До вашої уваги – інтервью з провідним чеським фахівцем з медицини плода, професором Павлом Цалдою. Ми зустрілися під час його візиту до Києва, куди він прилетів для участі в Східноєвропейських зустрічах професіоналів, присвячених материнсько-плодовій медицині. Професор пробув в Києві два дні, відвідав Лавру, високо оцінив організацію конференції, побажав нам успіхів і пообіцяв повернутися. Сказав, що в Україні можна було би проводити форуми ще більшого масштабу – якби не війна.
В одному зі своїх інтерв'ю Павел Цалда досить точно сказав про професію, якій присвятив життя: «Акушерство – надзвичайно етично забарвлена дисципліна, магія якої має особливий заряд і романтику, це пристрасть, від якої важко відмовитись»
Prof. Pavel Calda, MD, PhD
Професор Карлового Університету,
Прага, Чеська Республіка
- Керівник підрозділу ультразвукової діагностики та Центру Фетальної медицини у Празі
- Консультант з ультразвукової пренатальної діагностики та фетальної медицини.
- Дійсний член багатьох міжнародних профільних асоціацій.
- Володар премій у сфері акушерства та гінекології, іммунології.
- Автор трьох монографій та п'яти розділів у книгах
з акушерства та гінекології, автор 57 наукових статей.
ЗТЖ: Як Ви прийшли до медицини?
Павел Цалда: Я народився у родині лікарів, але коли мені було 16 чи 17 років, я захоплювався фотографією, і це в мене виходило непогано. Тож у медицину я йти зовсім не збирався. Втім, у якійсь момент я відчув, що навчання в Університеті принесе в мою творчість щось нове, отже, це було радше прагнення кінематографічності. Чому медицина? А чому б і ні? Принаймні такою була моя відповідь. І я, до речі, був непоганим студентом, але насправді мені хотілося більшого, ніж просто ходити на пари, а саме наповну користуватись можливостями, які мені надавало студентство.
Тому зараз, коли наставництво вже багато років – мій обов'язок, я завжди згадую себе в ті роки і розумію, що в голові у майбутніх лікарів не завжди все складено по поличках. Тож намагаюся не вбити творчий початок і м’яко скерувати його шляхом медичного пізнання, уміння надихатися і надихати їм дуже знадобиться. Ми постійно обговорюємо зі студентами їхні життєві успіхи, а не тільки виконання програми навчання, лікар має залишатися в першу чергу людиною, щасливою людиною. Лікарська освіта часто вбиває в нас тих, хто вперше став на поріг факультету.
ЗТЖ: Що найбільше вразило Вас на етапі навчання?
Павел Цалда: О, це був великий час. Усе в нашій сфері тільки починалося. Тільки подумайте, я бачив перші ультразвукові прилади, що працюють в режимі реального часу і доклав руки до їхнього тестування. Тоді це здавалося дивом. А у 1979 році я вперше потрапив до Америки. Уявіть простого хлопця з соціалістичного табору, який потрапляє на іншу планету. Це був шок, але й величезне відкриття – світ може бути глобальним, а надбання спільними. Сьогодні це вже нікого не дивує.
ЗТЖ: Вам було не складно працювати на першій посаді?
Павел Цалда: Першу посаду я отримав після року служби в армії, куди потрапив після університету, тож налякати мене вже ніщо не могло. Я не мав достатньо досвіду в акушерстві і гінекології, але під час навчання вивчав лапароскопію в США і вмів виконувати базові інвазивні процедури: амніоцентез та кордоцентез. У ті часи фетальна медицина та ендоскопія були новинками, отже мені вдалося швидко завоювати авторитет.
ЗТЖ: Якими були ваші перші кроки у медицині плода?
Павел Цалда: Кінець 70-х був дуже хвилюючим часом встановлення міжнародних зв'язків, люди з Чехії почали подорожувати світом. А далі – варто було лише вийти з дому. Кожна подорож приносила нові знайомства. Так у Детройті ми потоваришували з Ромеро, у Лондоні – з Ніколаїдесом.
Після 1989 р. з'явилось багато нових можливостей для змін і розвитку. Я став асоційованим професором і це додало мені можливостей.
Так склалося, що часто змінював місця роботи – шпиталі, клініки, колективи. Спочатку було важко, але згодом розумієш – всі зміни відбуваються на краще, тому що дають змогу змінюватися самому. На краще чи на гірше – залежить тільки від тебе. Так врешті я став президентом Чеського товариства ультразвуку в акушерстві та гінекології. Видав книгу з ультразвукових досліджень в акушерстві та гінекології, яка вже пережила 2 видання, з тисячами зображень на 500 сторінках. Це був вагомий внесок у розвиток чеської медицини. Тому зараз можу дозволити собі розслабитися (сміється).
ЗТЖ: Добре, давайте поговоримо про медицину в Чехії. У Чеській республіці багато жінок народжує після 35 років?
Павел Цалда: Дуже багато. Так само, як і в сусідній Німеччині, всі користуються контрацептивними засобами, як скажені, аж до сивини. Це фактично стає стилем життя. Я не дуже добре ставлюся до цього.
ЗТЖ: А яка ситуація щодо переривань вагітності у Чехії?
Павел Цалда: Ми маємо закон про аборти. Переривання дозволене до 6 тижнів, на більшому терміні страхові компанії оплачують аборти за умови, що вони виконуються за медичними показаннями. У нас дуже добре працює програма планування сім'ї, тому рівень абортів у Чехії є дуже низьким. Він не залежить від віку, це можуть бути і юні дівчата, і жінки старшого віку. У цілому, штучним перериванням вагітності в Чехії не зловживають.
ЗТЖ: Як щодо переривання вагітності після 22 тижнів за медичними показаннями?
Павел Цалда: Ми можемо перервати вагітність у будь-який термін.
ЗТЖ: За згодою спеціальної комісії?
Павел Цалда: Так. Ми можемо переривати вагітність навіть після 30 тижнів у випадку тяжких вад розвитку плода, і не вказано, що мається на увазі, просто «тяжкі вади розвитку».
ЗТЖ: Гаразд, spina bifida – тяжка вада чи ні?
Павел Цалда: Залежить від конкретного випадку. Ми намагаємося створити прогноз для рухової активності кінцівок, роботи тазових органів, визначаємо каріотип дитини, прислухаємося до думки батьків.
ЗТЖ: Чи часто жінки в Чехії переривають вагітність при анеуплоїдії?
Павел Цалда: Так, більшість.
ЗТЖ: Для переривання вагітності потрібна згода комітету з етики університету або шпиталю?
Павел Цалда: Так, кожний шпиталь має свій комітет.
ЗТЖ: Хто входить до цього комітету?
Павел Цалда: Акушери, неонатолог, старша акушерка, секретар або іноді юрист. Для переривання вагітності потрібен операційний блок, за його відсутності операції не виконують.
ЗТЖ: Якщо пацієнтці в пізньому терміні відмовлено, вона може звернутися до іншого закладу, іншого комітету?
Павел Цалда: Вона має право звернутись до суду і почати юридичний процес, проте таких випадків практично не буває. Справа в тому, що ми нічого не тримаємо в секреті, ми максимально відкриті, як реаліті-шоу на вечірньому телебаченні, тому вся інформація подається пацієнтам і колегам без жодного викривлення. От і немає чого судитися, про що сперечатися.
ЗТЖ: Чи виконуєте ви фетальні втручання і які саме?
Павел Цалда: Так, ми застосовуємо фетоскопію для лазерної коагуляції анастомозів при ФФТС, проте таких випадків не дуже багато.
ЗТЖ: Як щодо внутрішньоутробних переливань?
Павел Цалда: Обов’язково. Я виконав перше внутрішньоутробне переливання в Чеській республіці у 1991 р., проте, знов таки, ми робимо їх не так часто, оскільки давно застосовуємо анти-D профілактику.
ЗТЖ: Чи виконуєте ви трахеальні оклюзії при діафрагмальній грижі?
Павел Цалда: Це можливо технічно, проте ми цього не робимо, не маємо достатньо досвіду. У Чехії історично склалося так, що лікування діафрагмальної грижі досить успішно виконується після пологів із застосуванням ЕКМО.
ЗТЖ: Як щодо плодових операцій при spina bifida?
Павел Цалда: Ми оперуємо їх уже після народження, зазвичай радимо жінкам продовжувати вагітність, визнаючи всі ризики.
ЗТЖ: Чи будуть ваші діти займатися медициною?
Павел Цалда: У 18–19 років дуже сподівався помітити їхнє зацікавлення, але його не виникло. Медицина – це вибір на все життя, тому ні до чого їх не примушував, вони самостійно обрали свої професії. І, незважаючи на те, що мої батьки і батьки моїх батьків були лікарями – я останній лікар в сім'ї.
ЗТЖ: Ви сказали, що у Чехії середній вік матерів зростає?
Павел Цалда: На жаль, так. Вік народження першої дитини зростає, загалом більше 50% дітей жінки народжують після 25 років. І я не здивуюся, що скоро доведеться посунути межі репродуктивного віку до 50 років. Це призводить не тільки до зростання анеуплоїдій, але й складнощів з виношуванням дитини. Багато жінок наважуються завести дитину наприкінці репродуктивного віку, бо добре себе почувають, але, як відомо, у цьому віці кількість та якість яйцеклітин катастрофічно падає. Часто доводиться використовувати заморожені яйцеклітини.
ЗТЖ: Тобто відкривається шлях для застосування ДРТ?
Павел Цалда: Правильно. Я вважаю, що цими технологіями дещо зловживають. Потрібно пропагувати більшості жінок, щоб вони вагітніли у свої молоді літа (20–25 років). Зменшиться кількість проблемних вагітностей. Це буде дешевше, легше, без застосування ДРТ і матиме позитивний ефект для суспільства, омолоджуючи його, і вигідно для економіки країни також.
Отже, я за пропаганду вагітностей у ранньому репродуктивному віці, а молоді пропагують – заморозьте яйцеклітини та робіть кар’єру або розважайтесь. Це порочний шлях, як на мене. Ми і наші батьки прекрасно встигали усе вчасно.
ЗТЖ: В Чехії є й приватні, і державні центри ДРТ?
Павел Цалда: Ми маємо переважно приватні і два державні центри.
ЗТЖ: Скільки коштують послуги в середньому?
Павел Цалда: Вони змінюються в залежності від багатьох речей. Більшості жінок послуги ДРТ покриває система страхування. Проте є обмеження, народження першої дитини в 48 років страховка ніколи не покриє.
ЗТЖ: Як щодо наукової роботи? Чи фінансує держава дослідження, проекти?
Павел Цалда: Я кілька разів отримував гранти на дослідження від державних структур. Є багато агенцій, які фінансують наукові дослідження.
ЗТЖ: Чи існує можливість молодим фахівцям з України проходити стажування в Чехії? Наші лікарі часто стажуються в Німеччині, працюють там у різних клініках. Чи не планується започаткувати щось подібне в Чехії?
Павел Цалда: Так, у нас на навчанні теж були лікарі з Києва. Це було цікаво.
ЗТЖ: Лікарі з України можуть приїхати, наприклад, на двотижневе навчання?
Павел Цалда: Так, зазвичай це можливо, адміністрація лікарень це дозволяє.
ЗТЖ: Чеські лікарі публікують свої роботи у міжнародних наукових журналах?
Павел Цалда: Обов'язково, вони повинні це робити. Якщо ви працюєте в університеті, для вас дуже важливо мати публікації.
ЗТЖ: А якщо лікар працює не в університетській лікарні?
Павел Цалда: Якщо він працює у шпиталі загального профілю, публікуватись не обов'язково, проте це завжди бажано. Державна програма, за наявності науковців, може виділити фінансування для такого шпиталю. Кошти розподіляються на інвестиційні витрати, на подорожі, на реактиви.
ЗТЖ: Чи часто молоді чеські лікарі переїздять до Німеччини на роботу?
Павел Цалда: Загалом люди не дуже схильні покидати Чехію. Вони їдуть і потім повертаються назад. Переїзди до іншої країни не є масовими. Але ми підтримуємо людей, які виїжджають за кордон, щоб набратися досвіду.
ЗТЖ: Чи стикаєтесь ви з корупцією в Чеській республіці?
Павел Цалда: Корупція існує в усіх країнах. Відіграє роль рівень корупції. Головне, що може її стримати це наявність покарання. Коли корупція карається – вона не зникає, але виходить на такі рівні, де прості люди її не відчувають.
ЗТЖ: Отже, корупцію неможливо перемогти?
Павел Цалда: Важливо створити умови, щоб люди не могли вільно користуватися великими сумами готівки. Бо, якщо вони можуть піти в банк і зняти готівку – вони можуть заплатити всім, повз усі контролюючі органи. Потрібна прозорість у русі коштів і незалежність прийняття рішень від керівника чи адміністратора. Насправді, на базовому рівні все просто, слід тільки прийняти німецькі закони і ніколи не робити заборонених речей (сміється). І творити здорове середовище самостійно, не чекаючи на добрих царів. Саме середовище формує рішення, процеси, вирішує, що добре, що зле. Можливо, наразі Україна більше схильна до цих проблем, порівняно з моєю країною. Але тільки люди можуть визначити функціональну систему, яка встановлює, що є хорошим, а що – поганим.
ЗТЖ: Ви б хотіли ще повернутися в Україну?
Павел Цалда: Так, звичайно! Мені дуже подобається українська культура, мистецтво, кухня. Мрію, щоб побільше людей побачили Київ, це фантастичне місто. Мені було б цікавіше провести уїк-енд в Києві, ніж в Парижі. Слід розвивати туристичну сферу, але дуже важливо орієнтуватись на середній клас європейців, не робити все занадто дешевим, бо сюди їздитимуть непутящі люди і це ні до чого доброго не приведе.
ЗТЖ: Щоб ви хотіли сказати нашим читачам на останок?
Павел Цалда: Україна є неповторною країною, зі своєю історією і традиціями, зовсім відмінними від Росії. І тільки зараз більшість людей бачать цю відмінність, тому що починають спілкуватися з освіченими верствами. Європейці повинні змінитися, щоб перестати бачити в українцях лише працівників на будівництві. Але нам потрібна і ваша допомога: чим більше ваших інтелектуалів з’являтиметься на європейській сцені – тим швидше станете своїми, бо ви того варті. А Європа – варта вас.
Бесіду вів Віктор Ошовський
коментарів