнатко И. В. Особенности неврологического и психологического статуса детей первых лет жизни, рожденных с синдромом задержки роста плода. //Вопр. гинекол., акуш. и перинатол. 2003; 2 (4): 15–9.
  2. Алиева Х. М.. Особенности нервно-психического развития детей, родившихся с перинатальным поражением ЦНС и задержкой внутриутробного развития. – Москва, 2005. РГБ ОД,
  3. Бушуева Е. В. Состояние здоровья доношеных детей с задержкой внутриутробного развития и крупной массой тела при рождении в отдаленные периоды жизни. Автореф. дисс. к мед. наук. Казань, 2011 .
  4. Гуркин Ю. А. Репродуктивное здоровье девочек-подростков – основа демографического возрождения России. Актуальные вопросы детской и подростковой гинекологии. Матер, и тез. докл. III Всероссийской науч.-практ. конф. СПб.: 1998; 6–9.
  5. Дементьева Г. М., Рюмина И. И., Фролова М.И. Выхаживание глубоко недоношенных детей: современное состояние проблемы // Педиатрия. — 2004. — № 3. — C. 60-66.
  6. Евсюкова И. И., Фоменко Б. А., Андреева А. А. и др. Осо бенности адаптации новорожденных детей с задержкой внутриутробного развития. Журн. акуш. и жен. бол. 2003; Т LII (выпуск 4): 23–7.
  7. Елгина С. И., Ушакова Г. А., Кочергина Ю. В. Физическое и половое развитие новорожденных. Материалы 36-го ежегодного конгресса международного общества по изучению патофизиологии беременности организации гестоза (Москва 24–28 мая 2004). М., 2004; 71–3.
  8. Качанова Л.В.. Физическое и нервно-психическое развитие детей младшего школьного возраста, рожденных с задержкой внутриутробного развития. Автореф. дисс... к мед. наук. Казань, 2003.
  9. Кешишян Е.С., Сахарова Е.С. Психомоторное развитие как критерий неврологического здоровья недоношеного ребенка. //Лечащий врач. №05, 2004.
  10. Ласкарева Л. М. Функциональное состояние сердечно-сосудистой и вегетативной нервной систем у детей младшего школьного возраста, рожденных с задержкой внутриутробного развития. Автореф. дисс. к мед. наук. Москва, 2005.
  11. Петерсон В. Д. Взаимосвязь патологии антенатального периода с состоянием здоровья детей и подростков. Автореф. дисс. ... д-ра мед. наук. Новосибирск, 2004.
  12. Перфильева Н.А.. Особенности состояния здоровья детей раннего возраста с задержкой внутриутробного развития Автореф. дисс. ... к. мед. наук. Иркутск, 2007.
  13. Рябчикова T. B. Формирование здоровья у детей с задержкой внутриутробного развития (диагностика, прогнозирование и профилактика его нарушений): Дисс . д. м. н. Иваново, 1996. - 266 с.
  14. Хохлова С. П. Оптимизация поликлинического этапа ведения детей с задержкой внутриутробного развития. Автореф. дисс. ... к мед. наук. Екатеринбург, 2007.
  15. Уварова Е. В. Репродуктивное здоровье девочек России в начале XXI века. Акуш. и гин. 2006; Прилож.: 27–30.
  16. Шабалов Н. П. Задержка внутриутробного роста и развития // Неонатология.— М.: МЕДпресс-инфо, 2006. — Т. 1. — С. 88-109.
  17. Anderssen HW, Gotlieb SJ, Nelson KG. Home environment and cognitive abilities in infants born small-for-ges tational age. Acta Obstet Ginecol Scand 1997; 76: 82–6.
  18. Anusha H. Hemachandra et al. Birth Weight, Postnatal Growth, and Risk for High Blood Pressure at 7 Years of Age: Results From the Collaborative Perinatal Project. Pediatrics. Pediatrics June 2007; 119; e1264-e1270.
  19. Barkmann C. Parental; physical;illness as a risk for psychosocial maladjustment in children and' adolescents: epidemiological findings from a national survey in Germany. /С. Barkmann. et al.. //Psychosomatics. 2007 Nov-Dec;48(6):476-81.
  20. Gherpelli JLD, Ferreira F, Costa HPF. Neurological follow-up of small for gestational age newborn infants. A study of risk factors related to prognosis at one year. Arq Neuropsiquatr 1993; 51: 50–8.
  21. Karvonen S. Health risks in adolescents in Europe. /S.Karvonen//Soz Praventivmed. 2006;51(2):75-6.
  22. Luckas, M.J. Fetal growth retardation and second trimester maternal serum human horionic gonadotrophin levels / M.J. Luckas, R. Sanland, J. Hawe // Placenta. 1998. - Vol. 19(2-3). P. 143-147.
  23. Nomura Y. Low birth weight and risk of affective disorders and selected medical illness in offspring at high and low risk for depression. /Y. Nomura et al.. //Compr Psychiatry. 2007 Sep-Oct;48(5):470-8. Epub 2007 Jul 5.

24. Markestad T, Vik T, Ahlsten G et al. Small-for-gestational-age (SGA) infants born at term: growth and development during the first year of life. Acta Obstet Gynecol Scand Suppl. 1997; 165: 93–101.